Справа №:755/6349/23
Провадження №: 2-з/755/130/23
"19" червня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого
судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Д.Є.. про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, -
До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
09 червня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Д.Є. до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
Того ж дня, 09 червня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Д.Є. до суду через систему «Електронний суд» надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
14 червня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката
Симоненка Д.Є. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про забезпечення позову, передана головуючому у справі на підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 16 червня 2023 року, відповідно до якої представник позивача просить суд накласти арешт на транспортний засіб KIA NIRO 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 відчужить цей автомобіль або вивезе його за кордон, чи розбере на запчастини, що може утруднити виконання рішення суду. Зазначає, що спірний автомобіль, який зареєстрований в Україні, знаходиться у володінні ОСОБА_2 , так як ОСОБА_1 наразі проживає в
м. Розендаль, Нідерланди разом зі спільними дітьми та не може користуватись автомобілем. Представник відповідача вважає, що ОСОБА_2 має зв'язки в органах державної влади, оскільки є народним депутатом України, може чинити вплив на службовців МВС та Прикордонної служби з метою перетину державного кордону на відповідному транспортному засобі, що унеможливить його повернення в Україну. З відомої ОСОБА_1 інформації, ОСОБА_2 внесений до системи «Шлях» та планує перетин державного кордону України. Представник відповідача зазначає, що за змістом зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 просить суд визнати автомобіль марки KIA NIRO 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя передати його у власність ОСОБА_2 зі стягненням компенсації. В той же час, ОСОБА_2 просить залишити автомобіль ОСОБА_1 зі сплатою йому компенсації. У ОСОБА_1 є обґрунтовані побоювання щодо того, що ОСОБА_2 буде чинити перешкоди в реєстрації автомобіля, якщо він буде присуджений їй, або що автомобіль буде розібраний на запчастини.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, долучені до неї докази та матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено: особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом установлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу спільного майна подружжя.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, представник заявника зазначає, що у ОСОБА_1 є побоювання про те, що ОСОБА_2 буде чинити перешкоди у реєстрації автомобіля, якщо він буде присуджений їй, або що автомобіль буде розібраний на запчастини, або вивезений за кордон.
Разом з тим, співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як убачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником спірного автомобіля - KIA NIRO 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , зазначена ОСОБА_1 . Відомості щодо належного користувача відсутні.
Отже, побоювання ОСОБА_1 щодо перешкод у реєстрації нею автомобіля є безпідставними, а щодо того, що автомобіль буде розібраний на запчастини та/або вивезений за кордон є припущеннями, та достеменно не підтверджують ризики на які вона посилається.
ОСОБА_1 не надано жодного доказу та не наведено обставин на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна подружжя, у разі не задоволення даної заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Д.Є. про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суд, -
У задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Симоненка Д.Є. про забезпечення позову, поданої в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: