7 червня 2023 року місто Київ
справа №372/2483/21
провадження№22-ц/824/4592/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
відповідач - Обухівська районна державна адміністрація Київської області
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Проць Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хрипун Олександра Вікторівна про визнання недійсним розпорядження, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, припинення права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, -
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хрипун О.В. про визнання недійсним розпорядження, державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, припинення права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Після уточнення позовних вимог остаточно просив визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 19 березня 2004 року №179 в частині щодо затвердження технічної документації, дозволу на виготовлення державного акту та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 , зазначеному у додатку 1 до вказаного розпорядження під порядковим номером 3 у таблиці з кодом 2009; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223187700:04:008:0027, серії ЯБ №525230, виданий 27 травня 2005 року Обухівським районним відділом КРФ центру ДЗК та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №0589; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3223187700:04:008:0027, площа 0,067 га, цільове призначення - для колективного садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, Садівницьке товариство «Росинка», земельна ділянка б/н; визнати недійсним Договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, посвідчений 10 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хрипун О.В., зареєстрований у реєстрі за №482; закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 950004532231 щодо вказаного об'єкта нерухомого майна; припинити речові права ОСОБА_2 за номером 15005968 від 10 червня 2016 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що у 1995 році придбав садову ділянку № НОМЕР_1 , розташовану на території СТ «Росинка» Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та став членом даного товариства.
Вказував, що садова ділянка була огороджена парканом, який встановлювався відповідно до межових знаків та генерального плану товариства. Позивач постійно користувався земельною ділянкою за призначенням для вирощування багаторічних насаджень.
У 2016 році сусід позивача ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельну ділянку, яка є суміжною з ділянкою позивача.
Влітку 2018 року між сусідами почалися суперечки щодо користування земельними ділянками.
У серпні 2018 року позивач отримав наказ ГУ Держгеокадастру в Київській області про дозвіл на розроблення проекту землеустрою та звернувся до інженера землевпорядника, який виконав виїзд на місцевість та склав зведений кадастровий план. Тоді позивачу стало відомо, що земельна ділянка кадастровий номер 3223187700:04:008:0027 була неправомірно приватизована ОСОБА_3 з накладанням на земельну ділянку позивача.
25 січня 2021 року позивачем отримано рішення №РВ-6100843692021 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку із розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме частини земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер 3223187700:04:008:0027, площа ділянок співпадає на 4,1748 %.
Уважав, що вказані обставини свідчать про порушення його прав, як землекористувача, які він і просить захистити в судовому порядку, задовольнивши його позовні вимоги.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 жовтня2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
У мотивування вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_3 неправомірно збільшив свою земельну ділянку по ширині з 20 м до 21,75 м за рахунок самозахоплення частини земельної ділянки позивача по всій ширині.
Позивач категорично заперечує свій підпис в Акті встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі від 15 серпня 2003 року.
Зауважує, що ОСОБА_3 отримав земельну ділянку з численними порушеннями земельного законодавства, що у подальшому призвело до того, що майбутній власник ОСОБА_2 самовільно демонтував огорожу позивача, чим самим продовжив порушувати право ОСОБА_1 на вільне користування земельною ділянкою, яку він облаштував ще у 1995 році.
08 травня 2023 року апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, уважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Богомаз А.П. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мішустін М.К. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судових відправлень ( т.3 а.с.34-37), про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_1 відповідно до членської книжки садовода, виданої 25 жовтня 1995 року, є членом СТ «Росинка» в с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області, земельна ділянка № НОМЕР_1 , розмір земельної ділянки 0,0500 га.
Вказана обставина під час розгляду справи не заперечувалася іншими учасниками справи.
Сторонами по справі також визнавалося, що вказана земельна ділянка не приватизована, капітальні будівлі на ній відсутні.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області №179 від 19 березня 2004 року затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам-членам СТ «Росинка» в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. Передано у приватну власність земельні ділянки громадянам-членам садівницького товариства «Росинка» згідно з Додатком 1 для ведення садівництва загальною площею 1,399 га. Земленабувачем за вказаним розпорядженням є, зокрема, відповідач по справі ОСОБА_3 , площа земельної ділянки 0,067 га.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 27 травня 2005 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №525230, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №0589.
Відповідно до нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хрипун О.В. договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №482, ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0670 га, за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, с/т «Росинка», цільове призначення - для колективного садівництва, кадастровий номер 3223187700:04:008:0027.
З інформаційної довідки №292667751 від 25 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:008:0027, площа 0,067 га, цільове призначення - для колективного садівництва, розташована в АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області №24 від 15 січня 2009 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га ОСОБА_1 для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Росинка», земельна ділянка № НОМЕР_1 в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та доручено землевпорядній організації виготовити технічну документацію для погодження та затвердження її в установленому порядку.
Вказане розпорядження позивачем не реалізовано.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 серпня 2018 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території с/т «Росинка», ділянка № НОМЕР_1 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області орієнтований розмір земельної ділянки 0,0602 га із цільовим призначенням - для колективного садівництва.
25 січня 2021 року рішенням №РВ-6100843692021 державного кадастрового реєстратора Відділу у Чортківському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільської області відмовлено позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Перетин ділянок з ділянкою 3223187700:04:008:0027, площа співпадає на 4,1748%.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування в його користуванні земельної ділянки площею 0,0628 га, також як і не надав суду належних та допустимих доказів про фактичну зміну меж спірних земельних ділянок, знищення паркану відповідачем ОСОБА_2 .
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що в його користуванні в СТ «Росинка» перебуває земельна ділянка площею 0,0628 га, під час приватизації якої він виявив порушення його права, як землекористувача, внаслідок захоплення відповідачем частини земельної ділянки, від чого ширина її зменшилась з 20 м до 18,5 м. Площа накладення 4,17%, що позбавляє його можливості зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку. Крім того вважав, що відповідач ОСОБА_3 незаконно приватизував свою земельну ділянку, оскільки акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі від 15 серпня 2003 року позивачем не підписувався.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної ділянки(паю).
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статті 166-186-1 ЗК України.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється, зокрема у вигляді технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 152 ЗК України регламентовано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.
Згідно вимог частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За змістом частин 1-6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК особа може звернутись до суду з цивільним позовом за захистом порушеного, не визнаного чи оспорюваного права, свободи чи законного інтересу (яке є наявним у позивача).
За змістом статті 264 та пункту 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України для задоволення позову необхідним є встановлення судом факту порушення права (законно інтересу) позивача.
Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування в його користуванні земельної ділянки площею саме 0,0628 га.
Вказана площа земельної ділянки фігурує лише у зведеному кадастровому плані за 2018 рік та у висновку про розгляд документації із землеустрою, що суперечить положенням статей 116, 125, 126 ЗК України, оскільки не посвідчує право користування позивачем земельною ділянкою зазначеної ним площею.
Подані позивачем докази, а саме членська книжка садовода СТ «Росинка» в с. Нові Безрадичі Обухівського району Київської області, видана 25 жовтня 1995 року на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_1 , згідно якої розмір земельної ділянки 0,0500 га; договір купівлі-продажу садової ділянки № НОМЕР_1 в СТ «Росинка» від 25 жовтня 1995 року, згідно якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_1 купив будматеріали; довідка голови правління СТ «Росинка» №127 від 16 серпня 2008 року; довідка голови правління СТ «Росинка» б/н від 13 вересня 2020 року, що в користуванні ОСОБА_1 з 1995 року перебувала ділянка № НОМЕР_1 шириною 20 м, яка була огороджена парканом; розпорядження Обухівської РДА №24 від 15 січня 2009 року про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га в СТ «Росинка»; Наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-7149/15-18сг від 06 серпня 2018 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої на території СТ «Росинка» Старобезрадичівської сільської ради, орієнтовною площею 0,0602 га; зведений кадастровий план, виготовлений Державним агентством земельних ресурсів України у 2018, згідно якого земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,0628 по фактичному користуванню, а також висновок про розгляд документації також не підтверджують перебування у користуванні позивача земельної ділянки площею саме 0,0628.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у користуванні позивача земельної ділянки площею 0,0628 га останнім не надано.
Позивач також не надав суду належних та допустимих доказів про фактичну зміну меж спірних земельних ділянок, знищення паркану відповідачем ОСОБА_2 , про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Місцевим судом правильно не взято до уваги доводи позивача, що він не погоджував межі земельної ділянки ОСОБА_3 при виготовленні останнім правовстановлюючих документів і підпис на відповідному акті від 15 серпня 2003 від його імені йому не належить, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
Отже, не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
За таких обставин, посилання позивача на те, що земельна ділянка відповідача, в межах, що визначені державним актом про право власності на землю, накладається на земельну ділянку позивача, є безпідставними та не підтверджуються наявними у справі доказами, а, відтак, позивачем не доведено порушення його прав відповідачами.
З огляду на те, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження порушення його прав, оскільки не надано доказів того, що земельна ділянка відповідача в межах, що визначені державним актом про право власності на землю, накладається на земельну ділянку позивача та її площа становить саме 0,0628 га, колегія вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 22 червня 2023 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус