Справа № 363/242/16-ц Головуючий у І інстанції Котлярова І.Ю.
Провадження №22-ц/824/7421/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
31 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,
за участі секретаря Істоміної О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,
3.01.2023 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. В обґрунтування поданої заяви вказала, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.05.2021 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 23.11.2022 року її позовні вимоги були задоволенні, однак при ухваленні рішення суду не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору, витрат на експертизи та витрат на правову допомогу. У зв'язку із чим позивач звернулася до суду та просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені нею судові витрати, які складаються із сплачених позивачем судового збору у розмірі 826, 82 грн., витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 4 236, 80 грн., витрат на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи у розмірі 17 270, 00 грн., а також витрат на правову допомогу у розмірі 28 000, 00 грн.
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 82 копійки, судові витрати за проведення експертиз у загальному розмірі 22 407 (двадцять дві тисячі чотириста сім) гривень 28 копійок, а також витрати на правову допомогу у загальному розмірі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Відповідач ОСОБА_1 , не погодившись з додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення, зменшити вдвічі розмір стягнути з неї сум в рахунок відшкодування витрат за проведення експертиз та судового збору, в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що вона не отримувала ніяких розрахунків судових витрат разом із першою заявою позивача, а також не могла ознайомитись із усіма наданими позивачем документами на їх підтвердження, так як ніякого повідомлення про розгляд справи та про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат не отримувала. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення позивачем визначених положеннями статті 141 ЦПК України строків подання доказів на підтвердження понесених судових витрат.
Відповідач Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області направила відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів апелянта.
Інших відзивів на апеляційну каргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Андрейко О.І. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення судових повісток.
Згідно положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із даним позовом у січні 2016 року, позивачка ОСОБА_2 сплатила судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 551,21 грн та 275,61 грн за подання заяви про забезпечення доказів, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с. 1, 12-а, том 1)
В ході розгляду справи за клопотанням позивачем судом було призначено та проведено дві експертизи: почеркознавчу та посмертну судово-психіатричну, витрати на оплату яких покладено на позивача.
04 лютого 2021 року адвокатом Ковальчук Д.І. до суду першої інстанції було подано клопотання про приєднання доказів до письмових матеріалів справи, зокрема: Акту виконаних робіт від 03.02.2021 року та квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_2 28000,00 грн на підставі вказаного Акту виконаних робіт від 03.02.2021р. (а.с. 32-35 том 3)
Матеріали клопотання не містять доказів направлення його копії та копії доданих до клопотання документів іншим учасникам справи.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - задоволено. Визнано недійсним заповіт від 18.06.2008 року, складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений секретарем Пірніської сільської ради Вишгородського району Київської області Березинець Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №515. Питання розподілу судових витрат не вирішено.
У пункті 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, ухвалюючи 02 лютого 2023 року одаткове рішення про розподіл судових витрат у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог заяви ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача на її користь усіх понесених позивачем судових витрат по справі, а саме: судового збору, витрат на проведення судових експертиз, а також витрат на професійну справничу допомогу.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інтанції колегія суддів не може з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, задовольняючи вимоги заяви ОСОБА_2 в частині стягнення витрат на проведення судових експертиз в загальному розмірі 22 407,28 грн, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що докази понесення позивачем таких витрат не були подані позивачем суду першої інстанції до закінчення судових дебатів, а приєднані до заяви про долучення доказів, яка подана ОСОБА_2 27 січня 2023 року, понад 20 місяців після ухвалення рішення суду першої інстанції, тобто з порушенням процесуального строку, визначеного положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України.
З огляду на вказане, заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат за проведення експертиз підлягає залишенню без розгляду у зв'язку із неподанням відповідних доказів протягом встановленого строку.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що понесення позивачем витрат у зазначеному розмірі підтверджується Актом виконаних робіт від 03.02.2021 року.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується.
Згідно змісту Акту виконаних робіт від 03.02.2021р., Ковальчук Дмитро Іванович, адвокат, (виконавець) з однієї сторони, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2203 від 19.05.05 року, Закону України «Про адвокатуру», Конституції України та ОСОБА_2 (замовник), склали даний акт про те, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі: надання консультаційних послуг, підготовка позовної заяви, підготовка комплекту документів для направлення до суду, збір доказів та підготовка клопотань з процесуальних питань, направлення позовної заяви з додатками іншим учасникам, представництво інтересів замовника у Вишгородському районному суді Київської області відповідно до договору про надання юридичних послуг від 24.03.2016 року. Виконано повністю, претензій та зауважень щодо надання юридичних послуг немає. (а.с. 34 том 3)
У той же час, матеріали справи не містять Договору про надання юридичних послуг від 24.03.2016 року, укладеного між адвокатом Ковальчук Д.І. та ОСОБА_2
27 січня 2023 року позивачем ОСОБА_2 до суду першої інстанції подано заяву про приєднання доказів, до якої додано оригінал Договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 20.01.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ковальчуком Д.І., а також ордер серії КВ №483800 від 20.01.2016 року (а.с. 207 том 3)
З огляду на вказане, подані позивачем ОСОБА_2 до суду першої інстанції докази не дають суду можливість встановити, що юридичні послуги на суму 28 000,00 грн, виконані згідно з Актом виконаних робіт від 03.02.2021р., були надані в рамках надання правничої допомоги саме у справі № 363/242/16-ц.
Крім того, ухвалюючи додаткове рішення по справі суд першої інстанції не взяв до уваги, що в порушення вимог статті 183 ЦПК України, подаючи клопотання про приєднання доказів від 04.02.2021 року, а також звертаючись 23.01.2023р. із заявою про ухвалення додаткового рішення та подаючи 27.01.2023р. заяву про приєднання доказів, позивач не надала суду доказів направлення таких заяв із додатками іншим учасникам справи.
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень, до них додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
У даній справі позивач подала до суду клопотання від 04.02.2021 року про приєднання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заяву від 23.01.2023р. про ухвалення додаткового рішення, а також заяву від 27.01.2023р. про приєднання доказів, до яких додала додатки - докази понесення судових витрат, а тому до таких заяв підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.
Під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд першої інстанції мав керуватися правилами статті 183 ЦП України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22).
З огляду на вказане, ухвалюючи додаткове судове рішення у даній справі в частині вирішення питання стягнення судових витрат, а саме витрат на проведення експертиз та витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви у цій частині.
Згідно пунктом четвертим частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 826,82 грн судом першої інстанції вирішено із дотриманням вимог процесуального закону, за наявності належних та поданих у строк доказів, тому в цій частині додаткове рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат за проведення судових експертиз, а також витрат на професійну справничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат за проведення судових експертиз, а також витрат на професійну справничу допомогу - залишити без розгляду.
В іншій частині додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 червня 2023 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Писана Т.О.