Копія
Справа № 560/213/23
іменем України
20 червня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках та не проведення індексації грошового забезпечення за період з 15.03.1999 по 28.02.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ст. 15 Закони України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із врахуванням періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992- 1995 роках та провести індексацію грошового забезпечення за період з 15.03.1999 по 28.02.2018 із врахуванням як базових місяців відповідно січня 1998 року, березня 2003 року та січня 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні позивачу нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, проте, позивач не погоджується із розміром нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки вважає, що при її обчисленні відповідачем протиправно занижено її розмір не зарахувавши у вислугу років для її обчислення період служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках та не проведено індексацію його грошового забезпечення за період служби.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає про те, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення із визначенням базового місяця враховуючи те, що повноваження щодо розрахунку розміру такої індексації є дискреційними та компетенцією (дискреційною функцією) відповідача, відтак вищевказані вимоги позивача є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Щодо позовної вимоги про визнання противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках, то в трудовій книжці та військовому квитку містяться відомості про загальну службу строком у 25 років. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2019 про звільнення ОСОБА_1 , зазначено календарна вислуга 25 років 2 місяці і 09 днів, відповідно до якої позивачу виплачена при звільненні одноразова грошова допомога за 25 календарних років у сумі 133367,00 грн., тому противоправних дій при обрахуванні вислуги років та нарахування одноразової грошової допомоги не вбачається.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 вересня 2019 року за № 181 ОСОБА_1 звільнено в запас за підпунктом «б» пунктом 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно занизив йому розмір одноразової грошової допомоги не зарахувавши у вислугу років для її обчислення період служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках та не провів індексацію мого грошового забезпечення за період служби звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із письмовою вимогою про виплату такої грошової допомоги.
На письмове звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 листом від 11.11.2022 повідомила ОСОБА_1 про те, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з лав Збройних Сил України в особовій справі ОСОБА_1 документального підтвердження щодо проходження служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 р.р. не було. Грошова індексація виплачувалась згідно керівних документів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 15.03.1999 по 28.02.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ст. 15 Закони України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із врахуванням періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992- 1995 роках, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абз. 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі Порядок № 393), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Також згідно з положеннями пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Отже, із процитованих вище правових приписів норм чинного законодавства, яким урегульовується порядок виплати та розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, слідує чіткий висновок про те, що одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік.
В даному випадку саме поняття календарна вислуга років застосовується для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, вислуга років у пільговому обчисленні може бути застосована в якості умови набуття права на призначення такої допомоги (таке право набувається за наявності вислуги 10 років і більше (тобто для визначення права та таку допомогу якраз і застосовується пільгова вислуга років).
Так, у постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17 Верховний Суд вказав, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII є наявність вислуги 10 років і більше.
Таким чином зазначені висновки стосуються питань, пов'язаних з набуттям права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні. Разом з тим, при визначенні безпосереднього розміру такої допомоги враховується лише календарна вислуга років.
Аналогічний висновок міститься також і у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022 у справі № 240/27316/21.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (05.09.2019) його вислуга років у Збройних Силах України становила 25 років 02 місяців 09 днів.
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 05.09.2019 позивачу призначено виплату одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 за 25 календарних років в сумі 133367,00 грн.
Позивач в позовній заяві не заперечує факту виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 за 25 календарних років в сумі 133367,00 грн.
Однак, за доводами позивача, відповідач протиправно не включив ОСОБА_1 до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" період служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках.
При цьому, позивач не надає до суду жодних доказів того, що він звертався до відповідача із заявою про включення до вислуги років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" періоду служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках.
Також, позивачем не надано до суду доказів того, що ОСОБА_1 зараховано до вислуги років період служби в управлінні МВС України в Закарпатській області в 1992-1995 роках.
Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.03.1999 по 28.02.2018 та зобов'язання відповідача провести індексацію грошового забезпечення за період з 15.03.1999 по 28.02.2018 із врахуванням як базових місяців відповідно січня 1998 року, березня 2003 року та січня 2008 року, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
При цьому, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У відповідності до положень статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон України №1282-ХІІ), в редакції, чинній виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України №1282-ХІІ (в редакції станом на 06.01.1998) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно статті 4 Закону України №1282-ХІІ (в редакції станом на 06.01.1998) обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 01.01.1997, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).
Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків.
При цьому, згідно положень статті 5 Закону України №1282-ХІІ (в редакції станом на 06.01.1998) порядок провадження індексації грошових доходів громадян визначається Кабінетом Міністрів України згідно з законодавством.
07.05.1998 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №663 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян" (далі Порядок №663), відповідно до якого регулювався порядок проведення індексації грошових доходів населення з дати його прийняття і до 17.07.2003 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").
Згідно з пунктом 2 Порядку №663 індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація доходів позивача у період з 07.05.1998 по 16.07.2003 здійснювалась відповідно до приписів Порядку №663.
Так, згідно пунктом 4 Порядку №663, індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості; частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю; дохід в частині, яка більше одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 80 відсотків; дохід в частині, яка більше подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, розмірі 70 відсотків; частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає.
Відповідно до пункту 5 Порядку №663 індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків. Для здійснення індексації грошових доходів громадян застосовується індекс споживчих цін, зменшений на величину порогу індексації.
Згідно даних Укрстату, індекс споживчих цін за період з 06.01.1998 по 16.07.2003 не перевищував показник у 104,6%.
Отже, аналізуючи норми права та діючи вимоги законодавства, за період 06.01.1998 року по 16.07.2003 грошові доходи населення не підлягали індексації, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині нарахуваня та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 15.03.1999 по 16.07.2003 задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції до 01.01.2016 у розмірі 101 відсоток).
Згідно статті 6 Закону №1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність фінансування для виплати індексації, суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, вказані відповідачем обставини не звільняють його від обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до зазначених норм права суд робить висновок, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Враховуючи норми частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, абзацу 1-2 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Між тим, відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє позивача права на її отримання і не звільняє від обов'язку її виплачувати.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.08.2003 по 28.02.2018.
При цьому, питання визначення базового місяця, розрахунку індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
За таких обставин, суд зазначає, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, отже адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.08.2003 по 28.02.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.08.2003 по 28.02.2018 включно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - 08209107)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький