30 травня 2023 року місто Київ
Справа 752/11888/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7809/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д
секретар судового засідання Вєтчінова О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги позивача в особі голови правління приватного акціонерного товариства «Марс» Абрамовського Вадима Миколайовича та представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Невмержицього Сергія Івановича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року ( ухвалене в складі судді Плахотнюк К.Г. , повний текст судового рішення складено 10 лютого 2023 року)
у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФЕД» про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2020 року ПрАТ «Марс» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Стафед», в якому просило визнати право ПрАТ «Марс», як постійного землекористувача самостійно господарювати на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкцій, а також відновлення ландшафту станом, який існував до 28 липня 2017 року; вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що з 01 листопада 1993 року ПрАТ «Марс» колишнє найменування АТ ВТ «Марс» є власником цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інвентаризаційними відомостями до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу виданих заступником голови Фонду державного майна України 01 листопада 1993 року. Об'єкти нерухомості, які перебувають у власності ПрАТ «Марс» зареєстровані у встановленому законом порядку.
З 15.09.1998 року ПрАТ «Марс» є постійним землекористувачем земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 4, 0593 га із кадастровими номерами 8000000000:79:013:0011, площею 3,8750 га. та 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., на яких розташований зазначений цілісний майновий комплекс ПрАТ «Марс» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №003941 від 15.09.1998 року. Право користування зареєстровано у встановленому законом порядку, що відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державному земельному кадастрі.
На цій же земельній ділянці розташовані: нежилий будинок загальною площею 843,3 кв.м. із адресою: АДРЕСА_3 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., зареєстрований в реєстрі за №3251, нежитлова будівля (гаражі) загальною площею 128,1 кв.м. та нежитлова будівля площею 264 кв.м., які належать на праві приватної власності ПрАТ «Марс». Будь-які інші споруди на вказаній земельній ділянці відсутні.
Відповідно до даних Реєстру 28.07.2017 року державний реєстратор КП «Спецжитлофонд» Кучма Л.В. на підставі рішення від 28.07.2017 року №36367797 здійснила реєстрацію змін розділу ОНМ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1021413180000, нежилий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 843,3 кв.м. та додала до опису складову частину - нежитлову будівлю «Б» площею 118,1 кв.м.. Це рішення державним реєстратором було прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 до якої було додано: 1) договір купівлі-продажу нежилого будинку від 08.09.2016 року зареєстрованого в реєстрі за №3251; 2) довідку ТОВ «Прогрес ЖКГ» від 21.07.2017 року; 3) довідку ТОВ «Прогрес ЖКГ» від 21.07.2017 року аналогічного змісту із додатковим повідомленням про те, що літ. А та Б знаходяться на одній земельній ділянці загальною площею 0,145 га , код земельної ділянки 90:013:0028; 4) технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , літ. Б виготовлений ТОВ «Прогрес».
Таке рішення №36367797 від 28.07.2017 року було прийняте державним реєстратором КП «Спецжитлофонд» Кучмою Л.В. з порушенням п.п.1,2 ч. 3 ст. 10, ст.ст. 18,23,24, ч.2 п. 1 ст.ст. 26,27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки державний реєстратор здійснила реєстраційні дії всупереч невідповідності заявлених прав і поданих документів, під час прийняття рішення належним чином не перевірила документи та наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зареєструвала зміни до записів Реєстру - запис №36367779 та додала складову частину нерухомого майна (нежитлову будівлю «Б» площею 181,1 кв.м.) без правовстановлюючого документу в той час, як із договору купівлі-продажу нежитлового будинку від 08.09.2016 року №3251, доданого до заяви ОСОБА_1 чітко вбачається, що будинок має загальну площу 843,3 кв.м., а не 961, 4 кв.м., як зазначено у довідці ТОВ «Прогрес ЖКГ» від 21.07.2017 року.
Згідно з актом приймання-передачі нежилого будинку за договором від 08.09.2016 року ОСОБА_1 не приймав жодних інших споруд, окрім нежилого будинку площею 843,3 кв.м.
Окремо розташована будівля, право власності на яку за заявою ОСОБА_1 зареєстровано у вигляді складової частини придбаного ним нежилого будинку збудована набагато раніше. Навіть подана ОСОБА_1 довідка ТОВ «Прогрес ЖКГ» містить інформацію, що будівля з умовною позначкою «Б» зведена до 1992 року, в той час, як ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю у 2016 році, яка була введена в експлуатацію у 1998 році., що свідчить, що ця будівля жодним чином не може мати відношення до права власності на об'єкт нерухомості площею 181,1 кв.м. Зміни в ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення будь-яких технічних помилок в записах чи документах , як підстави для внесення змін до записів Реєстру, передбачених ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було.
Відповідно позивач стверджував, що державний реєстратор Кучма Л.В. всупереч вимогам п. 4 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не використала відомості Державного земельного кадастру , не перевірила існування земельної ділянки, вказаної у довідці ТОВ «Престиж ЖКГ» та не пересвідчилась, що окрема земельна ділянка для обслуговування нежилого будинку площею 843,3 кв.м. у встановленому законом порядку не визначена та не оформлена у користування або власність ОСОБА_1 , що унеможливлює будь-які дії із нерухомістю, в той час, як ПрАТ «Марс» є користувачем земельної ділянки, площею 0, 1843 га із кадастровим номером 8000000000:79:013;0112, на якій розташоване нерухоме майно підприємства, яке привласнив ОСОБА_1 за допомогою державного реєстратора.
У подальшому в продовження свого умислу на заволодіння майном ПрАТ «МАРС» та документальну «легалізацію» вже вчинених незаконних дій ОСОБА_1 , використовуючи отримані результати на підставі оскаржуваного рішення №36367797 у грудні 2019 року подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. заяву з доданими до неї документами: 1) технічним паспортом від 13.08.2019 року на виробничий будинок з господарськими *допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , виготовлений ТОВ «Прогрес ЖКГ»; 2)висновком щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна №130819-5 від 13.08.2019 року , виготовлений ТОВ «Престиж ЖКГ», на підставі яких приватний нотаріус 17.12.2019 року прийняла рішення №50270850 та здійснила реєстрацію змін ОНМ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1021413180000, нежилий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 843,3 кв.м. та відкрила новий розділ, реєстрація ОНМ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1989632280000.
За результатами дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О. із Реєстру був вилучений запис про право власності ОСОБА_1 на неіснуючу складову частину нерухомого майна - нежитлову будівлю «Б», площею 118,1 кв.м. та внесений запис про право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «Б», виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами.
Такі дії приватний нотаріус Тригуб Є.О. вчинила, керуючись положеннями п.54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, які регламентують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів.
Під час вчинення зазначених вище дій приватний нотаріус Тригуб Є.О. достовірно була обізнана, що відповідно до правовстановлюючих документів на нежилий будинок, загальною площею 843,3 кв.м., який перебував у власності ОСОБА_1 жодних складових частин площею 118,1 кв. м. не існувало. За даними Державних реєстрів жодних зареєстрованих прав на земельну ділянку ОСОБА_1 не має, при цьому техпаспорт наданий на окремо розташовану будівлю, яка фізично не пов'язана із нежилим будинком площею 843,3 кв.м.. Використаний висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна №130819-5 від 13.08.2019 року суперечив Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 10.06.2007 року №55 не містить інформації про правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою. В порушення п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 відсутній документ, що підтверджує присвоєння поштової адреси.
Позивач зазначав, що всупереч вимогам п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватний нотаріус Тригуб Є.О. не використала відомості Державного земельного кадастру, не перевірила відсутність права користування ОСОБА_1 на відповідну земельну ділянку в той час, як необхідність внесення до Реєстру кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна прямо встановлено ч. 2 п.29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141.
03.03.2020 року ПрАТ «Марс» звернулося до анти рейдерської Колегії Міністерства юстиції України зі скаргою , за результатами розгляду якої Міністерством юстиції України 13 05.2020 року було видано наказ №1642/5 та скасовано незаконні рішення про безпідставну реєстрацію нерухомого майна ПрАТ «Марс» на ім'я ОСОБА_1 на земельній ділянці постійним користувачем якої з 15.09.1998 року є ПрАТ «Марс», що крім іншого також підтверджується довідкою ПП «Архітектурно - правового центру» від 23.01.2020 року.
Крім того, позивачу стало відомо, що на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Стафед» з численними порушеннями чинного законодавства України з метою протиправного отримання права користування земельною ділянкою 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га. розробило та передало для погодження і затвердження згідно ст. 186-1 ЗК України Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та Київською міською радою проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
ОСОБА_1 не визнає права ПрАТ «Марс» самостійно господарювати на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га. та не бажає добровільно відновлювати стан земельної ділянки який існував до порушення прав ПрАТ «Марс» скасованими антирейдерською Колегією Міністерства юстиції України реєстраційними діями внаслідок яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тимчасово були внесені записи з приводу того, що ОСОБА_1 був власником неіснуючої складової частини нерухомого майна - нежитлової будівлі «Б» площею 118,1 кв.м., як виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами і під час дії яких ОСОБА_1 почав господарювати на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га. Постійним землекористувачем якої є ПрАТ «Марс» - встановив паркан, різноманітні конструкції, змінив ландшафт, тощо.
Також позивач посилався на те, що укладений 08.09.2016 року ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежилого будинку і акт прийому-передачі нежилого будинку до нього, містять посилання на земельну ділянку всупереч вимогам ст. 120 ЗК України і ст.ст. 182,377,638 ЦК України без зазначення кадастрового номеру, відповідно договір є неукладеним, а у ОСОБА_1 не виникло жодних прав та обов'язків за цим же договором.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково.
У позовних вимог приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 , про визнання за ПрАТ «МАРС» самостійно господарювати на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.
Зобов'язано ОСОБА_1 відновити ландшафт земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце станом на 28 липня 2017 року шляхом демонтажу встановленого паркану та прибирання будівельних матеріалів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Невмержицький С.І., звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «МАРС» у повному обсязі.
Вважає, що лише відповідач має право користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться будівля, що належить йому на праві приватної власності, оскільки в силу положень ст.ст. 120,141 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а також враховуючи рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2010 у справі №36/286 позивач втратив право користування такою ділянкою.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що нежитлові приміщення літера «Л» та літера «М» не належать на праві власності Позивачу. На вказаній земельній ділянці взагалі відсутні об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності чи перебувають у користуванні Позивача, а тому Відповідач не може перешкоджати чи обмежувати Позивача у користуванні будь-яким майном, яке належить йому на праві власності та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112.
Вважає, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є документом, який підтверджує право власності Позивача на нежилі приміщення літера «JI» та літера «М». Матеріали справи не містять жодного правовстановлюючого документу на вказані об'єкти нерухомого майна, а тому Відповідач ніяким чином не міг обмежувати доступ Позивачу у користуванні майном, яке належить останньому на праві власності.
Зауважує, що ні вказана роздруківка, ні акт перевірки, на який посилається суд першої інстанції не свідчать, що паркан встановлено після 28.07.2017 та на замовлення саме Відповідача. Жодних належних та допустимих доказів зазначеного матеріали справи не містять.
Вказує, що в порушення ст.264 ЦПК України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки з незрозумілих причини, судом першої інстанції було замінено «демонтаж конструкції» на «прибирання будівельних матеріалів», «відновлення стану земельної ділянки» на «відновлення ландшафту земельної ділянки», «існував до 28.07.2017» на «станом на 28.07.2017».
Також до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся позивач в особі голови правління ПрАТ «Марс» Абрамовського В.М., якою просить скасувати оскаржуване рішення, в частині тих позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено та увалити нове рішення про задоволення позову про визнання права одноосібного господарювання та користування спірною земельною ділянкою .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено право постійного користування ПрАТ «МАРС» земельною ділянкою загальною площею 0,1843 га кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, місце розташування: АДРЕСА_4 , однак не встановлено жодних фактів щодо наявності у відповідача зареєстрованого у встановленому чинним законодавством порядку права користування цією ділянкою.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня 2016 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3251, відповідач прийняв у власність (купив) нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га., код земельної ділянки 90:013:0028, та вирішив, що у даному спорі слід застосувати положення статті 120,141 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України.
Так, у матеріалах справи міститься копія постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 752/16038/19, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2021. , в яких встановлено , що договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року на підставі якого відповідач стверджує, що набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, укладений без дотримання вимог статті 120 Земельного кодексу України та не містить кадастровий номер земельної ділянки.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у матеріалах даної справи містяться пояснення третьої особи Київської міської ради від 29.03.2021 № 08/230-549 в яких зазначено, що на дату судового розгляду справи, державний акт на право постійного користування землею від 15 вересня 1998 року, що виданий позивачу, не скасований та є чинним.
Отже, ПрАТ «МАРС» є постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, яка забудована нежилими приміщеннями, що є приватною власністю ПрАТ «МАРС», та наділене правом самостійно господарювати на землі. Проте, відповідач протиправно використовує цю земельну ділянку.
Тому земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0, 843 га не виділялася у встановленому законом порядку в користування та не здійснювалася державна реєстрація речового права попередніх власників адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 , зокрема ТОВ «АТЕМ» чи ТОВ «РМ-ІНВЕСТ». Доказів такого виділення відповідач не надав суду.
Судом першої інстанції необґрунтовано , яким чином реалізація ПрАТ «МАРС» свого законного права самостійно господарювати на землі перешкоджатиме відповідачу користуватися належною йому нежитловою будівлею, оскільки нежитлова будівля належна відповідачу розташована на межі земельної ділянки та її фасадна стіна з вхідними дверима до будівлі виходить на вулицю Жилянська, тобто відповідач має безперешкодний доступ до неї.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Невмержицький С.І. та встановлено учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.
29 березня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивач в особі голови правління ПрАТ «Марс» Абрамовський В.М. та встановлено учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.
Від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій просить апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Невмержицького С.І. залишити без задоволення.
Вважає, посилання відповідача на рішення Господарського суду м. Києва від 18 січня 2010 року у справі № 36/286 та його доводи про втрату права постійного користування Приватного акціонерного товариства «МАРС» земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, є безпідставними, оскільки назване судове рішення не було виконане, щодо оформлення та передачі частини цієї земельної ділянки TOB «АТЕМ», а також в частині внесення змін до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 щодо припинення АТВТ «МАРС» права на постійне користування в частині земельної ділянки.
Вказує, що право власності відповідача ОСОБА_1 на нежитлову будівлю з літерою «Б» за адресою: АДРЕСА_3 скасовано відповідним наказом Міністерства юстиції України, а відповідачем не надано жодних інших доказів, які б підтверджували його право власності на таку будівлю.
Договір купівлі-продажу від 08 вересня 2016 року на підставі якого відповідач стверджує, що набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, укладений без дотримання вимог статті 120 Земельного кодексу України та не містить кадастровий номер земельної ділянки
Посилання відповідача на рішення Київської міської ради від 14 липня 2011 року № 754/6141 є безпідставним, оскільки виділення у встановленому законом порядку в користування та державної реєстрації речового права попередніх власників адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 , зокрема ТОВ «АТЕМ» чи ТОВ «РМ-ІНВЕСТ» на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га не відбулося. Доказів такого виділення відповідач не надав суду.
Отже, до ОСОБА_1 в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, не перейшло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 чи частиною цієї ділянки.
Також, від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якій просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Вказує, що аналізуючи вказані норми, які начеб то були неправильно застосовані судом першої інстанції, в сукупності з положеннями ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120, п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України, які Позивач не бере до уваги, а також враховуючи практику Верховного Суду, вважає, що саме Відповідач є землекористувачем спірної земельної ділянки і він має право самостійно господарювати на такій ділянці.
Представник позивача Сухацький А.П. в судовому засіданні апеляційного суду просив задовольнити апеляційну скаргу ПрАТ «Марс», а у задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.
Представник відповідача Невмержицький С.І. підтримав апеляційну скаргу відповідача та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за ПрАТ "Марс" права одноосібного користування земельною ділянкою, суд першої інстанціївважав, що оскільки на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належне відповідачу на праві приватної власності, а питання щодо незаконності набуття його у власність на час звернення до суду з даним позовом іще не вирішено, відповідно задоволення вимог ПрАТ «Марс» у цій частині порушить право відповідача, як власника нежитлового приміщення, будинку АДРЕСА_3 , щодо використання належного йому на праві приватної власності майна, права на яке він не позбавлений і яке є непорушним відповідно до правил статті 321 ЦК України.
Крім того, суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту в цій частині позовних вимог є не ефективним, оскільки не призведе до захисту порушеного права позивача.
Також суд першої інстанції встановив, що відповідач за відсутності встановлених законом підстав, використовуючи земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 самовільно встановив паркан, різноманітні конструкції, змінив ландшафт земельної ділянки, чим порушив права позивача, яке підлягає захисту в порядку, передбаченому статтею 152 ЗК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, акціонерне товариство відкритого типу «МАРС» згідно державного акту про право постійного користування землею серії І-КВ №003941, виданого 15 вересня 1998 року на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 червня 1998 року №1354 надано у постійне користування 4,1794 га землі для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на вулю Володимирській 101 (а.с.56 том 2).
Згідно статуту ПрАТ «Марс» в редакції 2019 року, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів 17 квітня 2019 року, протокол №1/2019, ПрАТ «Марс» є повним правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Марс», яке в свою чергу є повним правонаступником всіх прав та обов'язків акціонерного товариства відкритого типу «Марс». Акціонерне товариство відкритого типу «Марс», засноване 23.12.1993 року відповідно до рішення Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України від 17 грудня 1993 року №742 шляхом перетворення Державного підприємства науково-дослідного Інституту «Марс» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств від 15 червня 1993 року №210/93. АТ відкритого типу «Марс» є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства науково-дослідного Інституту «Марс» (а.с.38-57, том 1).
З витягу з Державного земельного кадастру,№НВ-8000989012019, сформованого 30 серпня 2019 року, ЗВ-9912421782019 земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, місце розташування: АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд, форма власності комунальна, площею 0,1843, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 18 травня 2001 року, перебуває у постійному користуванні приватного акціонерного товариства «Марс» (а.с.58-60 том 2).
З договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №3251, ТОВ «РМ-ІНВЕСТ» передало у власність (продало), а ОСОБА_1 прийняв у власність (купив) належний продавцю на праві приватної власності нежилий будинок, загальною площею 843,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,145 га., код земельної ділянки 90:013:0028 (а.с. 134-136 том 1).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 31 липня 2019 року , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1021413180000, яким є нежитловий будинок , загальною площею 843, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , складова частина об'єкта нерухомого майна - нежитлова будівля , «Б», площею 118,1 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу , нежилого будинку, серія та номер 3251, виданого 09.09.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. зареєстровано 08.09.2016 року на праві приватної власності за ОСОБА_1 (а.с.137-139 том №1).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вчиняв дії щодо державної реєстрації його права власності на нежилий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 843,3 кв.м. з доданням нежитлової будівлі «Б» площею 118,1 кв.м., проте наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року №1642/5 були скасовані рішення від 28 липня 2017 року №36367797 прийняте державним реєстратором Кучмою Л.В. та від 17 грудня 2019 року №50270850, прийняте приватним нотаріусом Тригуб Є.О. щодо нежилого будинку загальною площею 843,3 кв.м. та нежитлової будівлі літера «Б» загальною площею 118,1 кв.м. розташованих за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.64-67 том 2).
ПрАТ «Марс» оскаржувало до Міністерства юстиції України прийняте 08 вересня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. рішення №31300549 щодо державної реєстрації права власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої 13.02.2020 року було видано наказ №646/7 про відмову у задоволенні скарги ПрАТ «Марс» від 06.12.2019 року (а.с.132-133 том 1).
Частинами 1,2 ст.92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Так, ч.1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Отже, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції вірно встановив, що з 15 вересня 1998 року позивач має право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га за адресою АДРЕСА_5 , на якій розташований нежитловий будинок загальною площею 843,3 кв.м. із адресою - АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги сторони відповідача про те, що в силу положень ст.ст. 120,141 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а також враховуючи рішення Господарського суду м. Києва від 19 січня 2010 року у справі №36/286 позивач втратив право користування такою ділянкою колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє такі доводи з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19 січня 2010 року у справі №36/286, припинено право постійного користування припинено право постійного користування АТВТ типу «Марс» частиною земельної ділянки, наданої Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1354 від 26 червня 1998 року, кадастровий номер 79:013:112, розташованої у АДРЕСА_3 , в межах визначених Технічною документацією із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем» для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі по АДРЕСА_3 (а.с. 128-131, том 1).
Однак, наявність такого рішення не свідчить про втрату та припинення права постійного користування земельною ділянкою позивача.
Постановою Київського апеляційного суду у справі 752/16038/19 від 15 квітня 2021 року залишеною без змін постановою Верховного Суду в справі № 752/16038/19 від 19 листопада 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Марс», про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею, - відмовлено в задоволенні позовних вимог. Встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що рішення Господарського суду м. Києва від 19 січня 2010 року у справі №36/286 виконане щодо оформлення та передачі зазначеної земельної ділянки в оренду ТОВ «Атем», а також в частині внесення змін до державного акта на право постійного користування землею серії І-КВ № 003941 щодо припинення АТВТ «МАРС» права на постійне користування в частині земельної ділянки площею орієнтовно 0,145 га, матеріали справи не містять (а.с. 14-27, 94-101, том 2). До нового власника нежилого будинку ОСОБА_1 , в силу положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, не перейшло право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 чи частиною цієї ділянки, оскільки попередній власник будинку на момент укладення цього договору купівлі-продажу не мав належно оформленого права на земельну ділянку.
Також вказаним судовим рішення встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою набуте ПрАТ «Марс» у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Доводи позивача в частині безпідставної відмови в задоволенні вимог про визнання за позивачем одноосібного права господарювання на спірній земельній ділянці, колегія суддів не приймає, так як погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий спосіб захисту прав є не ефективним. Право постійного користування земельною ділянкою, належить позивачу на підставі вищенаведеного акту про постійне користування землею та вимог закону. Та обставина, що належною позивачу земельною ділянкою користується і відповідач , який має нерухомість у власності не свідчить про те, що порушене право позивача має бути захищено, шляхом ухвалення рішення суду про одноосібне право господарювати на земельній ділянці.
Щодо позовних вимог, про приведення земельної ділянки в попередній стан та знесення паркану, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до положень вказаних норм власники або користувачі земельних ділянок вправі вимагати захисту своїх прав лише у випадку доведення факту порушення їх прав або інтересів.
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки складеного 22 січня 2021 року №1-ДК/0066/АП/09/01/-2, державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у м. Києві виїздом на місцевість, а саме земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що - земельна ділянка огороджена металевим парканом (в'їзд на ділянку з АДРЕСА_3 , на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «А», загальною площею 843,3 кв.м., власник ОСОБА_1 ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2232559780000), для експлуатації зазначеної споруди власником зазначеної нежитлової споруди огороджено металевим парканом частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовною площею 0,1460 га., та зазначеним парканом загороджено капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «Марс», чим обмежено власнику нерухомого майна доступ (відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «Л» (гараж №19), загальною площею 128,1 кв.м., власник ПрАТ «Марс» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1722165980000), на іншій частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, розташовано нежитлову будівлю (відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «М» (для обслуговування транспортних засобів ПрАТ «Марс» №19) загальною площею 264 кв.м., власник ПрАТ «Марс» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1832621880000). Територія земельної ділянки заасфальтована, доступ на територію земельної ділянки обмежено (а.с.78-81 том 2).
Тобто, судом встановлено, що відповідачем порушується право позивача на використання земельної ділянки, внаслідок розміщення на ній паркану, який в тому числі перешкоджає доступу до гаражного боксу, який належить позивачу, судом також встановлено розміщення будівельних матеріалів на земельній ділянці позивача, що також порушує права останнього.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що вказані обставини, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновок суду про необхідність захисту прав позивача, шляхом знесення паркану та приведення земельної ділянки в попередній стан, шляхом прибирання будівельних матеріалів, відповідає встановленим обставинам та вимогам Закону.
Посилання апеляційної скарги відповідача на те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки складеного 22 січня 2021 року №1-ДК/0066/АП/09/01/-2 не підтверджує того, що паркан встановлено саме ОСОБА_1 після 2017 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки навіть, якщо паркан, яким огороджено приміщення, яке належить ОСОБА_1 було встановлено особою у якої ОСОБА_1 придбав нерухоме майно, саме він , як діючий власник зобов'язаний усунути позивачу перешкоди в користування ним спірною земельною ділянкою.
Доводи апеляційної скарги про те, що нежитлові приміщення літера «Л» та літера «М» не належать на праві власності Позивачу та на вказаній земельній ділянці взагалі відсутні об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності чи перебувають у користуванні Позивача, а тому Відповідач не може перешкоджати чи обмежувати Позивача у користуванні будь-яким майном, яке належить йому на праві власності та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 є необґрунтованими, оскільки як вже встановлено судом позивач має право постійного користування вказаною земельною ділянкою і може її використовувати за призначенням, а наявність огородження металевим парканом частини належної позивачу зальної ділянки порушує його право на безперешкодне користування нею.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та прибирання будівельних матеріалів, а також відновлення ландшафту станом на 28 липня 2017 року правомірно задоволені судом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в порушення ст.264 ЦПК України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки з незрозумілих причини, судом першої інстанції було замінено «демонтаж конструкції» на «прибирання будівельних матеріалів», «відновлення стану земельної ділянки» на «відновлення ландшафту земельної ділянки», «існував до 28.07.2017» на «станом на 28.07.2017» колегія суддів вважає безпідставними оскільки вищенаведені зміни не свідчать про те, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Інші доводи апеляційних скарг не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні вказаної справи районним судом правильно визначено характер правовідносин, що виникли між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг.
Враховуючи те, що апеляційні скарги залишаються без задоволення, відповідно понесені сторонами судові витрати покладаються на кожну з сторін в тому розмірі в якому вони сплачені, і відповідно на другу сторону не покладається обов'язок по їх відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги: приватного акціонерного товариства «Марс» в особі голови правління Абрамовського Вадима Миколайовича та відповідача ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Невмержицьким Сергієм Івановичем - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 червня 2023 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Поливач