< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
02 вересня 2010 р. Справа № 2а-17098/10/0570
місто Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії,17
16 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,
суддів: Шинкарьової І.В., Лазарєва В.В.
при секретарі судового засідання Закутько О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000012430/0/6404
за участю представників:
від позивача: Багрій Д.С. - за дов. від 24.06.2010р.
від відповідача: Базишена Р.О. - за дов. від 30.08.2010р.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000012430/0/6404 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 40822200 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність застосування відповідачем штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням з огляду на відсутність відчуження активів, що належать позивачу, та відсутність перебування у податковій заставі активів, а саме транспортних засобів, які, на думку податкового органу, були відчужені позивачем. Крім цього, позивач посилається на порушення відповідачем підстав проведення перевірки, за наслідками якої був складений акт від 07 квітня 2010 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, доводить, що перевірка проводилася у відповідності до вимог діючого законодавства, наполягає, що всі активи позивача з 28 жовтня 2008 року перебували у податковій заставі, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, внаслідок чого, відповідач посилається на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 24 КАС України за ініціативою суду з огляду на особливу складність даної адміністративної справи розгляд та вирішення справи відбувався колегією у складі трьох суддів. Згідно з протоколом розподілу справи між суддями від 07 липня 2010 року справи призначено головуючому судді Смагар С.В. та суддям, які входять до складу колегії: Наумовій К.Г. та Зеленову А.С. У зв'язку із відпусткою судді Наумової К.Г. відповідно до протоколу розподілу від 21 липня 2010 року справа була призначена колегії суддів у складі головуючого судді Смагар С.В., суддів Зеленова А.С. та Шинкарьової І.В. У зв'язку із відпусткою судді Зеленова А.С. відповідно до протоколу розподілу від 02 вересня 2010 року справа була призначена колегії суддів у складі головуючого судді Смагар С.В., суддів Шинкарьової І.В. та Лазарєва В.В.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30645586 з 08 грудня 1999 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька.
07 квітня 2010 року відповідачем складений акт про проведення перевірки стану збереження активів платника податків (позивача), які перебувають у податковій заставі, № 1585/2430/30645586.
На підставі даного акту перевірки 19 квітня 2010 року керівником відповідача було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000012430/0/6404, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» (позивач) зобов'язано сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 40822200 грн. у десятиденний термін від дня отримання цього податкового повідомлення-рішення на бюджетний рахунок.
Правовою підставою застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач визначив підпункт 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) за самостійне відчуження позивачем активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, в порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181.
Як вбачається з акту відповідача від 07 квітня 2010 року, перевірка стану збереження активів позивача проведена державним податковим інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Васіною Н.В. на підставі підпункту 8.6.5 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181, відповідно до якого для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої операції на підставі відповідної цивільно-правової угоди платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою. Як встановлено судом, наказом від 21 липня 2009 року № 367 «Про закріплення податкових керуючих» за позивачем як боржником був затверджений податковий керуючий Васіна Н.В.
За результатами проведеної перевірки 07 квітня 2010 року податковим керуючим було встановлено, що за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року в порушення підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181 є наявним факт зменшення балансової вартості основних фондів ІІ групи: згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2008 рік вартість основних фондів ІІ групи склала 140818,5 тис. грн., згідно додатку К1/1 за 1 квартал 2009 року вартість основних фондів ІІ групи складала 121479,5 тис. грн., за 2 квартали 2009 рік - 101650,3 тис. грн., за 3 квартали 2009 року - 99996,3 тис. грн., внаслідок чого податковим керуючим був здійснений висновок, що за вказаний період вартість основних фондів ІІ групи з нормою амортизації зменшилася на загальну суму 40822,2 тис. грн. Дані висновки податковим керуючим були здійснені на підставі аналізу руху основних фондів позивача на підставі додатків К1/1 до декларацій з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року. Також податковим керуючим під час перевірки 07 квітня 2010 року був здійснений аналіз розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 та 2009 роки, внаслідок чого була встановлена відсутність 45 транспортних засобів, зазначених в акті перевірки.
В акті перевірки від 07 квітня 2010 року також зазначено, що підприємством у листі від 08 жовтня 2009 року № 128 було надано пояснення щодо зменшення у 1 кварталі 2009 року балансової вартості основних фондів ІІ групи через повернення техніки по угодам фінансового лізингу підприємствам ТОВ «Лізинговий дім» та ТОВ «Райфайзен лізинг аваль». Відповідачем здійснений висновок, що передання майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу на момент такої передачі та оскільки зменшення вартості основних фондів не є наслідком нарахувань амортизаційних відрахувань, то зменшення вартості основних фондів ІІ групи відбулося через відчуження активів. Відповідач зазначає, що на момент відчуження активи підприємства знаходилися у податковій заставі, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 жовтня 2008 року за № 8123552. Таким чином, за висновком акту перевірки від 07 квітня 2010 року позивач здійснив відчуження активів в сумі 40822,2 тис. грн., які перебували на момент відчуження у податковій заставі, без узгодження з податковим органом цієї операції. Даний акт перевірки підписаний податковим керуючим одноособово.
Обставинами, які підлягають встановленню в межах даної справи і які мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, є наявність податкового боргу у позивача, наявність податкової застави на активи платника податків (позивача), які, за висновком відповідача, були відчужені позивачем, як способу забезпечення податкового зобов'язання платника податків не погашеного у строк, а також наявність факту відчуження активів позивача, які перебували у податковій заставі.
Судом встановлено, що між позивачем (як лізингоодержувачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (як лізингодавцем), а також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» (як лізингодавцем) були укладені договори фінансового лізингу від 15 жовтня 2007 року, від 05 листопада 2007 року, 10 жовтня 2007 року, предметом яких було передання на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, а саме транспортні засоби. Таким чином, транспорті засоби не перебували на праві власності (повному господарському віданні) позивача та права власності на дане майно позивачем як лізингоодержувачем не було отримано в майбутньому. Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вони зареєстровані за вищенаведеними лізингодавцями. Як вбачається з договорів, майно, що передавалося у фінансовий лізинг позивачу, перебувало у заставі на період дії договорів лізингу. Обставини перебування транспортних засобів, що передавалися позивачу на умовах фінансового лізингу, у заставі, в тому числі й до 28 жовтня 2008 року, підтверджуються розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який долучений до матеріалів справи. Зазначене посвідчує відсутність права у позивача як лізингоодержувача на відчуження транспортних засобів, які були передані йому на умовах фінансового лізингу (оренди) за спірні періоди.
Суд зазначає, що саме 45 транспортних засобів, які зазначені в акті перевірки від 07 квітня 2010 року, є майном, що перебувало у позивача як лізингоодержувача на підставі договорів фінансового лізингу, і є майном, яке, на думку податкового органу, перебувало у податковій заставі та було відчужено без узгодження з податковим органом. Судом також встановлено, що між позивачем та двома вищезазначеними лізингодавцями дія договорів була припинена, що підтверджується угодами, та у зв'язку із достроковим припинення договорів фінансового лізингу, транспортні засоби були повернуті лізингодавцям, що посвідчується актами приймання-передач. Дані обставини не спростовані відповідачем та ним не надано жодного доказу, який би підтверджував інші фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стосовно посилання відповідача в акті перевірки від 07 квітня 2010 року на те, що передання майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу на момент такої передачі та на підпункт 7.9.6 пункту 7 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, яка регулює оподаткування операцій лізингу (оренди), суд зазначає, що в межах спірних правовідносин суд не розглядає правильність формування позивачем валового доходу, валових витрат та визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, і тим більше правильність ведення бухгалтерського обліку стосовно основних засобів підприємства, оскільки ці обставини ніяким чином не стосуються предмету спору щодо правомірності застосування штрафу відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням за відчуження активів без узгодження з відповідачем, які, на думку податкового органу, перебували у податковій заставі, і не впливають на правильність вирішення даної справи. Обставини, які мають істотне значення для розгляду і вирішення даної справи, наведені судом у даній постанові вище.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2008 року позивачу відповідачем була надіслана перша податкова вимога № 1/351, в якій визначена загальна сума податкового боргу у розмірі 45896 грн. 01 коп., вимога отримана позивачем 30 жовтня 2008 року. 01 грудня 2008 року відповідачем надіслана позивачем друга податкова вимога № 2/510, в якій визначена загальна сума податкового боргу позивача у розмірі 65303 грн. 88 коп. Судом проаналізований також рух податкового боргу позивача у загальному обсязі за спірні звітні періоди на підставі довідок відповідача, з яких вбачається, що станом на 01 січня 2009 року позивач мав заборгованість у загальному розмірі 18215 грн. 30 коп., станом на 01 червня 2009 року - 129086 грн. 08 коп., станом на 01 вересня 2009 року - 184473 грн. 16 коп. З довідки про стан розрахунків з бюджетом на 07 квітня 2010 року вбачається наявність податкового боргу у позивача у загальному розмірі 2451 грн. 66 коп., з урахуванням наявності переплати.
Як вбачається з розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 28 жовтня 2008 року за заявою відповідача внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 41 про публічне обтяження за типом обтяження «податкова застава» з об'єктом обтяження «активи платника податків» стосовно позивача як боржника з терміном дії до 28 жовтня 2013 року. Підставою обтяження в Державному реєстрі зазначений підпункт 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181. Під час судового розгляду справи з пояснень представників відповідача було встановлено, що опис активів платника податків (позивача у справі) у жовтні 2008 року здійснений не був, акт опису активів платника податків у жовтні 2008 року відповідачем суду не був наданий, та у Державному реєстрі обтяжень про наявність акту опису активів позивача як боржника не зазначено.
Судом встановлено, що 14 грудня 2009 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені зміни за заявою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за типом змін «вилучення обтяження» на підставі підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 2181. Крім цього, 10 грудня 2009 року податковим керуючим Васіною Н.В. був складений акт опису активів позивача, на які поширюється право податкової застави, а саме один транспортний засіб, 2007 року випуску, з балансовою вартістю 420056 грн. 38 коп.
Таким чином, станом на грудень 2009 року в податковій заставі знаходилися тільки активи позивача, які були описані податковим керуючим 10 грудня 2009 року, та 14 грудня 2009 року внесений відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за заявою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька за № 59 на підставі зазначеного акту опису. Дані обставини підтверджують відсутність у податковій заставі всіх активів позивача станом на 07 квітня 2010 року, тобто на дату складення акту перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, зокрема, й зазначених в акті 45 транспортних засобів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2181 передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону № 2181 податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.
Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Статтею 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим). У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд зазначає, що під час внесення запису 28 жовтня 2008 року за № 41 (реєстраційний № 8123552) рішення Конституційного Суду України існувало і підлягало безумовному виконанню. Згідно статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. З дня прийняття зазначеного рішення немає правових підстав для розповсюдження податкової застави на всі активи платника податків без врахування розміру його податкового боргу. Як встановлено судом, за даними балансу підприємства станом на 31 березня 2009 року, 30 червня 2009 року та 30 вересня 2009 року, активи позивача значно перевищують його податковий борг. Дані обставини не спростовані відповідачем.
Ухвалюючи дане судове рішення, з урахуванням аналізу вищенаведених норм, суд виходить з того, що податкова застава пов'язана із сумою податкового боргу платника податків та конкретним об'єктом обтяження, тобто майном, яке підлягає опису шляхом складення відповідного акту з наступною його реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень. В інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році) Вищий адміністративний суд України посилається на те, що Конституційний Суд України, постановляючи згадане рішення, зазначив, що поширення на будь-які види активів платника податків права податкової застави, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення. У зв'язку з цим, а також враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розмірності і справедливості, розмір податкової застави не може суттєво перевищувати розмір податкового боргу.
Аналізуючи норми статті 8 Закону № 2181 та наказу Державної податкової адміністрації України від 20 вересня 2004 року № 544 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2004 року за № 1236/9835), яким затверджено Положення про проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі (надалі - Наказ № 544), суд дійшов висновку, що податковий орган в особі податкового керуючого має правові підстави для проведення перевірки стану збереження активів платника податків стосовно тільки тих активів, які знаходяться в податковій заставі.
Суд зазначає, що податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження знаходження 45 транспортних засобів, у податковій заставі, які, як зазначено в акті перевірки, і є активами, які відчужені позивачем без погодження з податковим органом, як станом на 28 жовтня 2008 року, так і протягом спірних 1, 2, 3 кварталів 2009 року. Крім цього, транспортні засоби вже перебували у заставі згідно умов договорів фінансового лізингу, до внесення 28 жовтня 2008 року податковим органом податкової застави на всі активи позивача без їх опису та врахування розміру податкового боргу позивача, що підтверджується розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до пункту 2.3 Наказу № 544 виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, покладається на податкових керуючих, що призначаються в порядку, визначеному Положенням про призначення, звільнення та компетенцію податкового керуючого, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 02 серпня 2001 року № 312. Пункт 2.4 даного наказу передбачає, що перевірка стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, може проводитись протягом робочого дня платника податків, за період, починаючи з дня виникнення права податкової застави і до дня її зупинення.
Як встановлено судом, день виникнення права податкової застави підтверджується першою податковою вимогою від 21 жовтня 2008 року, 28 жовтня 2008 року податковим органом внесена податкова застава на всі активи платника податків (запис № 41), а 14 грудня 2009 року у зв'язку із проведенням опису активів позивача 10 грудня 2009 року, запис № 41 про податкову заставу на всі активи позивача був вилучений реєстратором за заявою податкового органу. Суд зазначає, що зупинення податкової застави регулюється нормами пункту 8.7 статті 8 Закону № 2181, і серед підстав для звільнення активів платника податків з податкової застави не визначено проведення податковим органом опису активів платника податків за відсутності вчинення податковим органом таких дій раніше, що свідчить про порушення відповідачем норм діючого законодавства, які регулюють питання як внесення активів платника податків до податкової застави, так і звільнення їх з податкової застави. Крім цього, суд зазначає, що відповідачем не доведені правові підстави для проведення перевірки 07 квітня 2010 року стану збереження всіх активів позивача, які на час проведення перевірки взагалі не перебували у податковій заставі і дія податкової застави на всі активи платника податків (в тому числі й 45 транспортних засобів зазначених в акті) була зупинена шляхом вилучення запису № 41 у грудні 2009 року, крім одного транспортного засобу, який був описаний відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів в порядку частини 2 статті 71 КАС України наявність факту відчуження позивачем активів, які перебували у податковій заставі, внаслідок чого застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в порядку статті 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 0000012430/0/6404 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 40822200 грн. задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 19 квітня 2010 року № 0000012430/0/6404 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» сплатити штраф у розмірі 40822200 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 вересня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 07 вересня 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Смагар С.В.
Судді Лазарєв В.В. Шинкарьова І.В.