12 червня 2023 року Справа № 160/3476/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 121333,33 грн. (сто двадцять одна тисяча триста тридцять три гривні) 33 коп. за безпосередню участь в бойових діях за період з 09 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що за період його безпосередньої участі у бойових діях відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі №160/3476/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 не погоджується з позовними вимогами.
Відповідач зазначає, що ч. 2 п. 1 постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок і умови надання наказів станом на період з 24.02.2022 по 31.05.2022 врегульовано Телеграмою №248/1298. Відповідно до п. 3 телеграми виплата додаткової винагороди проводиться у разі наявності наступних документів:
1.Бойовий наказ (бойове розпорядження):
2.Журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постанова відомість;
3.Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця;
4.Довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах.
Відповідач посилається абз. 3 п. 3 і п. 4 Телеграми №248/1298, відповідно до яких про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах слід надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Командири військових частин (установ), до якої відрядженні військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
На момент звернення позивача до суду, на адресу Військової частини довідки на військовослужбовців, про участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не надходили.
Відповідач також вказує на порушення позивачем строку звернення з позовом до суду, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
На підставі указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», позивач - ОСОБА_1 був призваний на військову службу.
Відповідно до витягу із наказу командира 26 окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) від 10.03.2022 №19 сержант запасу ОСОБА_1 був призначений командиром першого відділення другого автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення Управління НОМЕР_3 окремої бригади, ВОС-790182Т.
З витягу із наказу командира 26 окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) від 09.04.2022 №56 вбачається, що на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади №42 від 08.04.2022 і посвідчення про відрядження №84 від 08.04.2022, сержанта ОСОБА_1 , командира першого відділення другого автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення для виконання бойового завдання було відряджено до м. Курахове Донецької області з 09.04.2022 року, для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Відповідно до витягу з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 30.04.2022 №95 сержанта ОСОБА_1 , командира першого відділення другого автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення Управління 26 окремої бригади наказано вважати таким, що прибув до складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якій залучається та бере безпосередню участь в угрупованні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань.
У витягу наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 30.04.2022 №95 в підп. 2.1. п. 2 наказано вважати таким, що вибув зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які залучаються та беруть безпосередню участь в угрупуванні об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань, сержанта ОСОБА_1 , командира відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення управління 26 окремої бригади.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Оскільки відповідачем відповідно до постанови №168 позивачу не було виплачено додаткову винагороду за період безпосередньої участі у бойових діях з 09.04.2022р. по 31.05.2022р., позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України.
Станом на час розгляду справи, воєнний стан не скасований і не припинений.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначені види військової служби, до яких відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За п.5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022, прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» ( Постанова № 168).
Пунктом 1 постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка набрала чинності 19.07.2022 року, доповнено постанову №168 пунктом 2-1 , який застосовується з 24 лютого 2022 року.
Установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Визначено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови (п. 3 постанови №168).
Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022 року.
Пунктом 2 цього рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Разом з тим, суд зазначає, що телеграма Міністерства оборони України не є нормативно-правовим актом, а тому не може слугувати документом, що регулює питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, що передбачена постановою N 168.
Як встановлено судом з матеріалів справи, а саме витягів з наказів командира 26 окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту (по стройовій частині) №56 від 09.04.2022 і №121 від 31.05.2022, командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (по стройовій частині) №95 від 30.04.2022, бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади №42 від 08.04.2022 і посвідчення про відрядження №84 від 08.04.2022, позивач є особою, яка брала безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, з метою виконання службових (бойових) завдань, з 09.04.2022 року по 31.05.2022 року.
Вказані обставини перебування позивача в районі ведення воєнних (бойових) дій підтверджує і відповідач у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи довідку Військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023 №13/50 про дохід позивача у 2022, відповідачем не було сплачено позивачу додаткову винагороду за період з 09.04.2022 по 31.05.2022. Докази такої сплати відповідачем не надані.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо визначення судом фіксованої суми виплати, то суд не вправі визначати конкретні суми виплат, які підлягають виплаті, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до відання компетентних структур відповідача.
Частиною 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 09 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Щодо строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати, в тому числі додаткової винагороди, у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Питання щодо оплати праці осіб, які перебувають на публічній службі, до якої входить і військова служба, регулюються як спеціальним законодавством, так і нормами законодавства про працю.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки, премії, матеріальної допомоги та індексації, додаткова грошова винагорода, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 18.07.2022 (до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким частини першу і другу вказаної статті викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).
Спірні правовідносини виникли до набрання чинності нової редакції ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а тому на позивача розповсюджується право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, відповідно до п. 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.04.2023 року по справі № 300/4201/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши докази надані сторонами, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем відповідно до квитанції №0.0.2873479943.1 від 22.02.2023 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1213, 33 грн.
В той же час позивач як учасник бойових дій відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, сплата судового збору була здійснена позивачем помилково.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (Закон №3674-VI).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік умов повернення судового збору ухвалою суду, серед яких відсутня така підстава як помилкова сплата судового збору.
Повернення сплаченого судового збору в разі помилкової його сплати врегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (Порядок №787).
Виходячи з наведеного, помилково сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий за клопотанням позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246 ,255, 262, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях за період з 09 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову винагороду, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 09 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона