№ 1-375/10
Іменем України
15 вересня 2010 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Бондаренко Г.В.
при секретарі - Титенко Ю.А.,
за участю прокурора - Ткачук Ю.Б., Попової О.В.
потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 12.10.2009 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, працюючого завідуючим відділенням ТОВ «Еко маркет», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий в силу ст.89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця Житомирської області, Брусиловського району, с.Соловіївка, українця, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:
16.12.1998 року Брусилівським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
13.05.1999 року Брусилівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 42, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки 9 місяців позбавлення волі;
16.04.2002 року Брусилівським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
28.10.2009 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України
встановив:
ОСОБА_4 2.07.2009 року приблизно о 13:10 годин, знаходячись в кімнаті квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7, до якого прийшов в гості, вирішив повторно, таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел 2.07.2009 року приблизно о 13:30 годин ОСОБА_4, скориставшись тим, що ОСОБА_7 вийшов з кімнати, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкрив шафу для одягу, яка знаходилась в кімнаті, звідки повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8, а саме: гаманець, який для неї не представляє цінності, в якому знаходились гроші в сумі 1500 гривень. Після чого, ОСОБА_4., продовжуючи свій злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, зайшов до іншої кімнати вказаної вище квартири звідки з-під шафи для одягу, повторно таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8, а саме: косметичний гаманець, вартістю 100 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 2000 гривень. Повторно, таємно викравши вказане чуже майно, ОСОБА_4 з викраденим майном залишив квартиру, завдавши потерпілій ОСОБА_8 збитки на суму 1500 гривень, потерпілому ОСОБА_8 збитки на суму 2100 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 15.12.2009 року приблизно о 23:00 годині, знаходячись біля будинку № 22 по проспекту А. Глушкова в м. Києві з метою повторного відкритого викрадення чужого майна громадян, вступив в злочинну змову з невстановленою слідством особою. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4, діючи в групі з невстановленою слідством особою, 15.12.2009 року приблизно о 23:40 годині, підійшли ззаду до раніше незнайомої ОСОБА_3, на правому плечі якої знаходилась її сумка і яка в цей час стояла за кіоском розташованим на зупинці громадського транспорту навпроти будинку № 22 по проспекту А.Глушкова в м. Києві. Після чого невстановлена слідством особа штовхнула рукою в спину ОСОБА_3, внаслідок чого остання впала на землю, завдавши їй фізичний біль, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. Подолавши таким чином волю ОСОБА_3 до опору, ОСОБА_4 повторно, відкрито викрав з правого плеча чуже майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: сумку, вартістю 30 гривень, в якій знаходились гроші в сумі 860 гривень та мобільний телефон «Самсунг», вартістю 50 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Київстар», на рахунку якої були гроші в сумі 3 гривні. Повторно, відкрито викравши чуже майно, ОСОБА_4. разом з невстановленою особою з місця вчинення злочину з викраденим майном втекли, завдавши потерпілій ОСОБА_3 збитки на загальну суму 943 гривні.
Крім того, 23.12.2009 року приблизно о 23:15 годин ОСОБА_4 та ОСОБА_6., знаходячись неподалік від будинку № 13, по проспекту А.Глушкова в м. Києві, помітивши раніше незнайомого ОСОБА_2, який в цей час проходив по алеї біля вказаного вище будинку, з метою повторного, відкритого викрадення чужого майна, вступили між собою в злочинну змову. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_6, діючи в групі спільно з ОСОБА_4, підбіг ззаду до ОСОБА_2 та повторно відкрито ривком викрав у останнього з лівої руки барсетку, вартістю 500 гривень, в якій були гроші в сумі 611,50 гривень, та мобільний телефон «Нокія 2610», вартістю 1000 гривень. В цей час ОСОБА_4 згідно відведеної йому ролі знаходився поряд, спостерігаючи за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки попередити ОСОБА_6 Повторно, відкрито викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6, з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілому ОСОБА_2 збитки на загальну суму 2111,50 гривень.
Крім того, 1.01.2010 року приблизно о 17:30 годин ОСОБА_4, ОСОБА_6. та ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік будинку № 26 по вул. Лятошинського в м. Києві, помітивши раніше незнайомого ОСОБА_1, який в цей час проходив по алеї біля вказаного вище будинку та розмовляв по мобільному телефону, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна громадян, вступили між собою в злочинну змову. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 та ОСОБА_6., діючі спільно, підбігли з-заду до ОСОБА_1 Після чого ОСОБА_4 відкрито викрав з лівої руки ОСОБА_1 мобільний телефон «Соні Еріксон», а ОСОБА_6 штовхнувши ОСОБА_1, в свою чергу, відкрито з правої руки ривком викрав сумку ОСОБА_1 Внаслідок поштовху ОСОБА_6 ОСОБА_1 впав на землю, отримавши фізичну біль, тобто застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого в момент заподіяння. В цей час ОСОБА_5, згідно відведеної йому ролі, знаходився поряд, спостерігаючи за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки попередити ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Повторно відкрито викравши чуже майно, яке належить ОСОБА_1, а саме: мобільний телефон «Соні Еріксон», вартістю 360 гривень, в якому була сім-картка абонента «МТС» вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 15 гривень; сумку, вартістю 100 гривень, в якій знаходились шкіряний гаманець, вартістю 70 гривень, картка «Приватбанку», вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 1000 гривень; 20 доларів США, що згідно курсу НБ України становить 160 гривень; електрошок, вартістю 300 гривень; набір інструментів, вартістю 80 гривень; комплект ключів в кількості 12 штук, вартістю за комплект 600 гривень, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з викраденим вказаним вище майном з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілому ОСОБА_1 збитки на загальну суму 2720 гривень.
Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, вступивши в злочинну змову між собою з метою повторного, відкритого викрадення чужого майна у ОСОБА_9., 10.01.2010 року приблизно о 22:15 годин, знаходячись поблизу будинку 5, по вулиці Теремківській в м. Києві, підійшли спереду до раніше незнайомої ОСОБА_9, яка в цей час проходила по алеї, розташованій неподалік від вище вказаного будинку, тримаючи в руці мобільний телефон. Після чого, ОСОБА_4, згідно відведеної йому ролі, став вимагати у ОСОБА_9. передачі йому майна, а саме: грошей та коштовностей, погрожуючи останній в разі невиконання вимоги її побити, тобто застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої. В цей час ОСОБА_6, згідно відведеної йому ролі, повторно відкрито викрав з лівої руки ОСОБА_9 чуже майно, яке належить останній, а саме: мобільний телефон «Alkatel», вартістю 1500 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 15 гривень, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 2 гривні. Повторно, відкрито викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_4. спільно з ОСОБА_6 з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілій ОСОБА_9 збитки на загальну суму 1517 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 по епізоду крадіжки від 2.07.2009 року, по епізоду грабежу від 15.12.2009 року та по епізоду грабежу, вчиненого спільно з ОСОБА_6 від 23.12.2009 року, свою вину у вчиненні злочинів визнав в повному обсязі, а по епізоду грабежу від 1.01.2010 року, вчиненого спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та по епізоду грабежу від 10.01.2010 року, вчиненого спільно з ОСОБА_6, вину визнав частково.
Так, підсудний ОСОБА_4 в судовому засідання показав, що 2.07.2009 року приблизно о 13.00 годині він прийшов до свого знайомого ОСОБА_7 в гості в квартиру № АДРЕСА_1. Приблизно о 13.30 годин цього дня скориставшись відсутністю ОСОБА_7 в його кімнаті, в нього виник умисел здійснити крадіжку грошових коштів. Перебуваючи в кімнаті, він відкрив шафу та на третій поличці знайшов шкіряний гаманець, коричневого кольору, в якому були гроші номіналом по 200 та 100 гривень, які він одразу положив до кишені своїх штанів. Після цього він пішов до кімнати батьків ОСОБА_7, де присів біля шафи, що розташована по правій стороні, та між низом шафи і підлогою, протягнувши руку, знайшов косметичку чорного кольору, в якій були гроші. Вказану косметичку він поклав до кишені своїх штанів. Після цього, він повернувся до кімнати ОСОБА_7 та знову сів дивитися фільм. Через деякий час до кімнати повернувся ОСОБА_7, який за проханням провів його до дверей. Прийшовши додому, він дістав гаманець та косметичку чорного кольору. Перерахувавши гроші, що були в гаманці, він встановив, що загальна їх сума становила 1500 гривень. Після чого він відкрив косметичку, чорного кольору та побачив, що в ній знаходиться платок, в якому були гроші в сумі 2000 гривень. Гаманець та косметичку він викинув, а гроші витратив на власні потреби.
Також показав, що 15.12.2009 року приблизно о 23.00 годині біля будинку 22, що по проспекту Глушкова в м. Києві, познайомився із чоловіком на ім'я ОСОБА_10, який запропонував йому пограбувати когось, на що він погодився. Таким чином, близько 23:50 годин цього дня він разом з ОСОБА_10 пішли в сторону зупинки громадського транспорту, розташованій напроти будинку 22 по проспекту Глушкова в м. Києві. За кіоском, розташованим на зупинці, він побачив невідому жінку, яка тримала в руці сумку. Він з ОСОБА_10 підбіг до невідомої жінки збоку, ОСОБА_10 її штовхнув, а він забрав її сумку, після чого він разом з ОСОБА_10 побігли в сторону будинку 18 по проспекту Глушкова в м. Києві.
Забігши в двори він разом з ОСОБА_10, роздивившись, що знаходиться в сумці, взяв звідти гроші, близько 800 гривень, які знаходилися в конверті та мобільний телефон «Самсунг», сірого кольору. Сумку разом з іншим майном, яке знаходилось в ній, він викинув. Гроші він з ОСОБА_10 поділили порівну та разом витратили на власні потреби. Мобільний телефон він через три дні продав на ринку «Одеський» наглядно знайомому хлопцю на ім'я ОСОБА_9 за 170 гривень. Гроші витратив на власні потреби.
Крім того, 23.12.2009 року приблизно о 23.00 годині зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_6 біля ТЦ «Магеллан», що по проспекту Глушкова, 13-Б в м. Києві. Коли він та ОСОБА_6 йшли по алеї, розташованій неподалік від будинку 13, по проспекту А.Глушкова в м. Києві, то побачили спереду себе невідомого чоловіка, який їх обігнав, та при цьому тримав в лівій руці барсетку. В ході розмови між ним та ОСОБА_6 виникла домовленість пограбувати вказаного чоловіка. Вони підбігли до вказаного чоловіка ззаду. Після чого ОСОБА_6, знаходячись з лівої сторони від невідомого чоловіка, вибив у нього з лівої руки барсетку своєю рукою. Він, в свою чергу, знаходився з правого боку від невідомого чоловіка. Коли ОСОБА_6 забрав барсетку, вони побігли до будинку 13 по проспекту Глушкова в м. Києві. Оббігши вказаний будинок та зупинившись біля під'їзду, вони впевнились в тому, що за ними ніхто не біжить. ОСОБА_6 в його присутності відкрив барсетку та взяв звідти мобільний телефон «Нокія 2610», який віддав йому, та гроші в сумі приблизно 280 гривень різними купюрами, з якими ОСОБА_6 порівну поділився з ним. Після чого барсетку з іншими речами ОСОБА_6 викинув в районі будинку 13 по проспекту А. Глушкова в м. Києві. Телефон цього дня він продав знайомому працівнику охорони ігрового залу що по вул. Лятошинського, 14, в м. Києві за 40 гривень. Гроші витратив на власні потреби. Аналогічні покази по вказаним вище трьом епізодам обвинувачений ОСОБА_4 давав і в ході досудового слідства (т.3 а.с. 107-111).
Крім того, підсудний ОСОБА_4 в суді показав, що 1.01.2010 року приблизно о 17:30 годин, розпивши перед цим дві пляшки шампанського разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вони разом пішли по алеї, яка розташована понад гаражним кооперативом, що по вул. Лятошинського, 26 в м. Києві, до ТЦ «Магеллану». В цей момент ОСОБА_5 згадав, що йому необхідно щось придбати в магазині «Велика Кишеня», що розташований поруч. З цією метою ОСОБА_5 повернувся до магазину, а він з ОСОБА_6 пішли далі по алеї. В цей момент вони з ОСОБА_6 побачили спереду себе невідомого чоловіка, який йшов, при цьому розмовляв по мобільному телефону, тримаючи його в лівій руці. ОСОБА_6 запропонував йому пограбувати вказаного чоловіка, на що він погодився. Після цього вони підійшли до невідомого чоловіка ззаду, він вихватив своєю правою рукою телефон у невідомого чоловіка з лівої руки. ОСОБА_6 в свою чергу підійшовши з іншого боку, вихватив сумку у невідомого чоловіка, яка висіла у нього на плечі. Після цього він побіг з викраденим телефоном в сторону магазину «Велика кишеня», що по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві і побачив, що чоловік від поштовху впав на землю. Коли він знаходився біля будинку 2 по вул.Лятошинського в м. Києві, то йому зателефонував ОСОБА_6 Вони зустрілися з ОСОБА_6, забрали із сумки гроші та картку, речі залишили біля гаражів. Потім зв'язалися з ОСОБА_5, хто саме кому дзвонив, він не пам'ятає, проте наголошує, що ОСОБА_5 не брав участі у грабежі. Після він зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і разом з метою перевірки коштів на рахунку картки «Приватбанку» зайшли до магазину «Велика Кишеня», що по вул.Лятошинського, 14 в м. Києві, де ОСОБА_5 спочатку купив цигарки. Впевнившись, що на рахунку є гроші, ОСОБА_5 віддав викрадену пластикову картку «Приватбанку» йому, а сам стояв біля виходу з магазину. Він в свою чергу з ОСОБА_11 пішли до продовольчого відділу магазину. В продовольчому відділі він по взаємній згоді з ОСОБА_6 взяли продукти харчування, горілки та цигарок, які ОСОБА_5 пізніше продав, але де саме йому невідомо. Викрадений мобільний телефон «Соні Еріксон» він 4.01.2010 року за допомогою ОСОБА_12. заклав до ломбарду «Скарбниця», що розташований по вул.Лятошинського, 18-А, в м. Києві. ОСОБА_4 також вказав про те, що в ході досудового слідства він обмовив ОСОБА_5, оскільки до нього оперативними працівниками під час затримання та відібрання пояснень застосовували недозволені методи слідства.
Також, підсудний ОСОБА_4 показав, що 10.01.2010 року приблизно о 22:40 годині, проходячи разом з ОСОБА_6 по алеї мимо будинку № 5 по вул.Теремківській в м. Києві, побачили незнайому дівчину, яку вирішили пограбувати. Підійшовши спереду до дівчини, він почав вимагати у неї гроші та коштовності, при цьому наказав, щоб остання не кричала. Після того як дівчина відповіла, що у неї немає грошей та коштовностей, ОСОБА_6, який стояв поряд, викрав з лівої руки дівчини мобільний телефон, після чого він разом з ОСОБА_6 втекли. ОСОБА_4 зазначив, що вони не погрожували дівчині, в ході досудового слідства при підписанні протоколів своїх допитів, які писав слідчий, він їх не перечитував і тому не звертав увагу на те, що слідчий вказав у них про те, що вони погрожували потерпілій. Слідчий жодних недозволених методів до нього не застосовував.
Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав частково та показав, що 1.01.2010 року приблизно о 16.30 годин знаходився у свого знайомого на АДРЕСА_5 ОСОБА_12, куди приблизно в цей час прийшли його знайомі ОСОБА_4 та ОСОБА_13 Разом вони випили шампанського дві пляшки в п'ятьох. Після випитого спиртного приблизно о 17:00 годині цього дня вони втрьох, а саме він, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вийшли з квартири, після чого він зайшов до аптеки, розташованій в магазині «Велика Кишеня», що по вул.Лятошинського,14 в м. Києві а ОСОБА_6 з ОСОБА_4 направились в сторону алеї, яка розташована по вул. Лятошинського, 26 в м. Києві, щоб подивитися в ТЦ «Магеллан» подарунок. Приблизно о 17.30 годині 1.01.2010 року він, повертаючись з аптеки, наздогнав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і побачив спереду себе невідомого чоловіка, який йшов на похитувався, при цьому розмовляв по мобільному телефону, який тримав в лівій руці. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 першими підійшли до невідомого чоловіка з двох сторін, після чого ОСОБА_4 вихватив мобільний телефон з лівої руки невідомого чоловіка, а ОСОБА_6 з іншої сторони вирвав сумку у невідомого чоловіка. Він в цей час стояв близько 20 метрів від місця події та спостерігав за тим, що трапляється. Після викрадення майна у невідомого чоловіка, ОСОБА_4 побіг в сторону початку вул. Лятошинського, а ОСОБА_6 побіг в сторону ТЦ «Магеллан». Він в свою чергу розвернувся та пішов у протилежному від місця злочину напрямку. Приблизно через хвилину його зупинив чоловік, якого пограбували ОСОБА_6 і ОСОБА_4, та запитав його куди побігли нападники. Він, в свою чергу, відповів, що все бачив, але нападників не знає та боїться йому допомагати. Після цього він повернувся до магазину та став чекати поки йому подзвонять хлопці. Коли вони зідзвонилися та зустрілися, то всі разом пішли до магазину «Велика Кишеня», що по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві, де він з метою встановлення наявності грошей на рахунку, за власною ініціативою через касу продовольчого відділу купив дві пачки цигарок «Мальборо» та надав касиру викрадену пластикову картку «Приватбанку» для розрахунку. Касир взяла пластикову картку, зняла через касу гроші та надала йому чек, на якому він розписався. Після цього він, не відходячи від каси, знов замовив два блоки цигарок «Парламент» по 10 пачок в кожному блоці та надав касиру викрадену пластикову картку «Приватбанку». Касир зняла гроші з пластикової картки в сумі близько 220 гривень та надала йому чек, на якому він знов розписався. Після цього він віддав картку ОСОБА_4, який разом з ОСОБА_6 пішли в продовольчий відділ та купили продукти харчування та горілки, розрахувавшись викраденою пластиковою карткою «Приватбанку».
Крім того, підсудний ОСОБА_5 зазначив про те, що явку з повинною та свої першочергові пояснення, в яких він себе оговорив, він писав внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства з боку оперативних працівників Голосіївського РУ ГУ, які були застосовані до нього як при затриманні, так і в подальшому при відібранні пояснень в Голосіївському РУ ГУ.
Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні разом з ОСОБА_4 епізоду грабежу він 23.12.2009 року визнав в повному обсязі, а по епізодам грабежу, вчиненого спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, 1.01.2010 року та спільно з ОСОБА_4 10.01.2010 року - визнав частково та показав, що 23.12.2009 року він приблизно о 23.00 годин зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4 біля ТЦ «Магеллан», що по проспекту Глушкова, 13-Б в м. Києві. Вони стояли розмовляли, після чого пішли по алеї розташованій неподалік від будинку № 13 по проспекту Глушкова в м.Києві та побачили невідомого чоловіка, який їх обігнав та у якого в лівій руці була сумка-барсетка. У нього в цей час з ОСОБА_4 виникла домовленість пограбувати вказаного чоловіка. Він та ОСОБА_4 підбігли до вказаного чоловіка ззаду. Після чого він, знаходячись з лівої сторони від невідомого чоловіка, вибив у нього з лівої руки барсетку своєю рукою. ОСОБА_4 в свою чергу знаходився з правого боку від невідомого чоловіка з метою його підстрахувати і в разі необхідності допомогти. Коли він вибив барсетку з руки у невідомого чоловіка, вона впала на землю і він швидким рухом підібрав її з землі і після цього вони побігли в сторону будинку 13 по проспекту Глушкова, в м.Києві. Він з ОСОБА_4 взяли звідти мобільний телефон «Нокія 2610» та гроші, барсетку з іншими речами викинули. Аналогічні покази обвинувачений ОСОБА_6. давав і в ході досудового слідства (т. 3 а.с. 141-143).
Також, підсудний ОСОБА_6 в суді показав, що 1.01.2010 року о 16.00 годині зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_4 біля ТЦ «Магеллан», що по проспекту Глушкова, 13-Б в м. Києві, після чого зайшли до знайомого на АДРЕСА_5, де знаходилися також знайомі ОСОБА_5 та два брати по фамілії ОСОБА_12. Вони випили шампанського дві пляшки вп'ятьох. Після випитого спиртного приблизно о 17:20 годин цього дня, вони вийшли втрьох з квартири. ОСОБА_5, він та ОСОБА_4 пішли по алеї, що по вулиці Лятошинського, 26 в м. Києві. В цей момент ОСОБА_5 повернувся до магазину «Велика Кишеня» для того, щоб там щось собі придбати, що саме, він не пам'ятає. А він з ОСОБА_4 пішли далі і тоді побачили спереду себе невідомого їм чоловіка, який йшов та похитувався, при цьому розмовляв по мобільному телефону, який тримав в лівій руці. Він запропонував ОСОБА_4 пограбувати вказаного чоловіка, після чого вони підійшли до невідомого чоловіка ззаду і в цей момент ОСОБА_4 вихватив своєю правою рукою телефон у невідомого чоловіка з лівої руки. Він, в свою чергу, підійшовши з іншого боку, та забрав сумку у невідомого чоловіка. При цьому вказаний чоловік впав, коли він з ОСОБА_4 викрадали у нього майно від його швидких рухів. Після викрадення майна, яке належить невідомому чоловікові, він разом з ОСОБА_4. втекли. Пізніше вони зустрілися, оглянули викрадене, забрали гроші і карточку, а потім зідзвонилися з ОСОБА_5, зустрілися і разом витратили викрадені гроші, які в тому числі були на картці, інші речі, вони викинули з ОСОБА_4 в гаражах. Підсудний ОСОБА_6 зазначив, що жодних недозволених методів слідства в ході досудового слідства до нього не застосовували, ОСОБА_5 він оговорив, оскільки йому показали явку з повинною останнього, і тому він теж казав, що ОСОБА_5 був з ними, хоча насправді участі у грабежі останній не приймав.
Також, підсудний ОСОБА_6 показав, що 10.01.2010 приблизно о 22:40 годині разом з ОСОБА_4 проходив по алеї біля будинку № 5, що по вул.Теремківській в м. Києві та помітив попереду себе невідому дівчину, яка йшла назустріч. У нього з ОСОБА_4 виникла домовленість пограбувати вказану дівчину. Підійшовши до вказаної дівчини, ОСОБА_4 сказав їй віддати гроші та коштовності, при цьому жодних погроз чи насильства вони до неї не застосовували. Коли дівчина відповіла, що у неї грошей та коштовностей немає, він вирвав у неї з лівої руки мобільний телефон, після чого разом з ОСОБА_4. втік з місця вчинення злочину. Викрадений мобільний телефон «Аlcatel» він 11.01.2010 року продав за допомогою ОСОБА_5 Гроші витратив на власні потреби.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні крадіжки 2.07.2009 року та грабежу 15.12.2009 року, вчиненого спільно з невстановленою слідством особою, його вина в повній мірі доведена та підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами.
Так, по епізоду крадіжки 2.07.2009 року, його вина підтверджується оголошеними в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показами потерпілої ОСОБА_8, наданими нею в ході досудового слідства. Остання вказувала про те, що 20.06.2009 року вона, перебуваючи за місцем мешкання в квартирі № АДРЕСА_1, знаходилась у сумісній разом з братом кімнаті, де збиралась на відпочинок, при цьому дістала з третьої полиці шафи свій гаманець з грошима, звідки взяла частину грошей в дорогу, другу частину грошей в сумі 1500 гривень перерахувала та залишила в гаманці, який поклала знову в шафу. 5.07.2009 року близько 18:00 години вона повернулася з відпочинку та виявила відсутність свого гаманця з грошима в сумі 1500 гривень, після чого повідомила про зникнення грошей всіх членів сім'ї. Від брата ОСОБА_7 вона дізналася, що 2.07.2009 року близько 13:00 години він запрошував в гості свого знайомого ОСОБА_4, якого тривалий час залишав на самоті в кімнаті, де лежав гаманець. Після цього її брат ОСОБА_7 запросив ОСОБА_4 до себе додому, де останній в її присутності зізнався у здійсненні крадіжки та написав розписку про те, що зобов'язується повернути гроші протягом одного місяця. В зв'язку з цим ОСОБА_8 до міліції не зверталася, але після того, як пройшов місяць та враховуючи те, що ОСОБА_4 не повернув гроші, звернулася з заявою до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про здійснення крадіжки (т. 2 а.с. 31-34).
Відповідно до оголошених в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів потерпілого ОСОБА_8, наданих ним в ході досудового слідства, останній зазначав, що в квартирі № АДРЕСА_1 він проживає з жінкою ОСОБА_14, сином ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_8 З грудня 2008 року відкладає частину грошей з заробітної плати. Так, 30.06.2009 року він, перебуваючи за місцем мешкання в квартирі № АДРЕСА_1 черговий раз, отримавши зарплатню, поклав частину грошей до косметичного гаманця, якого клав під шафу в своїй кімнаті. Відклавши гроші, ОСОБА_8 перерахував їх та встановив, що сума складала 2000 гривень. 5.07.2009 року він від дочки ОСОБА_8 дізнався про те, що у неї ОСОБА_4 було викрадено гаманець з грошима в сумі 1500 гривень. 10.07.2009 року приблизно об 11:00 годині він з метою придбання продуктів харчування вирішив взяти гроші з косметичного гаманця. Перевіривши місце, де був схований косметичний гаманець, вартістю 100 гривень, та гроші в сумі 2000 гривень, він їх не знайшов. Враховуючи те, що гроші у його дочки ОСОБА_8 викрав ОСОБА_4, у здійсненні крадіжки своїх грошей він підозрює ОСОБА_4 (т.2 а.с.38-41).
Крім того, вина ОСОБА_4 по вказаному вище епізоду підтверджується і оголошеними в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показами свідка ОСОБА_7, наданими ним в ході досудового слідства. Так, останній пояснював, що він мешкає в квартирі АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_8, матір'ю ОСОБА_14 та сестрою ОСОБА_8 В нього є знайомий ОСОБА_4, з яким він спілкується з 2006 року та неодноразово запрошував його до себе додому в гості. Так, 2.07.2009 року приблизно о 13:00 годині ОСОБА_4 знов прийшов до нього додому в квартиру АДРЕСА_1, де він завів його до сумісної з сестрою кімнати та спілкувався приблизно 30 хвилин, після чого пішов на кухню допомагати матері. ОСОБА_4 в цей час був на самоті. Приблизно через 20 хвилин він повернувся та ОСОБА_4, який в цей час також знаходився в кімнаті, сказав що йому треба йти додому. 2.07.2009 року приблизно о 22:00 годині ОСОБА_4 запросив його до ТЦ «Магеллан», що по проспекту Глушкова, 13-Б в м. Києві пограти в більярд, де він також помітив що ОСОБА_4. розраховується купюрами по 200 гривень. На запитання, де ОСОБА_4. взяв гроші він відповів, що гроші дала йому його дівчина. 3.07.2009 року близько 11:00 години ОСОБА_4 запросив його на ринок «Шулявку», де придбав собі кросівки, пояснивши, що гроші на взуття дала йому його дівчина. 5.07.2009 року від своєї сестри ОСОБА_8 він дізнався, що у неї з кімнати був викрадений гаманець з грошима в сумі 1500 гривень. Після його бесіди з ОСОБА_4 останній зізнався, що викрав гаманець з грошима в сумі 1500 гривень. 10.07.2009 року від свого батька ОСОБА_8 він також дізнався, що у нього також було викрадено гаманець з грошима в сумі 2000 гривень з його кімнати, але при бесіді з ОСОБА_4 останній не зізнався у здійснені крадіжки гаманця з грошима в сумі 2000 гривень. У здійсненні вказаної крадіжки він підозрює ОСОБА_4, тому що до квартири із сторонніх осіб більше ніхто не заходив (т.2 а.с.46-49).
Згідно з оголошеними в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показами свідка ОСОБА_14, наданими нею в ході досудового слідства, остання показувала, що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_8, сином ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_8 З листопада 2008 року вона неодноразово бачила як до сина в гості приходив ОСОБА_4, з яким вони спілкувались в його кімнаті та вона не заперечувала. 1.07.2009 року та 2.07.2009 року до її сина приходив ОСОБА_4, та приблизно 20 хвилин знаходився в кімнаті сина на самоті. 5.07.2009 року, коли її дочка ОСОБА_8 повернулася з відпочинку, то повідомила що у неї зникли гроші в сумі 1500 гривень. ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_4, щоб останній прийшов до них додому. ОСОБА_4 прийшов та зізнався у вчиненні крадіжки, при цьому написав розписку про зобов'язання повернути гроші протягом місяця. 10.07.2009 року від чоловіка вона також дізналась, що у нього також зникли гроші в сумі 2000 гривень. В крадіжці вона підозрює ОСОБА_4 (т.2 а.с.50-52).
Також вина ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки, що мала місце 2.07.2009 року, підтверджується даними, які містяться в досліджених судом письмових доказах, зокрема, в протоколі виїмки, згідно з яким у ОСОБА_8 був вилучений аркуш паперу з текстом, написаним ОСОБА_4 про зобов'язання повернути гроші в сумі 1500 гривень ОСОБА_8 до 10.08.2009 року, його підписом та датою 10.07.2009 року (т. 2 а.с. 26), в аркуші паперу з текстом, написаним ОСОБА_4 про зобов'язання повернути гроші в сумі 1500 гривень ОСОБА_8 до 10.08.2009 року, його підписом та датою 10.07.2009 року (т. 2 а.с. 28), протоколом огляду аркушу паперу з текстом, написаним ОСОБА_4 про зобов'язання повернути гроші в сумі 1500 гривень ОСОБА_8 до 10.08.2009 року, його підписом та датою 10.07.2009 року (т. 2 а.с. 27), в протоколі відтворенням обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 від 26.01.2010 року, в ході якого останній підтвердив свої покази при яких обставинах він вчинив таємне викрадення чужого майна з квартири № АДРЕСА_1, що мало місце 2.07.2009 року та фототаблицею до нього (т. 2 а.с. 64-72); в заяві ОСОБА_8 від 11.07.2009 року з якою вона звернулася до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про викрадення гаманця з грошима в сумі 1500 гривень (т. 2 а.с. 3); в заяві ОСОБА_8 від 11.07.2009 року, з якою він звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про викрадення гаманця з грошима в сумі 2000 гривень (т.2 а.с.6), в явці з повинною ОСОБА_4 від 26.01.2010 року, в якій він добровільно зізнався у вчиненні крадіжки гаманця з грошима в сумі 1500 гривень та крадіжки гаманця з грошима в сумі 2000 гривень з квартири № АДРЕСА_1, яка мала місце 2.07.2009 року ( т. 2 а.с. 29).
По епізоду грабежу від 15.12.2009 року. вчиненого спільно з невстановленою слідством особою, вина ОСОБА_4, крім його визнавальних показів, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка в судовому засіданні показала, що 15.12.2009 року приблизно о 23 годині вона вийшла з роботи, а саме: з ТЦ «Магелан», підійшла до зупинки. У зв'язку з виниклою необхідністю вона зайшла за зупинку та присіла, після чого відчула як ззаду її штовхнули, в результаті чого вона впала колінами на землю і в неї забрали сумку. Коли вона повернулася, то поруч нікого не було, бачила лише як дві особи тікали. Обличчя нападників вона не бачила. В результаті злочину їй було заподіяно матеріальні збитки, у зв'язку з чим вона в повному обсязі підтримує заявлений нею цивільний позов на суму 943 грн. В її сумці були дві карточки, телефон, паспорт та зарплата в конверті в сумі 860 грн. Аналогічні покази потерпіла ОСОБА_15 надавала і в ході досудового слідства по справі (т. 2 а.с. 92-94).
Крім того, вина підсудного ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище епізоду грабежу від 15.12.2009 року підтверджується і даними, які містяться в письмових доказах, досліджених судом в ході судового слідства, зокрема, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 від 22.02.2010 року, згідно якого останній підтвердив свої покази при яких обставинах він, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою вчинив відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_3, на зупинці громадського транспорту по проспекту А.Глушкова, 22 в м. Києві, що мало місце 15.12.2009 року та фототаблицею до нього (т.2 а.с.103-108), викладеним у заяві ОСОБА_3 від 18.12.2009 року, з якою вона звернулася до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вчинення відносно неї злочину (т.2 а.с.83), даними, викладеними у явці з повинною ОСОБА_4 від 14.01.2010 року, згідно якої він добровільно зізнався у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_3 на зупинці громадського транспорту по проспекту А.Глушкова, 22 в м. Києві та яке мало місце 15.12.2009 року (т.2 а.с.85).
По епізоду відкритого викрадення чужого майна від 23.12.2009 року вина ОСОБА_4 та ОСОБА_6, крім повного визнання ними своєї вини, підтверджується наступними зібраними та дослідженими судом доказами.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 23.12.2009 року він повертався додому, пройшов ТЦ «Магелан», зайшов в арку між будинками, йшов по алеї, розташованій біля будинку 13 по проспекту Глушкова в м. Києві, людей навколо не бачив. В цей момент в нього з рук вирвали барсетку, він різко розвернувся, підслизнувся і впав та встиг лише побачити двох осіб, які тікали. Він намагався їх наздогнати та в подальшому знайти у дворах, проте не зміг і тому викликав міліцію. В нього викрали барсетку, в якій були картки, тимчасовий пропуск, ключі, гроші та телефон. Через декілька днів невідома жінка повернула йому барсетку, документи та тимчасовий пропуск. Облич нападників він не бачив, проте описував їх слідчому, зокрема, їх одяг та інші прикмети. Свій цивільний позов він підтримує в повному обсязі. Аналогічні покази потерпілий ОСОБА_2 надавав і в ході досудового слідства (т.2 а.с. 152-155).
Згідно оголошених в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів свідка ОСОБА_16, наданих ним в ході досудового слідства, останній показував, що він з листопада 2009 року працює охоронником в «Інтеренет-клубі», розташованому по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві. В останніх числах грудня 2009 року близько 23:00 години, коли він знаходився на своєму робочому місці, до нього прийшов наглядно знайомий, як пізніше встановлено ОСОБА_4, та запропонував йому придбати у нього мобільний телефон «Нокія 2610» імей: НОМЕР_1 за 40 гривень. Він погодився та придбав вказаний телефон за 40 гривень. Про те, що телефон крадений ОСОБА_16 не знав, доки вказаний телефон не був вилучений у нього працівниками міліції (т.2 а.с.201-202).
Також вина підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного злочинного епізоду підтверджується наданими ними в ході досудового слідства явками з повинною (т. 2 а.с. 124, 127), даними, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин подій за їх участю (т. 2 а.с 174-178, 195-200), відповідно до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в ході досудового слідства добровільно розповідали про обставини вчинення ними за попередньою змовою відкритого викрадення чужого майна 23.12.2009 року.
Крім того, вина ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного злочинного епізоду підтверджується даними, викладеними в письмових доказах, досліджених в ході судового слідства, зокрема, даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 22.01.2010 року, згідно яких у ОСОБА_16 було вилучено мобільний телефон «Нокія 2610» імей: НОМЕР_1 ( т.2 а.с.134-136), даними протоколу огляду предметів, а саме мобільного телефону«Нокія 2610» імей: НОМЕР_1 та фототаблицею до нього (т.2 а.с.137-139), даними протоколу виїмки, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_2 були вилучені: гарантійний талон на мобільний телефон «Нокія 2610» імей: НОМЕР_1, барсетку, паспорт громадянина України на його ім'я, ключі в кількості 3 штук, зарплатну картку «Ощадбанку» № НОМЕР_2 та обкладинку на службове посвідчення (т.2 а.с.143); даними протоколу огляду гарантійного талону на мобільний телефон «Нокія 2610» імей: НОМЕР_1, барсетку, паспорт громадянина України на його ім'я, ключів в кількості 3 штук, зарплатної картки «Ощадбанку» № НОМЕР_2, обкладинки на службове посвідчення та фототаблицею до нього (т.2 а.с.144-147); даними, що містяться в заяві ОСОБА_2. від 24.12.2009 року, з якою він звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вчинення відносно нього злочину, та речовими доказами по справі, долученими до матеріалів кримінальної справи (т. 2 а.с.148).
Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою між собою 1.01.2010 року, їх вина у вчиненні вказаного злочину за попередньою змовою між собою підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами. Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_1, який в ході судового слідства пояснив, що 1.01.2010 приблизно о 17:30 годин він йшов на роботу до школи та проходив по алеї мимо гаражного кооперативу, розташованого по вул. Лятошинського, 26 в м. Києві. При ньому була сумка з особистими речами та мобільний телефон «Соні Еріксон». В цей час він почув, як хтось схватив його мобільний телефон та почав виривати у нього з руки. Він повернувся в сторону невідомого чоловіка, якого, як пізніше було встановлено звали ОСОБА_4 та який намагався вирвати у нього з руки мобільний телефон. В цей саме час він почув, як інший чоловік з правого боку, як пізніше було встановлено ОСОБА_6, вихватив у нього з руки його сумку з особистими речами та побіг у напрямку забору, яким огороджений гаражний кооператив. ОСОБА_4, який схватив його мобільний телефон, вирвав його з руки та побіг в сторону початку вул. Лятошинського в м. Києві. При цьому від поштовху ОСОБА_6, який виривав у нього сумку, він впав, можливо він просто підслизнувся, чітко не пам'ятає. Коли у нього ОСОБА_4 та ОСОБА_6. забрали майно, то він встав, оглянувся та побачив невідомого чоловіка, як пізніше було встановлено ОСОБА_5, і спитав у нього, чи бачив він як його пограбували, на що ОСОБА_5 відповів що бачив вказану подію, нападників не знає та допомагати йому у пошуках злочинців не буде, в зв'язку з тим, що боїться їх. Також, по алеї йшла пара людей похилого віку, до яких він також звернувся і вони йому повідомили, що нападників було троє. В нього було вкрадено мобільний телефон, сумку, в якій був гаманець з грошима в сумі 20 доларів США, пластиковою карткою «Приватбанк», на якій були гроші в сумі 1000 гривень; електрошок; набір інструментів із викруток та ключів; ключі від квартири, гаражу та придбанника, у зв'язку з чим в повній мірі підтримує заявлений ним цивільний позов.
Крім того, потерпілий ОСОБА_1 в повній мірі підтвердив надані ним в ході досудового слідства та оголошені судом в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, покази (т.1 а.с.61-63), вказавши про те, що на момент його допиту в ході досудового слідства, він пам'ятав все набагато краще, тому ті покази є більш точними.
Також, вина підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтверджується і оголошеними в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показами свідка ОСОБА_12, наданими ним в ході досудового слідства. Згідно яких, останній пояснив, що 1.01.2010 року він протягом дня знаходився за місцем свого мешкання: АДРЕСА_5. В зв'язку з тим, що він був у п'яному стані, то спав приблизно до 18.00-19.00 годин. Коли прокинувся, то побачив, що в квартирі був ОСОБА_4, а після цього через деякий час прийшов ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Що вони принесли з собою, він не пам'ятає. Коли вони пішли, він також не пам'ятає, так як ліг спати ще при їх присутності. Приблизно 3-4 січня 2010 року до нього додому прийшов ОСОБА_4 та запропонував закласти в ломбард мобільний телефон «Соні Еріксон», яка модель не пам'ятає, в зв'язку з тим, що у нього немає паспорта. Вказаний телефон, наданий йому ОСОБА_4 він заложив до ломбарду по вул.Лятошинського, 18-а в м. Києві приблизно за 100 гривень. Гроші він віддав ОСОБА_4, а останній в свою чергу дав йому 5 гривень. Про те що телефон викрадений йому було невідомо (т.1 а.с.196-198).
Згідно оголошених в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів свідка ОСОБА_17, останній пояснював, що він працює протягом двох останніх років в Голосіївському РУ ГУ МВС України в м. Києві на посаді о/у відділу карного розшуку Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 12.01.2010 року ним разом з о/у ОСОБА_18 та іншими працівниками карного розшуку Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві за підозрою у вчиненні злочину були затримані ОСОБА_6, 1981 року народження, ОСОБА_4, 1990 року народження та ОСОБА_5, 1982 року народження. В ході бесіди з ним, ОСОБА_5 виявив бажання написати явку з повинною про вчинений ним 1.01.2010 року злочин відносно потерпілого ОСОБА_1 Також ОСОБА_5 в ході бесіди пояснив, що 1.01.2010 року приблизно о 17:00 чи 18:00 годині разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_11 проходив по алеї, розташованій неподалік від пожежної частини, що розташована по вул. Касіяна, 1 в м. Києві, де побачили спереду себе невідомого чоловіка. Саме у нього виникла думка відкрито викрасти майно ОСОБА_1, який йшов попереду. Він запропонував зробити це ОСОБА_11. та ОСОБА_4, які погодились на його пропозицію. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_4 підбігли до вказаного чоловіка та забрали у невідомого їм чоловіка мобільний телефон та сумку, а він стояв приблизно в 4-6 метрах від них та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі необхідності попередити про наближення небезпеки ОСОБА_11 та ОСОБА_4. Також при ньому ОСОБА_5 пояснив, що після відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розбіглись в різних напрямках, а він вважаючи, що потерпілий його не помітив в зв'язку з тим, що місцевість, де вони скоїли злочин, не освітлювалась, пішов по алеї в напрямку будинку 14 по вул.Лятошинського, в м. Києві. ОСОБА_1, якого вони пограбували, наздогнав його та запитав чи бачив він нападників, на що ОСОБА_5 відповів, що нападників не знає, допомагати йому не буде, в зв'язку з тим, що боїться їх. Після цього ОСОБА_5 йому пояснив, що зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_6. в гаражному кооперативі по вул. Касіяна, 1 в м. Києві, де оглянули місткість викраденої сумки, яку пізніше він сховав за сміттєвий бак на третьому чи четвертому поверсі гаражного кооперативу. Також при ньому ОСОБА_5 пояснив, що за гроші, які були на рахунку викраденої картки «Приватбанку», він купував цигарки, які пізніше продав. Будь-якого фізичного чи морального впливу він на ОСОБА_5 під час бесіди не здійснював (т.1 а.с.200-202).
Крім того, вина підсудних підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: даними, що містяться в протоколі виїмки, згідно з яким ПТ ЗТ «Скарбниця», по вул. Лятошинського, 18-А в м. Києві, був вилучений мобільний телефон «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3 (т.1 а.с.69), даними протоколу огляду мобільного телефону «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3 та фототаблицею до нього (т.1 а.с.70-72); даними протоколу виїмки, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_1 був вилучений гарантійний талон на мобільний телефон «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3 (т.1 а.с.76), даними протоколу огляду гарантійного талону на мобільний телефон «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3 та фототаблицею до нього (т.1 а.с.77-78) та приєднаним до справи речовим доказом - гарантійний талон на мобільний телефон «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3 (т.1 а.с.79); даними протоколу огляду копії чеків, які поступили від заступника керуючої магазину «Велика Кишеня», що по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві, які підтверджують факт розрахунку 1.01.2010 року у вищевказаному магазині карткою «Приватбанк», яка належить ОСОБА_1 за цигарки, спиртні напої та продукти харчування (т.1 а.с.99) та відповідними речовими доказами (т.1 а.с.100), даними заяви ОСОБА_1 від 1.01.2010 року, з якою він звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві про вчинення відносно нього злочину (т.1 а.с.46).
Крім того, вина підсудних підтверджується наданими ними в ході досудового слідства явками з повинною, зокрема, явкою з повинною ОСОБА_4 від 12.01.2010 року (т.1 а.с.47), явкою з повинною ОСОБА_5 від 12.01.2010 (т.1 а.с.49), явкою з повинною ОСОБА_6 від 13.01.2010 року ( т.1 а.с.51), даними протоколів відтворенням обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 від 21.01.2010 року (т.1 а.с.127-133), за участю ОСОБА_5 від 21.01.2010 року (т.1 а.с.157-163), ОСОБА_6 від 21.01.2010 року (т.1 а.с.189-195), згідно яких останні розповідали про обставини вчинення ними втрьох за попередньою змовою між собою відкритого викрадення чужого майна 1.01.2010 року по вул.Лятошинського, 26 в м. Києві. Також, відповідно до протоколу очної ставкою від 13.01.2010 року проведеною між обвинуваченим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4, останній підтвердив, що саме ОСОБА_5 запропонував відкрито викрасти майно потерпілого ОСОБА_1 та при відкритому викраденні майна стояв в 4-6 метрах від потерпілого і спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки повідомити його та ОСОБА_6 (т.1 а.с.156).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні 1.01.2010 року відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою між собою, в повному обсязі доведена вказаними вище доказами. Посилання підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на те, що в ході досудового слідства вони оговорили ОСОБА_5 і він не вчиняв вказаний злочин разом з ними, та покази підсудного ОСОБА_5 в суді про його непричетність до грабежу, є безпідставними та такими, що суперечать зібраним по справі доказам.
Так, покази підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що до них в ході їх затримання та відібрання пояснень і написання явки з повинною оперативні працівники застосовували недозволені методи слідства спростовуються показами свідка ОСОБА_17, який зазначав про те, що ОСОБА_5 добровільно давав пояснення та писав явку з повинною, також матеріалами проведеної прокуратурою Голосіївського району м. Києва перевірки вказаних вище показів підсудних, за результатами якої було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.08.2010 року. Крім того, слід вказати про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в ході проведення досудового слідства жодних скарг чи заяв на незаконні дії працівників міліції не подавала. Також всі підсудні в судовому засіданні неодноразово вказували на те, що слідчий Шевчишин Р.О. при їх допитах та при проведенні з ними слідчих дій недозволені методи слідства до них не застосовував. При цьому, допитаний слідчим Шевчишиним Р.О. в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_4. вказував про те, що ОСОБА_5 приймав участь у вчиненні ними грабежу 1.01.2010 року, а саме, спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередити їх з ОСОБА_6 у разі виникнення небезпеки. Аналогічні покази надавав слідчому і ОСОБА_6 При цьому, ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_6 не вказували слідчому про застосування до них оперативними працівниками незаконних методів слідства. Свої покази в частині участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину 1.01.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджували і в ході проведення з ними такої слідчої дії як відтворення обстановки та обставин подій, яка проводиться за участю понятих. В ході вказаних слідчих дій останні також не зазначали слідчому про застосування до них недозволених методів слідства, протоколи відтворення підписані всіма учасниками без жодних зауважень. Крім того, ОСОБА_4 підтвердив свої покази, в тому числі, в частині участі ОСОБА_5 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна 1.01.2010 року, і при очній ставці з останнім, яку також проводив слідчий.
Вказане вище свідчить про те, що вказівки ОСОБА_4 на застосування до нього недозволених методів слідства, внаслідок яких він оговорив ОСОБА_5, та вказівки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на непричетність ОСОБА_5 до вчинення грабежу 1.01.2010 року є способом допомогти їх знайомому - ОСОБА_5., уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, суперечать зібраним по справі доказам і тому є безпідставними. Суд вважає, що надані ОСОБА_4 та ОСОБА_11 покази в ході досудового слідства є логічні, послідовні та такі, що узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тобто є правдивими.
Так само є безпідставними і покази підсудного ОСОБА_5 про його непричетність до вчинення вищевказаного злочину. Як вказувалося вище, проведеною прокуратурою перевіркою, встановлено, що під час затримання, відібрання явок з повинними та першочергових пояснень до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оперативні працівники ОСОБА_19, ОСОБА_20 таНестерчукС.Л. недозволені методи слідства не застосовували, всі пояснення підозрювані давали добровільно без жодного примусу. Крім того, свідок ОСОБА_17 в ході досудового слідства при його допиті вказував на те, що ОСОБА_5 добровільно зізнався у вчиненому злочині, жодних недозволених методів слідства до нього застосовано не було. Крім того, ОСОБА_5 при проведенні з ним слідчим за участю понятих відтворення обстановки та обставин подій, підтвердив свої покази при яких обставинах він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинив відкрите викрадення чужого майна 1.01.2010 року, вказав на місце, де він знаходився, а саме - до 6 м. При цьому, підсудний ОСОБА_5 зазначав в ході судового слідства, що слідчий Шевчишин Р.О. при проведенні досудового слідства недозволені методи слідства до нього не застосовував. Жодних скарг чи заяв з боку ОСОБА_5 з приводу застосування до нього недозволених методів слідства з боку оперативних працівників в ході досудового слідства не надходило.
Оцінюючи викладене, суд вважає, що покази ОСОБА_5 з приводу його непричетності до відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 1.01.2010 року є його позицією захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності, а надані ним явка з повинною, пояснення та покази в ході відтворення обстановки та обставин подій є такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому є правдивими.
По епізоду відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_6 та ОСОБА_4 10.01.2010 року їх вина, не дивлячись на часткове визнання провини, підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами. Зокрема, показами потерпілої ОСОБА_9, наданими нею в ході досудового слідства та оголошеними судом за згодою всіх учасників процесу, в тому числі підсудних, в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України. Остання пояснювала, що 10.01.2010 року близько 22.20 годин вона вийшла з маршрутного таксі на зупинці громадського транспорту ТЦ «Магелан» по пр-ту Глушкова, 16 в м. Києві та направилась в бік будинку, де проживає по АДРЕСА_6. Знаходячись навпроти будинку № 5 по вул. Теремківській в м. Києві, вона помітила як на зустріч їй йдуть двоє невідомих громадян, як пізніше було встановлено ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Вони підійшли до неї з переду. ОСОБА_6 почав хватати її за кісті обох рук, при цьому з лівої руки вирвав її власний мобільний телефон «Alkatel Н-3», по якому вона через стерео гарнітуру слухала музику. Після чого ОСОБА_4 почав запитувати чи є в неї гроші або золоті прикраси, погрожуючи побити. Також казав, щоб вона не кричала. Вона повідомила ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що в неї грошей та золотих прикрас немає, після чого останні побігли в напрямку будинку № 7 по вул. Теремківській в м. Києві. Вона прийшла додому та повідомила матері про даний випадок, після чого мати викликала працівників міліції. Власний мобільний телефон «Alkatel Н-3», корпус білого кольору з розовими вставками, ІМЕІ НОМЕР_4, вона купувала в грудні 2008 року в ТЦ «Магелан» по проспекту Глушкова, 13-б в м. Києві, вартість телефону становить 1500 гривень. В телефоні була вставлена сім-карта оператора стільникового зв'язку “Лайф“, номер абонента 093 754 98 66, вартість стартового пакету складає 15 грн. На рахунку залишалось 2 грн. Загальна суму спричиненої шкоди складає 1517 гривень (т.3 а.с.31-35).
Свідок ОСОБА_5 в ході судового слідства показав, що 11.01.2010 року приблизно о 16:00 годині на вулиці Лятошинського в м. Києві він зустрів свого знайомого ОСОБА_6, який в ході розмови з ним запропонував йому купити мобільний телефон «Alkatel Н-3», на що він погодився. Купивши вказаний мобільний телефон, він продав його не знайомій жінці за 200 гривень. Про те що телефон викрадений він не знав. Аналогічні за змістом покази свідок ОСОБА_21. надавав і в ході досудового слідства (т.3 а.с.86-88).
Згідно оголошених в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів свідка ОСОБА_22, наданих нею в ході досудового слідства, остання працює продавцем в кіоску по продажу продуктів харчування, розташованому по вул.Якубовського, 3 в м. Києві. 11.01.2010 року близько 16.00 годин до кіоску зайшов невідомий їй чоловік, як пізніше встановлено ОСОБА_5 та запропонував їй придбати мобільний телефон «Alkatel Н-3» рожевого кольору. Вона погодилась та придбала у ОСОБА_5 мобільний телефон «Alkatel Н-3» за 200 гривень. Про те, що телефон викрадений, вона дізналась пізніше від працівників міліції, які вилучили у неї вказаний телефон (т.3 а.с.89-90).
Крім того, вина ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні грабежу 10.01.2010 року підтверджується даними, що містяться в досліджених судом письмових доказах, а саме: в протоколі огляду місця події, згідно з яким у ОСОБА_22 було вилучено мобільний телефон «Alkatel Н-3», корпус білого кольору з розовими вставками, ІМЕІ НОМЕР_4 ( т.3 а.с.17-19), в протоколі огляду мобільного телефону «Alkatel Н-3», корпус білого кольору з розовими вставками, ІМЕІ НОМЕР_4 та фототаблицею до нього (т.3 а.с.20-22), протоколом виїмки згідно з яким у потерпілої ОСОБА_9 був вилучений гарантійний талон на мобільний телефон «Alkatel Н-3 ІМЕІ НОМЕР_4 (т.3 а.с.25), в протоколі огляду гарантійного талону на мобільний телефон ««Alkatel Н-3 ІМЕІ НОМЕР_4 та фототаблицею до нього ( т.3 а.с.26-27) і відповідно речовим доказом - гарантійний талон на мобільний телефон «Alkatel Н-3 ІМЕІ НОМЕР_4 (т.3 а.с.28), даними протоколу пред'явлення потерпілій ОСОБА_9. фотознімків для впізнання від 12.01.2010 року, на яких вона впізнала ОСОБА_6. та ОСОБА_4, які 10.01.2010 року відкрито викрали у неї майно, та вказала на ОСОБА_4. як на особу, яка їй при цьому погрожувала (т.3 а.с.39-40) та даними заяви ОСОБА_9 від 10.01.2010 року з якою вона звернулася до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві про вчинення відносно неї злочину.
Також вина підсудних підтверджується їх явками з повинною 12.01.2010 року (т. 3 а.с. 6, 10), в яких ОСОБА_4 та ОСОБА_6 добровільно зізналися у вчиненні відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою між собою, яке належить ОСОБА_9 біля будинку № 5 по вул. Теремківській в м. Києві та яке мало місце 10.01.2010 року, даними, що містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 від 21.01.2010 року та за участю ОСОБА_6 від 21.01.2010 року (т. 3 а.с. 48-51, а.с. 70-73), в ході яких останні за участю понятих та слідчого підтвердили свої покази при яких обставинах вони, за попередньою змовою між собою вчинили відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_9 біля будинку № 5 по вул. Теремківській в м. Києві, що мало місце 10.01.2010 року та фототаблицею до нього. Протоколи відтворень обстановки та обставин подій були підписані ОСОБА_4, ОСОБА_6 та іншими учасниками слідчих дій без жодних зауважень чи доповнень.
В ході судового слідства підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вказували на те, що при їх допитах по вказаному епізоду до них ні з боку слідчого, ні з боку оперативних працівників недозволені методи слідства не застосовувалися, потерпілу ОСОБА_9 вони раніше не бачили і не знали, а тому їм невідомі підстави, за яких вона могла би їх оговорити. За таких обставин. оцінюючі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що покази підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в частині не застосування ними до потерпілої погроз при відкритому заволодінні її майном є такими, що суперечать зібраним по справі доказами. Зокрема, згідно оголошених в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, показів потерпілої та даних протоколу пред'явлення для впізнання потерпілій фотознімків, остання вказувала, що особи, які на неї напали і яких вона впізнала як ОСОБА_4 та ОСОБА_6 погрожували їй застосуванням насильства. Покази потерпілої є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, судом не встановлено підстав для оговору потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Суд вважає, що покази підсудних, надані в суді, зокрема, щодо не застосування ними погроз до потерпілої, є способом їх захисту від пред'явленого обвинувачення, і тому бере до уваги покази в сукупності з іншими зібраними по справі доказами, надані ними добровільно без застосування будь-якого примусу в ході досудового слідства.
Враховуючи вищевикладене, суд допитавши підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_6., ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, допитавши свідка ОСОБА_5, оголосивши в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, покази потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_8., ОСОБА_9О, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_22., ОСОБА_12, ОСОБА_17, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному висновку доведена в повному обсязі.
Дії ОСОБА_4 по злочинному епізоду від 2.07.2009 року за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані вірно. Дії ОСОБА_4 по злочинним епізодам від 15.12.2009 року, від 23.12.2009 року, від 1.01.2010 року, від 10.01.2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.
Дії ОСОБА_6 по злочинним епізодам від 23.12.2009 року, від 1.01.2010 року та від 10.01.2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.
Дії ОСОБА_5 по злочинному епізоду від 1.01.2010 року за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до злочину середньої тяжкості (ч. 2 ст. 185 КК України) та до тяжких злочинів (ч. 2 ст. 186 КК України), вчинення підсудним п'яти злочинних епізодів, короткий проміжок часу між їх вчиненням, обставини вчинення злочинів, дані про особу підсудного, який раніше судимий за вчинення аналогічного корисливого злочину проти власності, вчинив злочини в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду (т. 3 а.с., 115, 123), що свідчить про стійку злочинну направленість підсудного, не працює, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується посередньо (т. 3 а.с. 132), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 3 а.с. 125-126). Суд визнає обставиною, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшує покарання підсудного - його повне визнання вини по трьом злочинним епізодам, щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення одного злочинного епізоду у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вказане, суд вважає, що виправлення винного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями зазначених статей, із врахуванням вимог ч. 1 ст. 70, ч. 5 ст. 71 КК України.
Крім того, з гідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами і доповненнями, у разі, якщо особа щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань, а також положень ч. 4 ст. 70 КК України, не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, тобто новий злочин до постановлення вироку від 12.10.2009 року за злочин, вчинений раніше, а саме: 14.03.2008 року, вирок Голосіївського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_4 від 12.10.2010 року за вчинений раніше злочин, передбачений, ч.2 ст. 186 КК України, яким застосовано до ОСОБА_4 вимоги ст.ст. 75, 76 КК України, слід виконувати самостійно.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне та додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими в ст. 70 КК України, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, передбачених вимогами ч. 2 ст. 71 КК України.
За таких обставин, ОСОБА_4 після призначення покарання за ч. 2 ст. 185 КК України із врахуванням самостійного виконання вироку Голосіївського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_4 від 12.10.2009 року за вчинений раніше злочин, передбачений, ч.2 ст. 186 КК України, яким застосовано до ОСОБА_4 вимоги ст.ст. 75, 76 КК України, необхідно призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України та на підставі вимог ч. 1 ст. 70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України із врахуванням самостійного виконання вироку Голосіївського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_4 від 12.10.2009 року. Після чого, враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 186 КК України до повного відбуття покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року, до покарання, призначеного йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України необхідно приєднати частину невідбутого покарання за попереднім вироком від 12.10.2009 року.
В строк відбуття покарання підсудному відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 12 січня 2010 року по 14 вересня 2010 року включно.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, вчинення підсудним трьох злочинних епізодів, короткий проміжок часу між їх вчиненням, обставини вчинення злочинів, дані про особу підсудного, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності (т. 3 а.с. 146-147), вчинив злочини в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду, який було постановлено лише за два місяці від вчинення ним нового першого злочинного епізоду (т. 3 а.с. 166-169), що свідчить про стійку злочинну направленість підсудного та його не бажання стати на шлях виправлення, не працює, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується посередньо (т. 3 а.с. 171), не має постійного місця реєстрації, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває (т. 3 а.с. 171-172). Суд визнає обставиною, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшує покарання підсудного - його повне визнання вини по одному злочинному епізоду, щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення одного злочинного епізоду у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вказане, суд вважає, що виправлення винного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціє зазначеної статті із врахуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України.
В строк відбуття покарання підсудному відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 13 січня 2010 року по 14 вересня 2010 року включно.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, роль підсудного ОСОБА_5 у вчиненому, а саме те, що активних дій по відкритому викраденню майна у потерпілого він не вчиняв, насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, безпосередньо не застосовував, спостерігаючи лише за навколишньою обстановкою з метою забезпечення вчинення злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_6, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, згідно з вимогами ст. 89 КК України (т. 3 а.с. 192, 194-195), до затримання працював (т. 3 а.с. 209), після зміни міри запобіжного заходу в ході судового слідства негайно працевлаштувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т. 3 а.с. 197-198), хворіє на ряд тяжких хронічних захворювань, в тому числі на захворювання, яке внесено до Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання (т. 3 а.с. 199, т. 4 а.с. 108), має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні батьків пенсійного віку, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, скарг та заяв на поведінку останнього до сільської ради не надходило (т. 3 а.с. 207), за місцем роботи характеризується також позитивно як відповідальний, добросовісний керівник, який в спілкуванні з підлеглими уважний, доброзичливий, не конфліктний, користується повагою персоналу (т. 3 а.с. 209). Суд визнає обставиною, що відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшує покарання підсудного - щире каяття у вчиненому, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вказане, суд вважає, що підсудному ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією вказаної частини статті.
Разом з тим, враховуючи обставини вчинення злочину, посередню роль підсудного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, дані про його особу, зокрема, те, що він працював, за місцем роботи характеризувався виключно з позитивної сторони, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким також характеризується виключно з позитивної сторони, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має поганий стан здоров'я, має на утриманні батьків пенсійного віку, негайно після зміни запобіжного заходу в ході судового слідства працевлаштувався, умов підписки про невиїзд не порушував, та обставину, що пом'якшує покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства у зв'язку з чим до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, максимального іспитового строку.
Враховуючи роль ОСОБА_5 у вчиненому, наведені вище дані про його особу, зокрема, його поганий стан здоров'я, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, наявність постійного місця реєстрації та проживання, його працевлаштування, наявність обставини, що пом'якшує покарання, ті обставини, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння не перешкоджають суду застосувати до нього вимоги ст. 75 КК України, оскільки ступінь тяжкості вчиненого злочину та наявність обставини, що обтяжує покарання, не є безумовною перешкодою для звільнення особи від покарання з випробуванням.
Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_1 на суму 2360 гривень, ОСОБА_3 на суму 943 гривні, ОСОБА_2 на суму 1111,50 гривень, а також цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 на суму 1500 гривень та ОСОБА_8 на суму 2100 гривень, враховуючи те, що їх підтримав прокурор, підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки в повній мірі знайшли своє підтвердження в ході досудового слідства та підтверджуються зібраними по справі та дослідженими судом доказами.
Цивільний позов, заявлений представником ПТ ЗТ «Скарбниця» ОСОБА_10. на суму 113,16 гривень суд, керуючись вимогами ст. 28 КПК України, вважає за необхідне залишити без розгляду. Заявлений ПТ ЗТ «Скарбниця» позов про відшкодування матеріальної шкоди не випливає із пред'явленого підсудним обвинувачення, між спричиненою шкодою, про яку йдеться мова у даному позові, та вчиненим підсудними злочином, відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки виконувати самостійно.
За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України із врахуванням самостійного виконання вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року, та передбаченого ч.2 ст. 186 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 5 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_4 покарання, призначеного на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2009 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 28.10.2009 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 15 вересня 2010 року.
В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 12 січня 2010 року по 14 вересня 2010 року включно.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з 15 вересня 2010 року.
В строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 зарахувати термін його попереднього ув'язнення з 13 січня 2010 року по 14 вересня 2010 року включно.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_8 та ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_23 матеріальну шкоду в сумі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 2 100 (дві тисячі сто) гривень.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 943 (дев'ятсот сорок три) гривні.
Стягнути з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 матеріальну шкоду на користь потерпілого ОСОБА_2 на суму 1111 (одна тисяча сто одинадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок солідарно.
Стягнути з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 2 360 (дві тисячі триста шістдесят) гривень солідарно.
Цивільний позов представника ПТ ЗТ «Скарбниця» ОСОБА_10 на суму 113 (сто тринадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок залишити без розгляду.
Речові докази по справі:
мобільний телефон «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3 та гарантійний талон на мобільний телефон «Соні Еріксон» імей: НОМЕР_3, передані на зберігання під відповідальну розписку потерпілому ОСОБА_1 - залишити ОСОБА_1 за належністю;
копії термінальних та касових чеків на 9 аркушах, надані заступником керуючого магазином «Велика Кишеня», розташованого по вул. Лятошинського, 14 в м. Києві, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи - зберігати при матеріалах кримінальної справи;
мобільний телефон «Нокія 2610» імей: НОМЕР_1, гарантійний талон на мобільний телефон «Нокія 2610» імей: НОМЕР_1, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, ключі в кількості 3 штук, зарплатна картка «Ощадбанку», обкладинка на службове посвідчення, які передані на зберігання ОСОБА_24 - залишити ОСОБА_24 за належністю;
барсетка чоловіча, яка належить ОСОБА_2, та передана на зберігання до камери схови Голосіївського РУ ГУ МВС України, - повернути ОСОБА_24 за належністю;
мобільний телефон «Алкател» імей: НОМЕР_4, гарантійний талон на мобільний телефон «Алкател» імей: НОМЕР_4, які передані на зберігання під відповідальну розписку потерпілій ОСОБА_9 - залишити ОСОБА_9 за належністю.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою у Київському СІЗО Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області .
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя Г.В. Бондаренко