08 вересня 2010 р. № 20/212
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Донецької області
від 26.01.2010 року
та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 27.04.2010 року
у справі № 20/212
господарського суду Донецької області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України"
до Комунального підприємства
"Тепломережа"
про стягнення 319 602,62 грн.
за участю представників:
позивача - Тозлована Є.В.
відповідача - Чеверди Г.О., Вієт О.М.
У липні 2009 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережа" про стягнення 121 612,68 грн. пені, 178 050,23 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 19 939,71 грн., 3 197 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2010 року (судді: Донець О.Є., Лейба М.О., Приходько І.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року (судді: Скакун О.А., Колядко Т.М., М"ясищев А.М.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 93 300,68 грн., 3% річних в сумі 16978,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 94 720,83 грн., державне мито та інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у розмірі 2 252,04 грн.; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 29 вересня 2008 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Тепломережа" (покупець) укладено договір № 06/08-1172 БО-7 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання та додаткова угода № 1 від 26.11.2008 року до нього.
Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець - прийняти від постачальника й оплатити його вартість в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року газ в обсязі до 3 400 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.) : жовтень -547,5, листопад -1287,7, грудень -1564,8.
Пунктом 6.1 договору визначений порядок проведення розрахунків, зокрема, оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
У статті 7 договору сторони за невиконання або неналежне виконання зобов'язань передбачили відповідальність, зокрема, у разі невиконання покупцем умов оплати за поставлений газ покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" передала КП "Тепломережа" протягом жовтня-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 5234206,63 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2008р., 30.11.2008р., 31.12.2008 року, підписаними обома сторонами без заперечень.
КП "Тепломережа", в свою чергу, свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконало, розраховувалось за поставлений природний газ несвоєчасно, що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями, та не заперечується останнім, зокрема,:
- згідно платіжного доручення від 16.12.2008 року № 5 КП "Тепломережа" оплатило за поставлений природний газ 3 968 066,50 грн.;
- згідно платіжного доручення від 01.12.2008 року № 4 КП "Тепломережа" оплатило за поставлений природний газ 83 402 грн.;
- згідно платіжного доручення від 26.06.2009 року №4 КП "Тепломережа" оплатило за поставлений природний газ суму 1 182 738,11 грн..
Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних обгрунтовані несвоєчасним виконанням КП "Тепломережа" взятих на себе зобов'язань за вказаним договором.
Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, прийшов до вірного висновку про неналежне виконання зобов"язань з оплати прийнятої продукції.
При цьому, суди попередніх інстанцій в обгрунтування підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині пені, інфляційних витрат та 3% річних послались на те, що між сторонами укладено договори про організацію взаєморозрахунків №1149/440 від 08.12.2008 року та №4/193 від 22.06.2009 року, за якими були зупинені розрахунки за поставлений природний газ в зв"язку з чим позивачем у поданому розрахунку пені, інфляційних витрат та 3% річних неправильно визначено період прострочення.
Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій в частині нарахування меншого розміру пені, інфляційних витрат та 3% річних є помилковими.
Так, Постановою КМУ від 25.04.2008 №440 відповідно до ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органам місцевого самоврядування.
Тому, надання або ненадання субвенції з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до умов договору, укладеного на виконання даної постанови, а саме пункту 3.1. сторони, зобов"язуються до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього договору. Даний договір регулює відносини саме з погашення заборгованості з різниці в тарифах та не відносить до порядку розрахунку за отриманий природний газ та не звільняє відповідача від зобов"язання щодо сплати пені, інфляційних витрат та 3% річних за невиконання умов договору № 06/08-1172 БО-7 від 29.09.2008 року, пунктом 6.1 якого передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання -передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Тобто ні постанови, ні договори №1149/440 від 08.12.2008 року та №4/193 від 22.06.2009 року не змінюють умов та порядку виконання зобов"язань за договором поставки та не звільняють від відповідальності за його невиконання.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, неправильні висновки судів щодо зобов"язань сторін та помилки у застосуванні норм матеріального права є підставою до скасування рішення та постанови у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 28 312 грн. пені, 83 329,40 грн. інфляційних витрат, та 3% річних у розмірі 2 961,48 грн.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно статті 111-10 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
В силу частини 2 статті 111-9 цього ж Кодексу передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, як підставна та обґрунтована, а рішення першої та постанова апеляційної інстанцій підлягають скасуванню.
Враховуючи, що обставини справи не потребують додаткового дослідження, господарськими судами попередніх інстанцій допущено неправильне тлумачення норм права, колегія суддів, вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року у справі № 20/212 скасувати та прийняти нове рішення.
Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Тепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 121612,68 грн. пені, 178 050,23 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 19939,71 грн., 3 197 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази згідно статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
С.В. Владимиренко
Доповідач -суддя Мележик Н.І.