30 травня 2023 року місто Київ
Справа 752/11888/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7809/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д
секретаря судового засідання Вєтчінової О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Марс» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року (у складі судді Плахотнюк К.Г.)
у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФЕД» про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2020 року ПрАТ «Марс» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Стафед», в якому просило визнати право ПрАТ «Марс», як постійного землекористувача самостійно господарювати на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 відновити стан земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановленого на його замовлення паркану та конструкцій, а також відновлення ландшафту станом, який існував до 28 липня 2017 року; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково.
У позовних вимог приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 , про визнання за ПрАТ «МАРС» самостійно господарювати на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.
Зобов'язано ОСОБА_1 відновити ландшафт земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 площею 0,1843 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце станом на 28 липня 2017 року шляхом демонтажу встановленого паркану та прибирання будівельних матеріалів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102.
24 січня 2023 року голова правління ПрАТ «МАРС» -Абрамовський В.М. через засоби поштового зв'язку звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених ПрАТ «МАРС» судових витрат: судового збору та витрат на правничу допомогу 183 939 грн. Крім того, просив поновити строк для подання доказів розміру понесених судових витрат, у зв'язку з розглядом справи (а.с.1-22 том 3).
Зазначена вище заява мотивована тим, що при ухваленні рішення від 14 грудня 2022 року судом не повністю вирішено питання про стягнення витрат на судовий збір та професійну правничу допомогу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року у поновлені позивачу строку на подачу заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено. Заяву про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду (а.с. 35, том 3).
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач в особі голови правління приватного акціонерного товариства «Марс» Абрамовський В.М. 28 квітня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу, поновити строк для подання доказів розміру витрат, які ПрАТ «МАРС» понесло у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат (а.с. 205- 208 том 3).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що позивач сумлінно дотримався вимог процесуального законодавства, оскільки у позовній заяві зазначив попередню (орієнтовну) суму судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та здійснив заяву про їх поділ. Також позивачем до закінчення судових дебатів подано заяву про подання доказів, що підтверджує розмір понесених судових витрат після ухвалення рішення суду по суті позовних вимог.
Зі змісту заяви ПрАТ «МАРС», як на підставу ухвалення додаткового рішення посилалось на те, що з введенням воєнного стану своєчасне подання доказів було ускладнено відключеннями електроенергії у місті Києві.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та встановлено учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.
Від учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача Сухацький А.П. в судовому засіданні 30 травня 2023 року просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на подачу заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вважав, що зазначені представником позивача підстави для поновлення пропущеного процесуального строку не є поважними, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішення у справі було ухвалено 14 грудня 2022 року, шляхом проголошення вступної і резолютивної частини рішення відповідно до правил частини п'ятої статті 268 ЦПК України та вручено стороні позивача, що підтверджується розпискою про його отримання, а тому строк для подачі доказів на підтвердження розміру судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, потрібно рахувати саме з 14 грудня 2022 року, тобто з дати ухвалення рішення суду, а не з дати складення його повного тексту. Внаслідок чого суд першої інстанції вважав, що заява сторони позивач про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Строки в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом ( статті 120 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом ( стаття 126 ЦПК України).
У відповідності до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причину його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія ( подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновлення або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулась із відповідною заявою.
Аналіз положень статті126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, що унеможливлює розгляд судом питання розподілу судових витрат без поновлення цього строку.
Матеріалами справи встановлено, що в позовній заяві позивач зазначив, що очікує понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу.
У червні 2020 року ПрАТ «Марс» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Стафед» про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії.
13 грудня 2022 року стороною позивача в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі подано заяву, в якій зазначалось, що докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по суті позовних вимог (а.с. 166 - 167 том 2)
14 грудня 2022 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення про часткове задоволення позову.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, позивач зобов'язаний був надати суду докази понесення таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення, тобто до 19 грудня 2023 року.
24 січня 2023 року, тобто поза межами визначеного частиною восьмою ст. 141 ЦПК України п'ятиденного строку, голова правління ПрАТ «МАРС» -Абрамовський В.М. через засоби поштового зв'язку подав заяву про ухвалення додаткового рішення та надав суду першої інстанції докази на підтвердження розміру витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи, в сумі 183 939 грн.
Зокрема, стороною позивача надано: копію договору № 01/12-2020-1 від 01 грудня 2020 року про надання правової допомоги; копії актів приймання-передачі наданої правової допомоги до договору № 5 від 26 квітня 2021 року, № 18 від 30 червня 2022 року, № 19 від 28 липня 2022 року, №20 від 26 серпня 2022 року, №21 від 27 вересня 2022 року, №24 від 27 грудня 2022 року та копії платіжних доручень № 495 від 26 квітня 2021 року, № 761 від 05 липня 2022 року, № 47 від 29липня 2022 року, № 113 від 30 серпня 2022 року, №173 від 28 вересня 2022 року, № 414 від 27 грудня 2022 року.
У вказаній заяві позивач просив про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подання доказів понесених судових витрат посилаючись на те, що на момент подання заяви повний текст рішення не складено, а також з підстав того, що в Україні введено воєнний стан.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем строк подачі доказів витрат на правничу допомогу був пропущений без поважних причин, так як законодавець пов'язує початок перебігу пропущеного строку з дня ухвалення рішення, а не з дня складання його повного тексту. Рішення судом ухвалено 14 грудня 2022 року, шляхом проголошення вступної і резолютивної частини відповідно до правил частини п'ятої статті 268 ЦПК України та вручено стороні позивача, що підтверджується розпискою про його отримання.
Суду також не було надано доказів, що з 14 грудня 2022 року до 24 січня 2023 року в місті Києві було відключено світло, що унеможливило подання суду доказів на підтвердження судових витрат позивача в строк, передбачений Законом.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, оскільки докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу були подані з порушенням строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, за відсутності поважних причин для поновлення такого строку.
Доводи апеляційної скарги про те, що причиною пропуску строку для подачі доказів стало введення воєнного стану колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки скаржником не доведено причинний зв'язок між воєнними діями (бойовими діями) у державі та несвоєчасне подання доказів. Крім того, колегією суддів встановлено, що частина доказів наданих до заяви про ухвалення додаткового рішення, а саме копії актів приймання-передачі наданої правової допомоги до договору № 5 від 26 квітня 2021 року, № 18 від 30 червня 2022 року, № 19 від 28 липня 2022 року, №20 від 26 серпня 2022 року, №21 від 27 вересня 2022 року та копії платіжних доручень № 495 від 26 квітня 2021 року, № 761 від 05 липня 2022 року, № 47 від 29липня 2022 року, № 113 від 30 серпня 2022 року, №173 від 28 вересня 2022 року були наявними у сторони позивача ще до ухвалення рішення, однак обґрунтованих доводів того, що унеможливило протягом тривалого часу подати такі документи суду позивач не навів.
Доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
При вирішенні вказаної справи районним судом правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 рокупостановлене з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Марс» залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 червня 2023 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
Л.Д. Поливач