справа №2- 379 -1/10 рік
08 вересня 2010 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Литвинової І.В.,
при секретарі - Гура І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, визнання недійсними наказів про звільнення, зобов”язання провести звільнення певною датою та відшкодування моральної шкоди,-
Позивачі 07.12.2009р. звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, визнання недійсними наказів про звільнення, зобов”язання провести звільнення певною датою та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтовують тим, що наказом №79-к від 26.10.2009р. їх було відсторонено від виконання посадових обов”язків без достатніх правових підстав. 27.10.2009р. всі позивачі написали заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, але на час звернення до суду їх не було звільнено, в зв”язку з чим вони звернулись до суду з позовом. В подальшому, позивачами неодноразово змінювались позовні вимоги і відповідно до останньої редакціїї позовної заяви, вони просили визнати незаконним наказ про їх відсторонення від роботи та зобов”язання відповідача звільнити їх певною датою: ОСОБА_1 звільнити з 24.03.2010р., ОСОБА_2- з 08.09.2010р., ОСОБА_3- з з 08.09.2010р., ОСОБА_4 - з 03.08.2010р., ОСОБА_5 - з 01.02.2010р. Також позивачі просили стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди по 10000 грн. кожному, в зв”язку з допущеним порушенням цивільних прав.
Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що в зв”язку з порушенням фінансової дисципліни в відділенні №1 АКБ “Імексбанку”, правлінням банку було прийнято наказ від 22.09.2009р. про проведення ревізії із перархуванням готівки та інших матеріальних цінностей відділення №1 філії банку у м.Києві. Проведеною ревізією, яка зафіксована актом від 23.09.2009р., була виявлена нестача грошових коштів в касі відділення №1 філії банку. Для належної перевірки даного факту та проведення службового розслідування, керівництвом банку було прийнято 26.10.2009р. наказ про відсторонення позивачів від виконання посадових обов”язків. На наступний день, позивачі до роботи не приступили і 09.11.2009р. від них надійшли заяви про звільнення з роботи за власним бажанням. 20.11.2009р. були прийняті накази про звільненя з роботи за ст.38 КЗпП України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 була звільнена наказом від 26.11.2009р. Оскільки позивачі за трудовими книжками не з”являлись, вони в подальшому їм були надіслані поштою. Заперечуючи проти позову представник відповідача посилалась на те, що позивачі були звільнені з дотриманням вимог трудового законодавства, підстави для зміни дати їх звільнення відсутні і тому також відсутні підстави для стягнення на їх користь моральної шкоди.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачі працювали у відділенні №1 філії Акціонерного комерційного банку “Імексбанк” у м.Києві на наступних посадах: ОСОБА_2 - провідним економістом, ОСОБА_3 - економістом 1 категорії, ОСОБА_1 - начальником відділення №1 філії, ОСОБА_5 - економістом 1 категорії, ОСОБА_4 - старшим касиром-контролером.
Обгрунтовуючи позов, позивачі зазначали, що їх було незаконно відсторонено від роботи, без відповідних правових підстав для цього, що є підставою для визнання наказу №79-к від 26.10.2009р. незаконним.
Разом з тим, відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп”яніння; відмови або ухилення від обов”язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Як було зазначено в судовому засіданні представником відповідача, в зв”язку з порушенням фінансової дисципліни в відділенні №1 філії АКБ “Імексбанку” у м.Києві, правлінням банку було прийнято наказ від 22.09.2009р. про проведення ревізії із перархуванням готівки та інших матеріальних цінностей відділення №1. Проведеною ревізією, яка зафіксована актом від 23.09.2009р., була виявлена нестача грошових коштів в касі відділення №1 філії банку. Для належної перевірки даного факту та проведення службового розслідування, керівництвом банку було прийнято 26.10.2009р. наказ про відсторонення позивачів від виконання посадових обов”язків. В подальшому, відповідачем було проведено службове розслідування за даним фактом і за його результатами було подано заяву про злочин в правоохоронні органи та порушено кримінальну справу. Таким чином, суд вважає, що відповідач вправі був відсторонити позивачів від виконання посадових обов”язків для з”ясування обставин виявлених порушень.
20.11.2009р. були прийняті накази про звільненя з роботи за ст.38 КЗпП України ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 була звільнена наказом від 26.11.2009р. Не заявляючи вимогу про поновлення на роботі, не оскаржуючи формулювання причин звільнення, позивачі просять звільнити їх певною датою: ОСОБА_1 звільнити з 24.03.2010р., ОСОБА_2- з 08.09.2010р., ОСОБА_3- з з 08.09.2010р., ОСОБА_4 - з 03.08.2010р., ОСОБА_5 - з 01.02.2010р.
Разом з тим, заявлений позивачами спосіб захисту порушеного права не передбачений законом, оскільки ст.235 КЗпП України передбачена можливість у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу - поновлення на роботі, а у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або незаконними - зміна формулювання причин звільнення і зазначення причини звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства. Отже, законом, який регулює спірні правовідносини, не передбачена можливість зміни певної дати звільнення на іншу.
Згідно до ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується у разі порушення відповідачем прав позивача. Оскільки в судовому засіданні не було встановлено порушення відповідачем прав позивачів, то вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд визнає позовні вимоги позивачів такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України , суд
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, визнання недійсними наказів про звільнення, зобов”язання провести звільнення певною датою та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий