24 травня 2023 року місто Київ
справа № 761/12269/22
провадження №22-ц/824/7015/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», подану адвокатом Гонтарем Дмитром Олександровичем,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Галась І.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про відшкодування моральної шкоди, -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на його користь моральну шкоду в розмірі 763 200 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 27 березня 2018 року між сторонами укладено договір №70-2703/2018-1 про участь у Фонді фінансування будівництва.
Згідно із п.19 договору об'єктом будівництва є будівництво житлового комплексу для військовослужбовців та членів їх сімей, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , об'єкт інвестування квартира, планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30 вересня 2020 року, планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення - 31 грудня 2020 року.
Всупереч договірним зобов'язанням, відповідач не виконав їх умов, у строки, що були передбачені договором, будинок не був введений в експлуатацію.
Листом ТОВ «ФК «Житло-Капітал» від 14 грудня 2020 року було повідомлено позивача, що між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ТОВ «Фонд Девелопмент груп» за погодженням з ПрАТ «ХК «Київміськбуд», внесені зміни до договору управителя із забудовником та перенесені строки прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва і передачі об'єктів інвестування довірителем під заселення. Планово-орієнтовний строк прийняття об'єкта в експлуатацію - 30 червня 2022 року.
Позивач зазначав, що неправомірні дії відповідача, які полягають у невиконанні зобов'язань за договором, призвели до нервових переживань та моральних страждань позивача, оскільки він є пенсіонером з 2001 року, кошти, що оплачені відповідачу, були єдиним джерелом його існування, адже тих пенсійних виплат, які він отримує, ледь вистачає на його мінімальні потреби. Крім того, позивач є інвалідом третьої групи і тому наведені обставини дуже негативно вплинули на стан його здоров'я, який значно погіршився у зв'язку з указаними неправомірними діями відповідача, і для відновлення його попереднього стану необхідні значні моральні зусилля та матеріальні затрати.
Враховуючи час, який позивач витрачає на захист своїх прав, та на підставі наведених обставин, просив стягнути моральну шкоду в розмірі 763 200 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Житло-Капітал» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з указаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
У мотивування вимог вказує, що відповідач виконав свій обов'язок, а саме, прийняв в управління грошові кошти позивача, використав передані кошти для фінансування спорудження об'єкта інвестування, закріпив за ОСОБА_1 конкретний об'єкт інвестування, видав свідоцтво про участь у ФФБ та уклав угоду про уступку майнових прав.
Зауважує, що листом від 14 грудня 2020 року за вих. №16-14/12/20 позивача було повідомлено про внесення змін до Договору управителя із забудовником та перенесені строки прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва і його передачі довірителям під заселення.
Посилається на те, що умовами договору і Правилами ФФБ не передбачена відповідальність відповідача за порушення третьою особою - забудовником строків введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
Звертає увагу суду, що відповідачем, як управителем ФФБ виду А ЖК «URBAN PARK», станом на сьогоднішній день зобов'язання перед позивачем виконані у повному обсязі.
Уважає, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено зв'язок між моральною шкодою позивача та діями відповідача.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 березня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло - Капітал» укладено договір № 70-2703/2018-1 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору довіритель зобов'язується передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель зобов'язується прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Правилами Фонду фінансування будівництва виду АА ЖК «Urban Park», затвердженими наказом Директора Управителя №111 від 16 серпня 2017 року, Договором між Забудовником та Управителем № 16/08/17 від 16 серпня 2017 року та чинним законодавством України.
Згідно пункту 1.9. вказаного Договору об'єктом будівництва є будівництво житлового комплексу для військовослужбовців та членів їх сімей, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 80000000000:62:067:002, об'єкт інвестування - квартира, номер секції - 1, поверх розташування - 17, кількість кімнат - 1, номер об'єкту інвестування - 182, попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування - 42,4 кв.м., планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію 30 вересня 2020, планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення 31 грудня 2020 року.
Відповідно до пункту 4.3. управитель, при укладанні цього договору, закріплює за довірителем об'єкт інвестування за умови, що довіритель бере на себе зобов'язання щодо подальшого внесення коштів до ФФБ, за яким довіритель зобов'язаний закінчити всі розрахунки не пізніше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати введення дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Пунктом 5.8. договору визначено, що згідно цього договору довіритель передає в довірчу власність управителя грошові кошти у розмірі 763 200 гри, в порядку, встановленому Графіком внесення до ФФБ коштів, який є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом пункту 5.9. Договору кошти до ФФБ в розмірі не менше 25% від орієнтованої загальної вартості об'єкта інвестування на день укладання цього договору, що становить 190 800 грн, довіритель повинен внести протягом 8 днів з дня підписання цього договору, тобто по 04 квітня 2018 включно.
Згідно пункту 5.10. Договору після внесення довірителем першої частки коштів до ФФБ, управитель видає довірителю Свідоцтво про участь у ФФБ, що є підтвердженням участі довірителя у ФФБ, в якому вказується графік подальшого внесення довірителем коштів.
03 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» укладено договір № М-70-2703/2018-1 відступлення майнових прав, відповідно до пункту 1.1. якого, управитель передає, а довіритель приймає майнові права на об'єкт інвестування, що підлягає передачі довірителю в порядку та на умовах договору про участь у ФФБ після завершення забудовником будівництва.
Відповідно до пункту 1.2. Договору датою набуття довірителем майнових прав на об'єкт інвестування є день підписання цього договору. Також пунктом 2 договору доручення №611 від 28 березня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 (довірителем) та ТОВ «УКРБУДПЕРЕКАЗ» (повіреним), передбачено, що довіритель зобов'язався під час укладання цього договору внести до каси повіреного грошові кошти в розмірі 151 200 грн.
Згідно пункту 2 договору доручення №115 від 29 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРБУДПЕРЕКАЗ», довіритель зобов'язався під час укладання цього договору внести до каси повіреного грошові кошти в розмірі 186 500 гри.
За змістом пункту 2 договору доручення № 925 від 02 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (довірителем) та ТОВ «УКРБУДПЕРЕКАЗ» (повіреним), довіритель зобов'язався під час укладання цього договору внести до каси повіреного грошові кошти в розмірі 348 150 грн.
У відповідності до пункту 2 договору доручення №736 від 02 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (позивачем, довірителем) та ТОВ «УКРБУДПЕРЕКАЗ» (повіреним), довіритель зобов'язався під час укладання цього договору внести до каси повіреного грошові кошти в розмірі 84 568,80 грн.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру №1900 від 29 березня 2018 року підтверджується внесення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 186 150 грн.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру №2552 від 02 квітня 2018 року підтверджується внесення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 348 150 грн.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру №2576 від 02 квітня 2018 року підтверджується внесення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 77 700 грн.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2390 від 02 квітня 2018 року підтверджується внесення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 151 200 грн.
Також Свідоцтвом №С70-2703/2018/2018-1 від 03 квітня 2018 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «Urban Рагк» підтверджується, що вищевказаний об'єкт інвестування закріплений за довірителем згідно із договором про участь у ФФБ № 70-2703/2018-1 від 28 березня 2018 року, а також сума коштів, що передана довірителем в управління управителю, складає 763 200 грн.
Листом ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» №16-14/12/20 від 14 грудня 2020 було повідомлено позивача, що між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та ТОВ «ФОНД ДЕВЕЛОПМЕНТ ГРУП», за погодженням із ПрАТ «ХК «КИЇВМІСЬКБУД», були внесені зміни до Договору управителя із забудовником та перенесені строки прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва і передачі об'єктів інвестування довірителем під заселення. Плановано орієнтований строк прийняття об'єкта в експлуатацію - 30 червня 2022 року.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходячи із наведених у позовній заяві аргументів та наданих позивачем доказів, дійшов до переконання про доведеність факту завдання позивачу душевних страждань та переживань, викликаних неналежним виконанням управителем своїх договірних зобов'язань. Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди в сумі 20 000 грн. суд вважав такий розмір цілком розумним і справедливими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
За змістом статей 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, саме по собі право на відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору, в тому числі, і в разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, не звільняє позивача від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача, факту завдання моральної шкоди, обґрунтування й доведення її розміру.
Позивач, що заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди зобов'язаний довести наявність складу цивільно-правового правопорушення, а саме, наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні, а також надати докази на підтвердження розміру завданої шкоди.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 свої вимоги про відшкодування моральної шкоди пов'язував з невиконанням ТОВ «ФК «Житло-Капітал» зобов'язань щодо здачі будинку в експлуатацію.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ФК «Житло-Капітал» є управителем ФФБ та надає послуги з управління майном позивачу на підставі договору № 70-2703/2018-1 про участь у Фонді фінансування будівництва від 07 березня 2018 року.
Статтею 1029 ЦК України визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
За приписами статті 2 цього Закону договором управління майном для фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ) є договір про участь у ФФБ, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном, а договір управителя із забудовником це договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом;
Стаття 3 Закону № 978-IV визначає, що системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю за цим Законом є врегульовані цим Законом та договорами дії суб'єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю.
Суб'єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники, страхові компанії, емітенти сертифікатів ФОН та власники сертифікатів ФОН.
Згідно статті 7 Закону №978-IV управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів у напрямах, зазначених у Правилах. Для ФФБ - це фінансування будівництва.
За нормою статті 9 Закону № 978-IV управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.
Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Створення ФФБ врегульоване нормою статті 11 Закону № 978-IV, якою, зокрема, передбачено, що для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об'єктів інвестування та об'єкта будівництва, незалежно від обсягу фінансування.
Цією статтею також установлено, що управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність: за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ та визнаних довірителями ФФБ; несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ; не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя; за дорученням довірителів виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі об'єктів інвестування довірителям у власність.
За приписами статті 15 Закону № 978-IV після внесення довірителем коштів до ФФБ управитель видає довірителю свідоцтво про участь у ФФБ - документ, що підтверджує участь довірителя у ФФБ.
У разі відмови довірителя від участі у ФФБ управитель виплачує довірителю кошти на умовах цього Закону,Правил ФФБ і договору про участь у ФФБ та вилучає у довірителя свідоцтво про участь у ФФБ і укладений з довірителем договір про уступку майнових прав (за наявності).
За нормою статті 18 Закону № 978-IV управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів.
Забудовник зобов'язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10цього Закону, якщо інше не передбачене договором.
У разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач виконав свій обов'язок та прийняв в управління грошові кошти ОСОБА_1 , використав їх для фінансування спорудження об'єкта інвестування, закріпив за позивачем конкретний об'єкт інвестування та видав свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва, а також уклав угоду про уступку майнових прав.
Вказані обставини позивачем під час розгляду справи не заперечувались та не спростовані.
Окрім того, обґрунтовуючи завдання відповідачем моральної шкоди ОСОБА_1 посилався на те, що неправомірні дії відповідача, які полягають у невиконанні зобов'язань за договором, призвели до нервових переживань та моральних страждань позивача, оскільки він є пенсіонером з 2001 року, кошти, що оплачені відповідачу, були єдиним джерелом його існування, адже тих пенсійних виплат, які він отримує, ледь вистачає на його мінімальні потреби. Крім того, позивач є інвалідом третьої групи і тому наведені обставини дуже негативно вплинули на стан його здоров'я, який значно погіршився у зв'язку з указаними неправомірними діями відповідача, і для відновлення його попереднього стану необхідні значні моральні зусилля та матеріальні затрати.
На підтвердження викладених обставин позивач надав копію своєї виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 15 листопада 2021 року.
Проте, надана на підтвердження позовних вимог виписка з медичної карти лише підтверджує факт звернення ОСОБА_1 до лікаря та проходження амбулаторного лікування, проте на підтверджує, що зазначені в ній захворювання пов'язані з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором.
У матеріалах справи наявні відомості, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС, проте цей статус він має з 18 січня 2008 року.
Також, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 09 листопада 2012 року позивач є інвалідом 3 групи загальне захворювання.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виявлене у 2021 році погіршення стану його здоров'я безпосередньо пов'язане з невиконанням відповідачем умов укладеного договору №70-2703/2018-1 про участь у Фонді фінансування будівництва від 07 березня 2018 року.
До того ж, позивач жодним чином не обґрунтував визначений ним розмір моральної шкоди 763 200 грн., що становить 100% відсотків сплаченої ним суми за договором.
При цьому питання розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва та/або договору купівлі-продажу майнових прав ОСОБА_1 не порушує, оскільки розраховує на завершення будівництва і отримання у власність квартири.
Отже, позивачем не доведено неправомірності дій відповідача, які полягають у невиконанні договірних зобов'язань щодо введення будинку в експлуатацію.
З огляду на викладене, докази наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача та, як наслідок, наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою у матеріалах справи відсутні.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 22 липня 2020 року в справі № 369/6303/19, від 17 жовтня 2018 року у справі № 757/39364/15-ц, згідно з якої Верховний Суд зазначив, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не належить до цивільно-правих відносин, зі сторони відповідача відсутній склад цивільно-правового порушення.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з викладеного та встановивши, що позивач не надав докази на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що є його процесуальним обов'язком відповідно до статті 81 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Таким чином, суд першої інстанції на вказані обставини та норми закону уваги не звернув, не дослідив та не надав належної оцінки обставинам справи, не встановив наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та моральною шкодою, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи при вирішенні позову, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», подану адвокатом Гонтарем Дмитром Олександровичем, задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 19 червня 2023 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус