Справа №760/14252/21
2-а/760/477/23
19 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Жеребка Андрія Віталійовича про скасування постанови та закриття справи провадження в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, з врахуванням нової редакції, які надійшли до суду 01.06.2021 року та 07.07.2021 року відповідно, до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) Жеребка А.В. про скасування постанови та закриття справи провадження в справі про адміністративне правопорушення.
З позову вбачається, що позивачка оскаржує постанову, складену інспектором Жеребком А.В., серії 1КІ № 0000093559 від 28.04.2021 року, якою притягнуто її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення п. 15.9. г) ПДР України, з якою вона не погоджується, вважає її незаконною.
Пояснює, що до належного їй на праві власності транспортного засобу HYNDAI ІХ 35, н.з. НОМЕР_1 , інспектором було застосовано тимчасове затримання та доставлено на майданчик для зберігання.
Посилається на те, що постановою визначено суть адміністративного правопорушення: «Транспортний засіб зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу», а, отже, не встановлено склад правопорушення, визначений п.15.9 г) ПДР, що інкримінується. До того ж, транспортний засіб не було зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а було припарковано після пішохідного переходу, що свідчить про те, що зазначені в постанові дані не відповідають фактичним обставинам справи. У постанові також не визначено, яким приладом було здійснено замір відстані, та не визначено фактичну відстань, так само як і не визначено, з якого із двох боків дороги було припарковано ТЗ, опис обставин встановлених при розгляді справи у постанові - відсутній.
Разом з цим, згідно з п. 15.2. ПДР за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Пунктом 15.3. також визначено, що у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.
Таким чином, можливо зробити висновок, що обидва боки для водія, що рухається у напрямку, - є правий та лівий бік дороги, відповідно до напрямку руху його ТЗ. Отже, рішення відповідача є невмотивованим та ґрунтується на його припущеннях, з чого вбачається двозначність застосування інспектором правової норми через вказану ним у постанові невизначену суть адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначає, що така зупинка була вимушеною, в зв'язку з необхідністю придбання ліків для учасника дорожнього руху, проте, інспектором фактичні обставини встановлено не було, пояснення до матеріалів справи не долучено. Відтак, при винесенні постанови не було встановлено наявність або відсутність вини, мети зупинки, що є ознакою суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. При цьому, вказує, що вона не керувала того дня ТЗ, що не було взяло до уваги.
До того ж, за вказаною адресою не забезпечено учасників дорожнього руху спеціально відведених місць для паркування та не забезпечено такими місцями водіїв ТЗ, в тому числі для вимушеної зупинки, при тому, що основним завданням Департаменту є розвиток транспортної, паркувальної інфраструктури та дорожнього господарства у місті Києві.
Позивачка також зауважує про порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки: постанова направлена з порушенням визначеного законом порядку, поза встановленими ст. 285 КУпАП строками; у постанові вказана недійсна адреса веб-сайту в мережі Інтернет з матеріалами фото/відеофіксації правопорушення; відповідачем, в порушення вимог ч. 3 ст. 279-1 КУпАП, не розміщено на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; постанова не містить підпису посадової особи.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.06.2021 року позовну заяву було залишено без руху. 01.07.2021 року на виконання вимог ухвали надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.07.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено сторонам строк на подання відзиву.
22.12.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник сторони відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та відповідно не спростовано правомірність дій інспектора при винесенні оскаржуваної постанови.
Зазначає, що 28.04.2021 року об 14:07 год. інспектором на вул. Євгена Сверстюка, 23 в м. Києві було зафіксовано розміщення транспортного засобу HYNDAI ІХ 35, н.з. НОМЕР_1 , який зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено вимогу п. 15.9. г) ПДР України.
На виконання вимог ст. 14-2 КУпАП було здійснено фотофіксацію (із зазначенням дати, географічних координат) вказаних обставин в кількості 5 зображень з різних ракурсів.
Встановивши відповідальну особу, а саме позивача, за яким зареєстровано транспортний засіб, було винесено оскаржувану постанову відповідно до якої на позивача накладено штраф за порушення вимог ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, відповідаче-2 повністю дотримані норми чинного законодавства України, у постанові відображені всі відомості, що визначені у ч.ч. 2-4 ст. 283 КУпАП.
Попри те, що відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив), позивачкою було подано до суду відповідь на відзив, в якому вона просить не брати до уваги відзив з огляду на подання його з порушенням строків, встановлених ч. 5 ст. 196 КАС України, а також на відсутність підтвердження повноважень представника представляти інтересів відповідачів. Стверджує, що відповідачами не доведено наявності події адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суд вважає за можливе прийняти поданий стороною відповідача відзив та долучені до нього документи, оскільки твердження позивачки не знайшли свого підтвердження, відзив направлений в межах встановленого строку уповноваженою на те особою.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 28.04.2021 року головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) Жеребком А.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000093559, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за порушення п. 15.9. г) ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Згідно з розділом 7 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року № 2089 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2020 року № 1936), у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право, зокрема: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису; розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено; складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень; розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів; здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно примітки до ст. 122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ст. 142 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Статтями 2791-2798 КУпАП визначені особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2791 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Також у вказаній статті (ч. 5) передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 14.11.2018 року № 1197, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначав процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, зокрема, тверджень самої позивачки, власником транспортного засобу марки «HYNDAI ІХ 35», н.з. НОМЕР_1 , є позивачка ОСОБА_1 , іншої інформації щодо належного користувача суду не надано та в матеріалах справи не міститься.
Положеннями ст. 2793 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 142 цього Кодексу, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Однак обставин, визначених вказаною нормою, при розгляді справи вставлено не було.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Зі змісту постанови вбачається, що транспортний засіб зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу.
Згідно з п. 15.9 г) ПДР України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
За змістом п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Постановою КМУ від 14.11.2018 року № 990 затверджено Порядок тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, відповідно до положень п. 2 якого тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі, зокрема, вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху.
Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 2654 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тобто, евакуація можлива у випадку, якщо автомобіль суттєво перешкоджає дорожньому руху, що було встановлено при розгляді справи з огляду на його розміщення. До того ж, рішення щодо суттєвого чи несуттєвого такого перешкоджання приймає саме уповноважена особа, в даному випадку інспектор з паркування.
Згідно з п. 4 вказаного вище Порядку для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку інспектор з паркування викликає евакуатор.
Пунктом 7 Порядку визначено, що у разі, коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, інспектор з паркування складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, а якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, інспектор з паркування не складає зазначений акт і не здійснює тимчасове затримання транспортного засобу, але виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема: показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
З аналізу положень ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
На виконання вказаних вимог, до поданого відзиву стороною відповідача додано фотознімки, які містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачкою адміністративного правопорушення.
Так, на наданих фотознімках чітко зображено, що автомобіль зупинений біля пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 та дорожньою розміткою 1.14.1, а саме ближче 10 м від нього, що можливо встановити як візуально, а також згідно здійснених інспектором замірів.
Попри доводи позивача, очевидним є те, що даним випадком створено явні перешкоди дорожньому руху, оскільки одразу за припаркованим автомобілем є заїзд, помітність якого для інших учасників дорожнього руху може бути ускладненою.
Тобто, автомобіль позивачки було зупинено з порушенням ПДР України, отже, наявне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, яке належним чином зафіксоване.
Суд не бере до уваги твердження позивачки відносно того, що накладення адміністративних стягнень не є основними завданнями Департаменту та повинно бути застосовано у виняткових випадках, та в тому разі, коли вже виконано його основне завдання, що полягає у забезпеченні водіїв паркувальною інфраструктурою.
Так, дослідження таких обставин не є предметом розгляду даної справи та не слугує правомірністю порушення позивачкою ПДР України. До того ж, з наданих фотознімкім вбачається поблизу наявність житлових будинків з прибудинковою територією, а відповідно і паркомісцями.
Що ж до посилання на ту обставину, що у зупинці була крайня необхідність, яка полягала в необхідності придбання ліків для учасника дорожнього руху, що в свою чергу додатково свідчить про визнання встановлених подій, слід зазначити наступне.
Так, згідно з п. 1.10 ПДР України вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Таким чином, погане самопочуття когось із вказаних осіб є підставою для «вимушеної зупинки».
Разом з тим, позивачкою не зазначена інформація, кому саме були необхідні ліки та з якої підстави, а також не надані докази наявності відповідного закладу та придбання цих ліків, про які йдеться.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).
Постанова містить необхідні відомості, що визначені ст. 283 КУпАП.
Слід звернути увагу, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог.
Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.10.2017 року (справа № 761/4692/17).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, дії інспектора та складання оскаржуваної постанови відносно позивачки відповідають вимогам закону, підстав для звільнення її від адміністративної відповідальності в порядку, визначеному законом, не вбачається. За таких обставин, суд вважає, що вина позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Керуючись ст.ст. 142, 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 2791-2794, 287-289, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 Порядком тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою КМУ від 14.11.2018 року № 990, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6, код ЄДРПОУ 37405284), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Жеребка Андрія Віталійовича (м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6) про скасування постанови та закриття справи провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: