Справа № 752/1378/23 Головуючий в суді І інстанції -Дмитрук Н.Ю..
Провадження № 33/824/2171/2023 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
01 травня 2023 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 24 грудня 2022 о 20-15 год. В м.Києві по Одеському шосе, 8, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рено д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зиниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду ОСОБА_1 у встановленому порядку водій відмовився.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобам строком на 1 (один) рік.
Стягнуто зОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 10.03.2023 року скасувати та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року, оскільки вінне був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції і отримав оскаржену постанову 31 березня 2023 року. В зв'язку з чим вважає, що дана обставина дає підстави для визнання судом поважними причини пропуску строку для подачі апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.
Апелянт зазначає, що, як вбачається із відеозапису, який долучений в якості доказу у справу, це не запис з нагрудної камери, відеозапис не містить відомостей про керування апелянтом транспортним засобом.
Зазначає, що працівниками поліції його було безпідставно зупинено на смузі для транспорту Збройних Сил України, оскільки, на думку апелянта, законодавством не передбачено зупинку транспортного засобу за рух по смузі для транспорту Збройних Сил України.
Зазначає, що огляд на стан наркотичного сп'яніння поліцейські не залучили свідків, що також, на його думку, є порушенням.
Крім того, в протоколі зазначено, що апелянт керував транспортним засобом з «ознаками наркотичного сп'яніння, а не «в стані наркотичного сп'яніння» як визначено в ч.1 ст.130 КУпАП та в п.2.9 а ПДР України, тобто, склад правопорушення, що інкримінується апелянту та зазначений в протоколі про адмінправопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і водій не може бути притягнутий до відповідальності.
Крім того, апелянт вказує, що долучений до протоколу відеозапис складається із декількох відеозаписів, а не є безперервним, як того вимагає Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, вважає, що відеозапис працівників патрульної поліції не містить відомостей про керування ним транспортним засобом, є не безперервним, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зважаючи на вищевикладені обставини, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б свідчили про наявність в його діях порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, а вина особи не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як убачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дослідив наявні у адміністративних матеріалах докази та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений у відповідності до вимог ст.256 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 ознайомлений зі свої правами та обов'язками, будь-яких пояснень чи зауважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту ОСОБА_1 не надавав.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 366579 від 24 грудня 2022 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1
- відеозаписом обставин пригоди, на якому відображено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення Правил дорожнього руху України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, роз'яснено порядок проходження огляду у медичному закладі або особа має право відмовитись від огляду, на що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.;
- розпискою ОСОБА_2 про підтвердження факту залишення транспортного засобу Рено д.н.з. НОМЕР_1 на зберігання за адресою Київська область, Одеське шосе, 12.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу та події правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - необґрунтовані та спростовуються дослідженими у суді документами, яким суд дав оцінку як кожному окремо так і у їх сукупності.
Так, суд першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону, належним чином умотивував своє рішення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 перебував з ознаками наркотичного сп'яніння, а не стані, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП є хибними. Так, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає як керування за транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння (п.2.9 а ПДР України) так і за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння (п.2.5 ПДР України). В даному випадку водію ОСОБА_1 ставиться в провину відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто порушення вимог п.2.5 ПДР України.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними. Так, відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, працівниками поліції були застосовані технічні засоби відеозапису, які були долучені до матеріалів адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 .
Доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали адміністративного провадження не містять доказів у підтвердження того, що він керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки при перегляді відеозапису з місця події не вбачається факту заперечення водія ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом. Крім того, зі змісту самої апеляційного скарги вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечує факту свого керування транспортним засобом, оскільки зазначає, що працівники поліції його неправомірно зупинили, коли він рухався по смузі руху для Збройних Сил України, що в умовах воєнного стану заборонено.
Доводи апелянта про те,що в матеріалах справи наявний відеозапис з боді камери є не безперервним, тому даний доказ є недопустимим доказом - є безпідставними.
Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов'язків поліцейським. В даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано частину запису, який стосується безпосередньо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не звертався, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавав.
Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили б прийняття законного та обґрунтованого рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів провадження розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 . Зі змістом постанови він був ознайомлений лише 31 березня 2023 року, в зв'язку з чим не зміг своєчасно подати апеляційну скаргу.
За даних обставин, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року підлягає до задоволення
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко