Справа № 1-967/10
15 вересня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Дідика М.В.
при секретарі Асіпцовій О.В.
з участю прокурора Попової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з освітою середньою, не заміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої, -
за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_1 14.04.2010 року біля 09.00 годин, перебувала в квартирі АДРЕСА_1, разом з господарем ОСОБА_2 Помітила під подушкою на ліжку чоловічий гаманець з грошима та вирішила його викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, переконавшись що за нею ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю господаря квартири ОСОБА_3, який перебував в іншій кімнаті, таємно заволоділа його гаманцем з грошима в сумі 1600 гривень та пластиковими картками в кількості 6 штук, заховавши його в свій одяг та намагаючись покинути квартиру.
Проте, злочин ОСОБА_1 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, так як вона була затримана господарем вказаної квартири ОСОБА_2
Підсудна ОСОБА_1 свою вину визнала повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Пояснила, що ранком 14.04.2010 року перебувала в квартирі свого знайомого ОСОБА_2, з яким познайомилася напередодні. Помітила під подушкою гаманець. Непомітно для ОСОБА_2 гаманець викрала. З квартири ОСОБА_2 її не випускав, вимагав щоб повернула гаманець. В подальшому гаманець у неї вилучили працівники міліції. У вчиненному щиро розкаюється, просить суд обмежитися штрафом, який може сплатити.
Згідно ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Підсудна та інші учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини справи, що підтверджується показами підсудної, сумнівів у добровільності та істинності її позиції немає.
Тому суд, згідно ст. 301-1 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудної та матеріалами, що її характеризують.
Суд вважає, що дії підсудної за ч.2 ст.15,ч.1 ст. 185 КК України - як замах на таємне викрадення чужого майна(крадіжка), кваліфіковано правильно.
При обранні міри покарання підсудній суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася.
Обставиною, що пом'якшує покарання винного, відповідно до ст. 66 КК України, є її щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити її покарання в межах санкції ст. 185 ч. 1 КК України у виді штрафу. На погляд суду, саме такий вид покарання буде сприяти виправленню особи та попередженню вчинення нею злочинів.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України ,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот пятдесят ) грн.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити без змін, - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази: чоловічий гаманець, гроші в сумі 1600 гривень, пластикові картки, які знаходяться на збереженні у потерпілого ОСОБА_2, залишити йому за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя Дідик М.В.