Справа №760/19219/21
2-а/760/472/23
19 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа інспектор СРПП ВП № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Музиченко Віктор Вікторович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
16.07.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДПП, третя особа інспектор СРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області Музиченко В.В., про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову, складену інспектором Музиченком В.В., серії БАВ № 385635 від 07.07.2021 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення п. 15.10, та п. 2.1 а) б) ПДР України, з якою позивач не погоджується.
Пояснює, що 07.07.2021 року під час керування транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 , його було зупинено невідомою особою у формі патрульного поліцейського, яка на запитання про підстави та причину зупинки зазначила про порушення правил дорожнього руху.
Після заперечення щодо надання даній особі документів у вигляді посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з причин не повідомлення відповідних пунктів ПДР дана особа включила нагрудну камеру та почала намагатися блокувати рух автомобіля.
Зі слів інспектора, який підійшов згодом, стало відомо про здійснення зупинки транспортного засобу в забороненому місці. Чому місце зупинення він вважав забороненим, інспектор не пояснив та не зміг надати докази паркування особисто позивачем даного транспортного засобу, а під час розгляду справи про адміністративне правопорушення пояснив, що докази ґрунтуються на свідченнях (поясненнях) свідків. Інспектор не пояснив, яким чином припаркований транспортний засіб біля зачинених воріт закинутого заїзду створив перешкоду дорожньому руху, оскільки, за версією позивача, автомобіль було припарковано на газоні.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено учасникам справи строк на подання відзиву та пояснень.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.07.2022 року залучено до участі у справі ГУ НП в Київській області як другого відповідача, так як встановлення належності відповідачів є обов'язком суду.
У поданих до суду 29.08.2022 року поясненнях позивач додатково зазначив, що ним надавалися пояснення щодо того, що він не здійснював зупинку транспортного засобу, а лише забрав його з місця знаходження, оскільки працівники станції технічного обслуговування, на якій автомобіль перебував в ремонті, керували до даного моменту автомобілем та здійснили його зупинку в тому місці.
18.10.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому інспектор просить відмовити у задоволенні позову, заперечуючи проти позовних вимог.
Зазначає, що 07.07.2021 року близько 15:15 год. в м. Вишневе по вул. Київська, 2-Г було виявлено транспортний засіб Toyota Land Cruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , який здійснив стоянку на газоні та біля заїзду на прилеглу територію, чим створив перешкоду дружньому руху в порушення вимоги п. 15.10 г ) ПДР У країни, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Крім того, після зупинки даного транспорту водій всупереч вимогам п. 2.1. а та п. 2.1. б не пред'явив документи.
В зазначених умовах, відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію України», було зупинено транспортний засіб правомірно та відповідно до ст. 32 цього Закону вимога про пред'явлення документів була законною.
У відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395, було проведено розгляд справи та належними чином повідомлено особу правопорушника про суть винесеної постанови, роз'яснені його права та ознайомлено останнього під особистий підпис.
Поліцейські діяли в межах чинного законодавства, дотримуючись службової дисципліни та законності. Дана подія фіксувалась на портативний відеореєстратор, який неможливо долучити з огляду на встановлений строк зберігання відеозаписів.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 07.07.2021 року інспектором Музиченком В.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 385635, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн., за порушення п. 15.10 та п. 2.1 а) б) ПДР України.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Зі змісту постанови вбачається, що, керуючи транспортним засобом, ОСОБА_1 здійснив стоянку на газоні та біля воріт заїзду на прилеглу територію, чим створив перешкоду дорожнього руху, а також не пред'явив документи зазначені в п. 2.1 ПДР України.
Так, згідно з п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється, зокрема: у місцях, де заборонена зупинка; на газонах.
Відповідальність за вказане порушення встановлена ч. 3 ст. 122 КУпАП та передбачає накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За п. 2.1 а) б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Третьою особою - інспектором Музиченком В.В. у поданому відзиві зазначено про правомірність його дій та розгляд справи. Однак, жодних доказів не долучено з посиланням на неможливість надання відео файлу правопорушення через встановлений строк їх зберігання в 30 діб розділом VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року.
Натомість, слід звернути увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).
Позивач посилається на те, що він не здійснював зупинку транспортного засобу, а лише забирав його з місця знаходження, однак, в свою чергу, не надає жодного доказу на підтвердження таких обставин, що автомобіль був припаркований, за його ж доводами, саме іншої особою - працівником станції технічного обслуговування, на якій автомобіль перебував в ремонті. Такі обставини взагалі не підтверджені ні показами свідків, ні заявою про визнання правопорушення винною особою, ні квитанціями/актами з СТО і тд.
Фактично позивачем не заперечується факт перебування автомобіля припаркованим біля воріт заїзду та на газоні, що слідує з його тверджень в позовній заяві відносно того, що інспектор не пояснив, яким чином припаркований транспортний засіб біля зачинених воріт закинутого заїзду створив перешкоду дорожньому руху.
Позивачем до позову долучено фотознімок, які підтверджує той факт, що автомобіль стоїть на газоні біля воріт заїзду. При цьому, правила дорожнього руху не виокремлює склад правопорушення від того, чи закинутий заїзд чи ні.
Отже, факт адміністративного порушення наявний, а факт того, що автомобіль був припаркований інший водієм, а не позивачем, який, як видно з наданого ним відеозапису, керував ТЗ, не доведений. До того ж, з відеозапису вбачається, що позивач вів себе зухвало, ні про яке СТО та його працівників, що, нібито, припаркували так автомобіль, не згадував, інспектору нічого не пояснював.
Також, як слідує зі місту позову та відеозапису, позивач документи, визначені п. 2.1 а) б), інспектору не надав. Тобто це адміністративне порушення вчинив свідомо.
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та пунктів 2.1, 2.4 ПДР України водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Керуючись ст.ст. 122, 126, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), Головного управління Національної поліції в Київській області (м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616), третя особа інспектор СРПП ВП № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Музиченко Віктор Вікторович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: