Справа 761/18810/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2480/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
06 квітня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15 квітня 2023 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 260 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , який є особливо тяжким. Крім того, судом було враховано дані про особу ОСОБА_8 , а саме те, що він не працює та не має джерела доходу, не має міцних соціальних зв'язків, раніше не судимий.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що судом першої інстанції не проаналізовано всіх ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а лише формально констатовано їх наявність. Вказаний підхід суперечить практиці Європейського суду з прав людини, викладеній зокрема у справах «Смирнов проти Росії», «Ягчі і Саргін проти Туреччини» від 08.06.1995, «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008. Апелянт зазначив, що в судовому рішенні не наведено жодного доказу на підтвердження наявності існування хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Крім того, апелянт звернув увагу на те, що ОСОБА_8 досить тривалий час утримується під вартою, що з огляду на характеризуючі дані про його особу, свідчить про те, що вказаний запобіжний захід є надмірно жорстким. Просив скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або визначити менший розмір застави.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: захисника, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; прокурора, який апеляційну скаргу захисника вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а ухвалу без зміни; вивчивши матеріали апеляційної скарги із долученими до неї матеріалами, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого було вирішене на стадії судового провадження. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обґрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при вирішенні зазначеного вище питання були враховані тяжкість вчиненого злочину, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також інші обставини кримінального провадження. Ці обставини привели суд першої інстанції до обґрунтованого переконання про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. У зв'язку із цим суд першої інстанції із підстав, передбачених законом ухвалив рішення про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, належним чином його мотивувавши. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає засадам законності, обґрунтованості та вмотивованості, із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.
Апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не містить доводів, які би указували на незаконність та не обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду ґрунтується на даних про особу обвинуваченого із урахуванням тяжкості та обставин вчинення злочинів. Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. Із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення військового стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 15 квітня 2023 року залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4