єдиний унікальний номер справи: №755/11941/22
номер провадження №22-ц/824/3224/2023
07 квітня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цюпик Ольги Василівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Дніпровського районного суду міста Києва Виниченко Л.М.,
у цивільній справі №755/11941/22 за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва Івана Миколайовича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа Банк» про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця за результатами розгляду якої просила:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І.М. під час примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва № 755/17304/15-ц від 16 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 66053989 неправомірними;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І.М. про відкриття виконавчого провадження № 66053989 від 09 липня 2021 року.
Також, заявник просила поновити строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І.М. про відкриття виконавчого провадження № 66053989 від 09 липня 2021 року.
Як на підставу для поновлення строку на оскарження постанови приватного виконавця вказуючи, що 28 жовтня 2022 року нею отримано постанови приватного виконавця від 20 жовтня 2022 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та про виправлення помилки у процесуальному документі. Разом з тим, постанову про відкриття виконавчого провадження заявник не отримувала, що унеможливило подання нею скарги на дії приватного виконавця. З матеріалами виконавчого провадження представник заявника ознайомилася та отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження 01 листопада 2022 року. Враховуючи наведене, вважала, що наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови приватного виконавця про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року у задоволенні клопотання представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлеєва І.М., відмовлено.Скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Цюпик О.В. подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи, що 28 жовтня 2022 року скаржником отримано постанови приватного виконавця від 20 жовтня 2022 року у ВП № 66053989 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та про виправлення помилки у виконавчому документі, у яких була відсутня інформація про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 66053989, скаржник отримала лише 01 листопада 2022 року після ознайомлення її представника з матеріалами виконавчого провадження. Оскільки предметом поданої скарги є скасування постанови про відкриття виконавчого провадження 66053989 від 09 липня 2021 року, яка була отримана скаржником 01 листопада 2022 року, а скаргу на дії приватного виконавця направлено на адресу суду 10 листопада 2022 року, наявні підстави для поновлення строку для подання зазначеної скарги.
На думку скаржника, суд першої інстанції помилково посилався на те, що заявником не наведено жодних причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою у термін з 28 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року, оскільки якщо початком для обрахування строку для звернення до суду зі скаргою є 28 жовтня, то виходячи з вимог ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», останнім днем для подання скарги є 11 листопада 2022 рік, в той час, як скаргу направлено 10 листопада 2022 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема, в п. 10 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
На час розгляду справи до суду апеляційної інстанції сторонами в справі не було надано заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявник пропустила строк на звернення до суду із скаргою не навівши жодних поважних причин такого пропуску у термін з 28 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.123 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчать про те, що перебіг десятиденного строку (робочих днів) для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 127/2-1455/2010 (провадження № 61-18777св21) та від 04листопада 2022 року по справі № 761/38464/20 (провадження № 61-7465св22).
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20 зазначено, що судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області від 09 липня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66053989 з примусового виконання виконавчого листа № 755/17304/15-ц виданого 16 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Зазначена постанова була направлена на поштову адресу боржника, вказану у виконавчому листі, проте не була отримана останньою.
Звертаючись до суду із даною скаргою, заявник просила визнати дії приватного виконавця під час примусового виконання виконавчого листа № 755/17304/15-ц неправомірними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 66053989 від 09 липня 2021 року.
Отже, порушення своїх прав заявник пов'язує із винесенням приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 66053989 від 09 липня 2021 року.
Зі змісту скарги на дії приватного виконавця вбачається, що 28 жовтня 2022 року заявник отримала постанови приватного виконавця від 20 жовтня 2022 року винесені у виконавчому провадженні № 66053989 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та про виправлення помилки у процесуальному документі.
У зв'язку з наведеним, 01 листопада 2022 року представник заявника ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження та отримала постанову про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, дата отримання заявником оскаржуваної постанови, не є датою, з якої заявнику було або могло б бути відомо про порушення її прав. Натомість, такою датою є 28 жовтня 2022 року, день отримання заявником постанов приватного виконавця від 20 жовтня 2022 року у виконавчому провадженні 66053989.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що до 28 жовтня 2022 року, заявник жодної кореспонденції від приватного виконавця не отримувала, а відтак, не була та не могла бути обізнаною із порушенням її прав до 28 жовтня 2022 року.
Як зазначалося вище, перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги та залишаючи скаргу без розгляду виходив з того, що у десятиденний термін, а саме з 28 жовтня 2022 року по 07 листопада 2022 року скаргу не подала а також не навела жодних причин пропуску строку а звернення до суду.
Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що положеннями ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи наведене, початком строку для оскарження дій державного виконавця є 31 жовтня 2022 року (оскільки 29 та 30 жовтня 2022 року є вихідними днями), а закінчення 11 листопада 2022 року.
При цьому, скаргу на дії приватного виконавця заявником направлено на поштову адресу суду першої інстанції 10 листопада 2022 року.
Разом з тим, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, помилково вважав, що заявник пропустила строк на звернення до суду зі скаргою у термін з 28 жовтня 2022 по 07 листопада 2022 року необґрунтувавши причин такого пропуску у зазначений період, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно приписів ст.. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цюпик Ольги Василівни задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: