08 вересня 2010 р. № 6/372-09
Доповідач -суддя Мележик Н.І.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Владимиренко С.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Прайм-Авто ЛТД"
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.01.2010 року
у справі № 6/372-09
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Хімкомплекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Прайм-Авто ЛТД"
про стягнення 53 302,80 грн.
за участю представників:
позивача - Коновалова В.М.
відповідача - Теслі А.М.
У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімкомплекс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Авто ЛТД" про стягнення грошових коштів у розмірі 53 302,80 грн. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2009 року (суддя Коваленко О.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року (судді: Павловський П.П., Швець В.В., Чус О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 53 302,80 грн. та судові витрати.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм-Авто ЛТД" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що за обов"язком відповідача за договором поставки товару №171 від 07.11.2008 року є передача позивачу товару, а не сплата грошових коштів. Крім того, вказаний договір не розірваний та не визнаний судом недійсним.
Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення суду та задовольняючи позовні вимоги, вірно вказала на помилковість висновку суду першої інстанції щодо дії договору, який розірвано. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що порушення умов договору мало місце з боку відповідача, який не виставляв позивачу для оплати рахунків -фактур, що передбачено договором.
Так, апеляційною інстанцією встановлено, що 06.11.2008 року до укладення договору № 171 від 07.11.2008 року між сторонами досягнута домовленість щодо придбання позивачем у власність відповідача автомобіля марки "Porshe Cayenne" за ціною 533 028 грн.
06.11.2008 року відповідачем виставлено позивачу рахунок -фактуру №СФ-569 на суму 533 028 грн., який 07.11.2008 року оплачений позивачем у розмірі 53 302,80 грн.
07.11.2008 року між сторонами укладений договір поставки №171, за яким відповідач зобов"язався поставити позивачу автомобіль "Porshe Cayenne", а останній -оплатити його вартість на умовах, передбачених пунктами 4.1., 4.3. договору, а саме:
- оплата товару здійснюється відповідно до рахунку -фактури продавця в касу останнього або у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на його поточний рахунок;
- попередній платіж у розмірі 10% загальної вартості договору протягом 2-х банківських днів з дати його укладення;
- другий черговий платіж у розмірі 20% загальної вартості договору -до 05 грудня 2008 року;
- остаточний платіж у розмірі 70% загальної вартості договору -протягом п"яти банківських днів з дати отримання від продавця повідомлення про виготовлення товару виробником.
В межах передбаченого договором строку оплати відповідного чергового платежу покупець повинен отримати у продавця рахунок-фактуру або повідомити його про направлення йому рахунку -фактури факсом та здійснити оплату відповідно до виписаного продавцем рахунку -фактури. Рахунок-фактура є дійсним до оплати покупцем протягом 2-х банківських днів з дати його виписки продавцем. Датою виконання покупцем грошового зобов"язання вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця або внесення їх у касу продавця. В разі прострочення строку оплати відповідного рахунку -фактури покупець повинен отримати від продавця новий рахунок- фактуру або письмово погодити з ним право на оплату простроченого рахунку -фактури. У разі недодержання покупцем цієї умови договору, вважається, що він належним чином не виконав свого зобов"язання сплатити відповідний черговий платіж.
03.12.2008 року покупець звернувся до продавця з вимогою про виставлення рахунку -фактури для оплати другого платежу, яка залишена без задоволення.
19.12.2008 року у зв"язку з невиконанням умов пункту 4.1. вказаного договору (невиставленням відповідачем рахунку -фактури) та різким зростанням курсу Евро по відношенню до гривні, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору та повернення передплати у розмірі 53 302,80 грн.
Відповідач, в свою чергу, 22.12.2008 року надіслав позивачу листа, в якому повідомив про припинення дії договору та оплату покупцем штрафу у розмірі 10% від загальної суми договору за порушення останнім зобов"язань щодо здійснення оплати у строк, передбачений пунктом 4.1. договору.
02.03.2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення передплати у розмірі 53 302,80 грн., яка незадоволена останнім.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи, що умовами договору обов"язок виставлення позивачу рахунків -фактур, що є підставою для оплати товару, покладено на відповідача, який не задовольнив таку вимогу покупця від 03.12.2008 року, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 5.2. договору.
Згідно частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповіно до статті 1212 цього ж Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Виходячи з приписів вказаних норм та припинення дії договору №171 від 07.11.2008 року, висновок суду апеляційної інстанції про обов"язок відповідача повернути позивача суму передплати у розмірі 53 302,80 грн. є обгрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Доводи касаційної скарги щодо обов"язку сплати покупцем штрафу за порушення умов договору № 171 від 07.11.2008 року є безпідставними, оскільки позивач відмовився від договору після внесення авансу, який є звичайною сумою попередньої оплати за договором.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Авто ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2010 року у справі № 6/372-09 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
С.В. Владимиренко