Справа №2-2311-1/10
08 вересня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді : Вовк С.В.,
при секретарі : Кірсік С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору недійсним, -
У жовтні 2009 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Феодосійського міського суду АР Крим з позовом до відповідача ТОВ «КБ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору № 002-11076-311007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 31.10.2007 р.
Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 13.05.2010 р. вказану справу було передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 31.10.2007 р. між нею та відповідачем ТОВ «КБ «Дельта» було укладено договір № 002-11076-311007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки , відповідно до п. 1.3. якого банк надав їй кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000,00 грн. та на день укладення цього договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3000,00 грн.
Позивач сплатила банку кошти на загальну суму 2900,00 грн.
Також ОСОБА_1 зазначає, що в порушення положень Закону України «Про захист прав споживачів», укладений нею з відповідачем договір не містить істотних умов надання кредиту, є несправедливим щодо неї як споживача.
ОСОБА_1 мотивує вимоги тим, що вимушена користуватися послугами банку, які їй вже не потрібні, і тільки тому, що банк не виконує своїх зобов'язань по договору і не створив всіх необхідних умов для належного їх виконання.
Тому позивач просить вказаний вище договір визнати недійсним.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, вчасно належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу за її відсутності, позов вона підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» у судовому засіданні проти вимог позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи заперечення тим, що позивач систематично не здійснювала належну оплату передбачених договором платежів, що зумовило виникнення простроченої кредитної заборгованості. ПАТ «Дельта Банк» вважає, що відсутні правові підстави для твердження про недійсність договору, яким позивач користується майже три роки.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 31.10.2007 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «КБ «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», було укладено договір № 002-11076-311007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки , відповідно до п. 1.3. якого банк надав їй кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000,00 грн. та на день укладення цього договору встановив ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3000,00 грн.
Укладений кредитний договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.
Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як на правову підставу задоволення свого позову, позивач посилається на ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - а саме перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:
- наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
- тип відсоткової ставки;
- суму, на яку кредит може бути виданий;
- орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
- варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
- можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
- необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
- податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
- переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що договір № 002-11076-311007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 31.10.2007 р. був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Позивач, отримавши кредитну картку, на яку банком було перераховано кредитні кошти у сумі 2980,00 грн., почала користуватися кредитними коштами та здійснювати неодноразове як зняття готівкових коштів, так і поповнення свого карткового рахунку.
Усі істотні умови договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки викладені в його змісті. Також позивач була ознайомлена з тарифами на обслуговування платіжних карток (а. с. 13), про що свідчить її особистий підпис. Отримавши у тимчасове користування кредитні кошти позичальник зобов'язаний чітко та неухильно дотримуватись положень укладеного договору та у визначений час повернути кредитору такі кошти та сплатити проценти за їх користування.
З доданих до позовної заяви копій квитанцій вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплачувала платежі. Однак, у зв'язку з несвоєчасністю таких виплат ПАТ «Дельта Банк» були нараховані штрафні санкції, виникла прострочена кредитна заборгованість.
З огляду на умови договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки та чинний ЦК України, у суду відсутні підстави, щоб визнати даний договір недійсним з правових підстав, зазначених позивачем. Порушень вимог договору та чинного законодавства з боку відповідача ПАТ «Дельта Банк» не вбачається.
На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору недійсним - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя