24 травня 2023 року місто Київ
справа № 753/9726/21
провадження№22-ц/824/4659/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лантухом Ярославом Васильовичем,
на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Каліушко Ф.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
У травні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини.
Позов обґрунтовано тим, що позивач та відповідач створили сім'ю та перебували у фактичних шлюбних відносинах без офіційного укладення шлюбу та його реєстрації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
Після народження дитини взаємовідносини між сторонами значно погіршились, відповідач почав часто зникати на досить тривалий час, не пояснюючи причини. А ще через деякий час позивач дізналась, що у відповідача виникли якісь проблеми кримінального характеру, щодо нього ведуться якісь кримінальні справи.
Дуже рідкі візити відповідача до спільної дитини супроводжувались постійними сварками та погрозами з боку відповідача забрати дитину, неодноразово відповідач підіймав руку на позивача.
Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідач не цікавиться долею своєї дитини, не приймає майже ніякої участі в її вихованні та розвитку, не здатний задовольнити вимоги дитини, а відтак дитина має проживати з матір'ю.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 29 вересня 2022 року визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Лантух Я.В. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим без достатніх правових підстав та без дослідження фактичних обставин, що мають суттєве значення в цій справі, з суттєвими порушеннями норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що висновок Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради про визначення місця проживання дитини є складеним без врахування фактичних обставин справи, не було взято до уваги, що малолітня ОСОБА_3 протягом тривалого часу проживає разом з відповідачем, який на належному рівні займається її вихованням, забезпечує усім необхідним для здоров'я, духовного та фізичного розвитку, а тому в силу часу та зміни обстановки в житті дитини і її батьків не може братись судом до уваги як підстава для визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір'ю.
У відзиві представник позивача адвокат Ярошенко С.М. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Бай С.Е. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 адвокат Ярошенко С.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Представники третіх осіб: служби у справах дітей Печерської районної в м.Києві державної адміністрації та служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що сторони з 2018 року до березня 2021 року перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 .
Станом на день звернення позивача до суду сторони проживають окремо один від одного. Малолітня дитина ОСОБА_3 залишилася проживати разом з матір'ю, однак у березні 2021 року відповідач з'явився до місця проживання позивача та забрав малолітню дитину до іншого місця проживання, що і стало підставою звернення позивача до суду.
Добровільної згоди щодо визначення місця проживання малолітньої дитини за місцем проживання відповідача, як то укладення відповідного договору, сторони не досягли.
Згідно наданого Службою у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 , вбачається, комісія рекомендувала визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю, ОСОБА_1 . Висновок ґрунтується на тому, що матір дитини ОСОБА_1 виконує свої батьківські обов'язки на належному рівні, за місцем проживання дитини створила належні умови, має стабільний дохід для утримання спільної дитини сторін - ОСОБА_3 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю буде відповідати інтересам дитини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути о найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено, що: «питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства».
Установлено, що до березня 2021 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з матір'ю, батьком та старшою сестрою за адресою: АДРЕСА_1 .
У березні 2021 року батько малолітньої дитини ОСОБА_2 змінив місце проживання дитини, в той час коли позивача вдома не було, і з того часу проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з дитиною та співмешканкою.
Як убачається з висновку органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області відповідач ОСОБА_2 відмовлявся повідомляти матері дитини їх місце проживання та чинив перешкоди у спілкуванні з дитиною (( а.с.105).
Як убачається з наданих до суду першої інстанції документів, ОСОБА_1 станом на листопад 2021 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 , квартира36 (орендоване житло), одна із трьох кімнат об лаштована для проживання малолітньої ОСОБА_3 . Позивачка ОСОБА_1 працює заступником директора з розвитку туристичного продукту в туристичній фірмі «Жираф» та отримує постійний дохід. Згідно з довідкою ТОВ «Діагностичний центр» «Євромедікал» від 14 жовтня 2021 року ОСОБА_1 пройшла медичне обстеження лікаря-нарколога, на диспансерному обліку у наркологічному диспансері не перебуває, наркоманією не хворіє ( а.с.85, 131-132, 137).
З висновку органу опіки та піклування слідує, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, відповідно до сертифікатів про проходження наркологічного та психіатричного огляду у ОСОБА_2 не виявлено ознак наркологічних та психічних захворювань.
Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради 15 листопада 2021 року , заслухавши обох батьків малолітньої дитини ОСОБА_3 рекомендувала визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку органі опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 21 листопада 2021 року, орган опіки та піклування дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із матір'ю відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 ..
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що матір дитини ОСОБА_1 не займалась дитиною, не цікавилася життям дитини, вживає наркотичні та психотропні засоби і речовини, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя є такими, що належними та допустимими доказами не підтверджені. Напроти ці обставини спростовані наданими позивачем до суду першої інстанції документами, а саме довідками з місця роботи про доходи позивача, а також сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено, а також медичною довідкою про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, з якої вбачається, що у ОСОБА_1 ознак психіатричних захворювань не виявлено.
З урахуванням віку дитини, а також те, що безпосередня участь матері у житті її дитини була припинена через створені батьком перешкоди у спілкуванні матері і дитини (зміна батьком місця проживання малолітньої дитини, який на той час не виповнилося і року, не повідомлення матері про місце проживання дитини, не допуск матері до дитини), будь-яких підстав, які виключали можливість визначити місце проживання дитини з матір'ю не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_6 , 2014 року народження, з матір'ю, буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Обставини, які мали місце після ухвалення рішення, а саме військове вторгнення російської федерації на територію України та введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим відповідач з малолітньою ОСОБА_3 виїхав в безпечне місце, де для дитини створив безпечні умови для проживання і розвитку дитини, про що зазначає сторона відповідача в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що мама не змогла би створити безпечні умови для проживання і розвитку дитини, у зв'язку з військовою агресією, відповідачем не надано, і із наявних в матеріалах справи даних судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що висновок Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, як такий, що складений без врахування фактичних обставин справи,а саме тривалість проживання дитини з батьком, не може братись судом до уваги в силу часу та зміни обстановки в житті дитини і її батьків, є безпідставними, оскільки на момент складання висновку дитина з батьком, який без згоди матері змінив місце проживання дитини, який на той час виповнилось 7 місяців, проживала з батьком лише вісім місяців. Висновок Служби є достатньо обґрунтованим, будь-яких сумнівів в його правильності у суду немає.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а у значній мірі зводяться до незгоди з висновками суду.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лантухом Ярославом Васильовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 19 червня 2023 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус