Справа №2-3848/10
08 вересня 2010р. Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Шумко А.В.
при секретарі Бакал С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення аліментів на утримання дитини, -
позивачка 15.04.2010р. звернулася в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини. Зазначала, що 04.06.2005р. вона та відповідач зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з державним центром розвитку сім'ї. Від цього шлюбу має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження. Спільне життя з відповідачем не склалося і рішенням Голосіївського районного суду 27.05.2009 р. шлюб було розірвано. З початку березня 2008 року шлюбні стосунки були припинені, спільне господарство не велося. Відповідач почав проживати окремо від неї з сином, перестав надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, на її неодноразові звернення, добровільно сплачувати аліменти відмовляється. Відповідач фактично займається підприємницькою діяльністю, проте свої доходи приховує. Просила стягнути з відповідача, аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження., у розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01.03.2008р.
В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження., у розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу подання позовної заяви - з 15.04.2010р. Також пояснила, що відповідач як фізична особа - підприємець не зареєстрований, офіційно підприємницькою діяльністю не займається, та не працює, вона утримує дитину за власні кошти. Дитина на хронічні захворювання не хворіє.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково. Пояснив, що від утримання сина не ухиляється, влітку 2009р. возив позивачку із сином на відпочинок на море, купував продукти харчування, у березні 2010р. придбав дитині електромобіль, неодноразово передавав позивачці гроші на дитину, зокрема, в кінці березня 2010р. передав їй на утримання сина 800 грн, проте дати йому розписку про це позивачка відмовилась. Підприємницькою діяльністю не займається, як підприємець не зареєстрований. З березня 2009р. перебуває на обліку у державній службі зайнятості, до травня 2010р. навчався за направленням центру зайнятості на денній формі навчання на курсах з флористики, проте отримати роботу йому не вдалося, отримував допомогу по безробіттю, виплату якої припинено в березні 2010р, з квітня 2010р. по даний час жодного доходу не має, фактично перебуває на утриманні батьків. Проживає окремо від позивачки та сина, оскільки позивачка у вересні 2009р. перестала впускати його до квартири, у зв»язку з чим він звернувся до суду із позовом про вселення. Погоджується сплачувати позивачці аліменти на утримання дитини у мінімальному передбаченому законом розмірі. Він та дитина на хронічні захворювання не страждає, крім сина ОСОБА_3, інших осіб на утриманні не має.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач з 04.06.2005р. перебували в зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження, який проживає з позивачкою.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва шлюб розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №504 від 22.09.2009р.
Відповідно до ст.180 СК України, відповідач зобов'язаний брати участь в утриманні сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття.
З довідок Голосіївського районного центру зайнятості м.Києва від 01.09.2010р. №363, №364, довідки Київського професійного ліцею будівництва та фітодизайну від 12.05.2010р. вбачається, що з березня 2009р. відповідач перебуває на обліку у державній службі зайнятості, до травня 2010р. навчався на денній формі навчання в Київському професійному ліцеї будівництва та фітодизайну за професією флорист за направленням центру зайнятості, з березня 2009р. отримував допомогу по безробіттю, виплату якої припинено в березні 2010р, у квітні та травні 2010р. йому сплачено відповідно 197,40 грн та 141,00 грн у зв»язку із закінченням навчання.
Як пояснили обидві сторони в судовому засіданні, відповідач як фізична особа-підприємець у визначеному законодавством порядку не зареєстрований, не працює, зазначені обставини, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
Згідно довідок УДАІ ГУ МВС України в м.Києві від 09.07.2010р. та від 19.07.2010р., позивачка з 25.05.2010 року працює на посаді оператора спеціального майданчика для тимчасового зберігання транспортних засобів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м.Києві, заробітна плата її складає 2 519,40 грн.
Оскільки відповідач не працює, не має регулярного доходу, спосіб стягнення аліментів згідно ст.184 СК України визначається у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров'я дитини та платника аліментів, які, відповідно до пояснень сторін, хронічних захворювань не мають; матеріальне становище дитини та платника аліментів - те, що відповідач не працює, зазначені вище дані про заробітну плату позивачки, відсутність у відповідача інших утриманців крім сина ОСОБА_3; розмір прожиткового мінімуму для дитини до 6 років, який на час розгляду справи становить 771,00 грн, визначений ст.182 СК мінімальний розмір аліментів на одну дитину, що складає 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, аліменти на утримання сина сторін підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 250,00 грн щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
На підставі наведеного, ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 61, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3. народження, уродженця м.Києва) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 250 (двісті п»ятдесят) грн щомісяця, починаючи з 15 квітня 2010р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 (п»ятдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн., а всього судових витрат - 171 (сто сімдесят одна) грн. 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: