13 червня 2023 року Справа № 160/19459/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
06 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16.11.2022 № 1190 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області та покарання винних» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 18.11.2022 №549 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції з 18.11.2022;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції з 18.11.2022;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на час прийняття рішення суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що спірним наказом від 18.11.2022 року №549 о/с позивача було звільнено за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції). Підставою постановлення даного наказу став наказ ГУНП в Донецькій області від 16.11.2022 року № 1190 «Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області та покарання винних». Позивачем зауважено, що з даними наказами його було ознайомлено наприкінці робочого дня 18.11.2022 року, про що свідчить його особистий підпис на копії, того ж дня позивачу було видано дублікат його трудової книжки із записом про звільнення, а також повідомлення про нарахування суми при звільненні, однак, повний розрахунок був проведений 30.11.2022 року.
Підставою проведення як службового розслідування так і винесення наказу від 18.11.2022 №549 о/с було відкриття кримінального провадження №62022050010000805 Третього слідчого відділу Територіального управління ДВР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 Кримінального Кодексу України. За висновком службового розслідування було запропоновано звільнення позивача із застосуванням найсуворішого заходу дисциплінарного стягнення.
Позивач вважає, що накази були прийняті з порушенням норм діючого законодавства України та є такими, що грубо порушують встановлений законом порядок звільнення з органів Національної поліції України та підлягають скасуванню. Позивачем зауважено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею свої вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Позивач звертає увагу на те, що відносно нього жодних стягнень за час його роботи у поліції встановлено не було, він позитивно характеризувався за місцем роботи. Проте, це не було враховано відповідачем при визначені дисциплінарного стягнення - звільнення із служби, що є, на думку позивача, порушенням ст. 18 Дисциплінарного статуту ОВС.
Позивач вважає, що в ході службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення відповідачем не з'ясовані, вина позивача не доведена, а жодні докази вчинення дисциплінарного проступку в матеріалах службового розслідування відсутні.
Також позивач у позові звертає увагу на те, що з висновком службового розслідування та матеріалами дисциплінарного розслідування його було ознайомлено лише 28.11.2022 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 року, зазначену справу передано на розгляд судді Парненко В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Парненко В.С.) від 09.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Парненко В.С.) від 28.12.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Парненко В.С.) від 13.03.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №160/19459/22 на 30 днів.
Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №133 д від 06.04.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 року, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на розгляд судді Кальнику В.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 року адміністративну справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11.01.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що матеріалами службового розслідування було встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді слідчого, під час розслідування кримінального провадження № 22052140000076 від 06.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, володіючи інформацією про обставини, які обтяжували відповідальність винної особи, не надав належної та правової оцінки та не забезпечив прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень, у важкий для країни час (воєнний стан), з метою особистого збагачення знехтував інтересами служби та довірою керівництва, отримавши дозвіл від керівництва за сімейними обставинами, використав з метою своїх особистих інтересів. Також зауважив, що позивачем свідомо було проігноровано можливість для надання пояснень під час проведення службового розслідування.
Зазначив, що під час проведення службового розслідування будь-яких порушень з боку дисциплінарної комісії допущено не було. На думку відповідача, до позивача правомірно було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби на підставі зібраних доказів, відображених у матеріалах службового розслідування. Також, відповідач звернув увагу на те, що визначення виду дисциплінарного стягнення є виключною компетенцією особи, якій законом надано право притягувати до дисциплінарної відповідальності. При цьому, закон не встановлює необхідність послідовного призначення стягнень від менш суворого до більш суворого. Отже, виходячи з фактичних обставин скоєного проступку, та особи порушника, в даному випадку, начальник ГУНП в Донецькій області мав законодавчо передбачене дискреційне право застосувати до позивача крайній захід дисциплінарного впливу. Також, відповідач вважає, що у спірному випадку було правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, які виразились у скоєнні поступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру нього та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а тому, при виданні наказу про звільнення позивача зі служби в поліції посадові особи ГУНП в Донецькій області діяли на підставі, в межах повноважень та у визначений законодавством, як то передбачено ст. 8 Закону №580-VІІІ.
02.02.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що у відзиві відповідачем не спростовано твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог. Зауважено, що, розпочавши службове розслідування 17.10.2022 р. відповідно до наказу № 1079 т.в.о. начальника ГУ НП в Донецькій області з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, відсторонивши позивача від виконання службових обов'язків, не отримавши належних доказів, ігнорування останнім надання пояснень з приводу дисциплінарного проступку, комісія у строк передбачений законодавством, маючи можливість продовження строків проведення службового розслідування, що передбачено абз.9 п.1 Розділу IV Порядку 893, навмисно скориставшись хворобою позивача (перебування позивача на лікарняному з 18.10.2022 - 21.10.2022, з 24.10.2022 по 28.10.2022 та з 31.10.2022 по 11.11.2022), проігнорувала дану можливість й передчасно постановила свій висновок службового розслідування. Отже, позивач вважає, що дії членів службової комісії та проведення розслідування у короткий час, продовж 14 діб, привели до порушення забезпечення поліцейському ОСОБА_1 права на захист, передбачений ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції. Позивачем також було звернуто увагу на його необізнаність про завершення службового розслідування, затвердження висновку начальником та належним повідомленням про результати його проведення. Також позивач вважає, що ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення обшуків, протоколи обшуку, копія про підозру по кримінальному провадженню не містять жодного доказового значення на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, невиконання чи неналежне виконання обов'язків поліцейського, а також вчинення дій, що підривають авторитет поліції.
28.02.2023 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що 17.10.2022 Головним управлінням було винесено наказ № 1079 "Про призначення службового розслідування". 18.10.2022 позивач на три доби (до 21.10.2022 включно) відкриває лікарняний. 20.10.2022 на мобільний телефон дружини позивача було надіслано повідомлення щодо необхідності прибуття 24.10.2022 об 10.00 для надання пояснень (позивачем повідомлення було прочитано). 24.10.2022 позивач після 15.00 відкриває електронний лікарняний. Отже, на думку відповідача, позивач свідомо своїми діями намагався уникнути дисциплінарної відповідальності. При цьому, відповідач звернув увагу на те, що перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Щодо посилання позивача на його необізнаність щодо завершення службового розслідування, то відповідач не погоджується з такими твердженнями, оскільки позивача було ознайомлено з матеріалами службового розслідування у повному обсязі.
Також відповідач в запереченнях зауважив, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, що і було зроблено членами дисциплінарної комісії під час проведення службового розслідування відносно позивача. А процесуальні документи, які містяться у матеріалах службового розслідування, були надані начальником відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області підполковником поліції Р. Проциком, що відображено у висновку службового розслідування.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України.
20.03.2015 року позивач був звільнений за власним бажанням.
20.01.2017 року був прийнятий на службу до Національної поліції України, а саме, до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, де з 23.05.2022 року працював на посаді заступника начальника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції.
Встановлено, що від начальника УГІ ГУНП в Донецькій області до т.в.о. начальника ГУНП в Донецькій області надійшла доповідна записка за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Краматорську, кримінального провадження від 24.09.2022 №6202205001000085 за ч. 3 ст. 368 КК України та затримання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції Р. Жорника. З доповідній записці, зокрема, зазначено, що: « 15.10.2022 о 15:00 до УП ГУНП в Донецькій області з чергової частини ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що в м. Кам'янське Дніпропетровської області працівниками ДБР задокументовано факт отримання неправомірної вигоди заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області майором поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженцем м. Харків, освіта: другий (магістерський) рівень вищої освіти, у 2013 році закінчив Донецький юридичний інститут МВС України, в ОВС з 12.08.2008 до 20.03.2015, в НПУ з 20.01.2017, в займаній посаді з 23.05.2022, діючих дисциплінарних не має, характеризується позитивно).
В провадженні слідчого відділення ВнП №1 Покровського РУП ГУНП в області перебувало кримінальне провадження №12022052140000076 за ч. 1 ст. 122 КК України, за фактом спричинення гр. ОСОБА_2 вогнепальних поранень військовослужбовцем ЗСУ ОСОБА_3 , що мало місце 05.03.2022 в с. Бердичі Покровського району Донецької області.
У вересні поточного року майор поліції Р. Жорник зателефонував військовослужбовцю ОСОБА_4 та нібито вимагав неправомірну вигоду у сумі 100000 грн. з метою закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 122 КК України відносно останнього.
В подальшому військовослужбовець ОСОБА_5 перерахував кошти у 50000 грн. потерпілому ОСОБА_6 , як частину компенсації за спричинені тілесні ушкодження.
30.09.2022 року дане кримінальне провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 283 КК України, однак, ОСОБА_7 висунув вимогу потерпілому ОСОБА_2 передати йому частку грошових коштів за сприяння у відшкодуванні збитків, які йому повинен надати військовослужбовець ЗСУ ОСОБА_3 за закриття кримінального провадження.
За вказаним фактом 24.09.2022 Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, було відкрито кримінальне провадження № 62022050010000805 за ч. 3 ст. 368 України.
15.10.2022 року працівниками ТУ ДБР, розташованим у м. Краматорську, під час отримання неправомірної вигоди в сумі 20 000 гривень, на блок - посту с. Карнаухівка, Кам'янського району Дніпропетровської області на виїзді з м. Кам'янське в сторону м. Дніпра було затримано майора поліції Р. Жорника.
Під час обшуку в автомобілі Hyundai Sonata н.з НОМЕР_1 (належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), яким керував Р. Жорник, у підлокотнику вилучено грошові кошти у сумі 20 000 гривень та мобільний телефон останнього.»
З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарних проступків, відповідно до ст.ст. 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, 17.10.2022 року наказом начальника поліції Я. Меженним №1079 було призначено службове розслідування за вищевказаним фактом.
17.10.2022 року Головним управлінням було винесено наказ №465 о/с «Про відсторонення від виконання обов'язків заступника начальника слідчого відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області.
31.10.2022 року було затверджено висновок службового розслідування за фактом відкриття 24.04.2022 року Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Краматорську, кримінального провадження від 24.09.2022 №6202205001000085 за ч. 3 ст. 368 КК України та затримання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції Р. Жорника.
Матеріалами службового розслідування було встановлено порушення позивачем службової дисципліни в частині неналежного виконання функціональних обов'язків, недотримання вимог:
- п.п. 1, 3, 6, 7, ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
- п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів ерівництва;
- абз. 1, 3 п. 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, в частині здійснення своєї діяльності відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права, законності;
- ч. 2 ст. 9, п. 2 ч. 2 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України в частині зобов'язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявляти як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Слідчий зобов'язаний забезпечити проведення експертизи щодо: встановлення тяжкості та характеру тілесних шкоджень.
31.10.2022 року Головним управлінням було винесено наказ №505 о/с «Про допуск до виконання службових обов'язків», яким позивача було допущено до виконання службових обов'язків.
18.11.2022 року наказом Головного Управління Національної поліції в Донецькій області №549 о/с по особовому складу відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію», позивача було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Підставою винесення наказу від 18.11.2022 року став наказ ГУНП В Донецькій області від 16.11.2022 року №1190 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області та покарання винних».
Позивач, не погоджуючись із наказами від 16.11.2022 № 1190 та від 18.11.2022 №549 о/с, звернувся до суду зі даним позовом з метою поновлення на займаній посаді.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У своїй діяльності поліція відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07 жовтня 2018 року.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов'язків, визначених статтею 1 цього Статуту, у тому числі, основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Цей наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: - висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку).
Наведені приписи узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року №1179 (далі - Правила), ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно з абз. 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятим: відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законам України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актам законодавства України.
Правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності.
При цьому, одним із принципів етики працівників Національної поліції є гідна поведінка, що охоплює: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів; недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національної поліції. Поведінка працівника Національної поліції завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07 березня 2019 року (справа № 819/736/18), в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі № 815/4478/16.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 815/2443/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а, від 26 січня 2021 року у справі № 2140/1342/18, від 13 серпня 2020 року у справі № 817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі № 2140/1341/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 240/2677/20, від 10 червня 2021 року у справі № 420/241/20.
Як встановлено судом, підставою для проведення службового розслідування стали відомості, викладені у доповідній записці начальника УГІ ГУНП в Донецькій області полковника поліції Р.Торбіна за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Краматорську, кримінального провадження від 24.09.2022 №6202205001000085 за ч. 3 ст. 368 КК України та затримання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції Р. Жорника.
Так, згідно з висновком службового розслідування від 31.10.2022 року, членами дисциплінарної комісії було встановлено, що до ЧЧ відділенні поліції № 1 Покровського РУП від військовослужбовця ЗСУ надійшло повідомлення, про те, що на перехресті с. Бердичі Очеретинської ОТГ Покровського району Донецької області сталася ДТП за участю транспортного засобу Нуundai Н 1 н.з. НОМЕР_2 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_9 , який скоїв наїзд на стовп електромережі, внаслідок чого загинув пасажир громадянин ОСОБА_10 .
Відомості за вказаним фактом були зареєстровані в ІТС ІПНП відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області за № 976 та 06.03.2022 СВ відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в області відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022052140000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та за підслідністю 12.09.2022 були направлені до СУ ГУНП в Донецькій області.
Того ж дня, до ЧЧ відділення поліції № 1 Покровського РУП з «Авдіївської центральної міської лікарні» надійшло повідомлення про надання ними медичної допомоги громадянину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Діагноз: « ОСОБА_12 поранення нижньої третини лівого стегна». Поранення отримав о 19:35 біля с. Бердичі Очеретинської ОТГ.
Відомості за фактом поранення ОСОБА_13 були зареєстровані в ІТС ІПНП відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в області за № 977 та 06.03.2022 СВ відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в області відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022052140000076 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження).
Розслідування вказаного кримінального провадження було доручено на той час старшому слідчому СВ відділення поліції №. 1 Покровського РУП капітану поліції Р, Жорнику (Наказом ГУНП в області від 23.05.2022 № 230 о/с Р. Жорника було призначено на посаду заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Покровського РУП).
30.09.2022 року Р. Жорником кримінальне провадження № 12022052140000076 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з тим, що потерпілий ОСОБА_14 надав власноруч написану заяву про те, що він ні до кого не має претензій та від проходження судово-медичної експертизи відмовляється.
13.10.2022 року Р. Жорник написав рапорт на ім'я начальника відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Р. Процика про дозвіл на виїзд за межі Донецької області до м. Дніпра на 2 доби з 15.10.2022 у зв'язку з сімейними обставинами та 14.10.2022, здавши закріплену табельну вогнепальну зброю до КЗЗ відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, поїхав до м. Дніпра.
Також, у висновку службового розслідування зазначено, що з матеріалів ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, наданих начальником відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в області підполковником поліції Р. Проциком, вбачається, що до них (ДБР) із заявою звернувся ОСОБА_5 про вимагання від нього неправомірної вигоди працівником поліції Р. Жорником за не притягнення до кримінальної відповідальності за фактом спричинення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_6 .
24.09.2022 року відомості за зверненням ОСОБА_15 слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62022050010000805 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Також, 03.10.2022 до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, із заявою звернувся громадянин ОСОБА_14 про те, що працівник поліції Р. Жорник начебто висунув йому ( ОСОБА_6 ) вимогу передати йому (Р.Жорнику) частку грошових коштів від 100 000 грн., які надав Д. Тисленка потерпілому ОСОБА_6 за написання заяви про відсутність претензій та закриття кримінального провадження.
Відомості за вказаним фактом ТУ ДБР, розташованим у м. Краматорську, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022050010000834.
Постановою заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері В. Куцака матеріали кримінальних проваджень №62022050010000805 та № 62022050010000834 були об'єднані в одне провадження за № 62022050010000805.
Під час досудового розслідування ТУ ДБР було встановлено, що до вимагання неправомірної вигоди з ОСОБА_16 та ОСОБА_13 за закриття кримінального провадження та не притягнення до кримінальної відповідальності за фактом завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_17 причетний ОСОБА_7 .
Як зазначено у висновку службового розслідування, вивченням ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2022 у справі № 202/7136/22 встановлено, що під час здійснення досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження від 24.09.2022 № 62022050010000805 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, було допитано в якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13 .
Допитаний ОСОБА_5 повідомив, що він проходить службу у лавах ЗСУ. Приблизно у березні 2022 року він разом з іншими військовослужбовцями ЗСУ перебував проїздом в с. Бердичі Покровського району Донецької області, де ними було здійснено зупинку транспортного засобу для перевірки осіб, що в ньому знаходилися. Особи, які перебували в автомобілі, викликали певну недовіру, у зв'язку з чим, їм було запропоновано надати документи для встановлення їх особистостей, на що останні чинили опір та почали тікати у лісосмугу.
З метою попередження втечі ОСОБА_18 були здійснені попереджувальні постріли з особистої зброї у напрямки лісосмуги, розташованої вздовж автошляху, внаслідок чого рикошетом пулі ненавмисно зазнав поранення ноги один із чоловіків, які втікали, а саме, ОСОБА_14 .
У вересні 2022 року ОСОБА_7 зателефонував та повідомив ОСОБА_4 , що стосовно нього відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме, за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , та вказав про необхідність вирішити питання з потерпілим за 100 000 грн. У разі не вирішення питання ОСОБА_7 призначить судово-медичну експертизу, за результатами якої злочин стане тяжким, і закрити його можливості не буде.
У подальшому, ОСОБА_5 здійснив грошовий переказ у сумі 50 000 грн. потерпілому ОСОБА_6 , як частину компенсації за спричинені тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_7 повідомив йому про прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Допитаний ОСОБА_14 повідомив, що він є потерпілим у кримінальному провадженні за фактом спричинення йому вогнепальних поранень військовослужбовцями ЗСУ (серед яких був ОСОБА_5 ), що мало місце 05.03.2022 у Донецькій області.
Також, як вбачається з матеріалів службового розслідування, ОСОБА_14 зазначив, що поліцейський Р. Жорник висунув вимогу передати йому частку грошових коштів, які має надати Д. Тисленко потерпілому ОСОБА_6 за написання останнім заяви про відсутність претензій.
Після того, як ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 50 000 грн., як компенсацію за лікування після вогнепального поранення, останній повідомив про це Р. Жорнику та скинув йому фото заяви про відсутність претензій до ОСОБА_16 , написаної за зразком, наданим Р. Жорником. Під час останньої розмови ОСОБА_7 призначив йому ( ОСОБА_6 ) зустріч на вихідних.
У висновку службового розслідування зазначено, що після проведення відповідних слідчих дій за матеріалами кримінального провадження № 62022050010000805, з метою відшукання та вилучення матеріалів кримінального провадження № 1202205214000076, яке перебуває у провадженні Р. Жорника, грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, та чорнових записів, які свідчать про злочинну діяльність ОСОБА_19 , слідчим Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, О. Омельченком було отримано ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про дозвіл на проведення обшуків в автомобілі Hyundai Sonata, н.з, НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_19 , та у квартирах за відповідними адресами.
15.10.2022 на підставі ухвал слідчого судді Індустріального районного суду Дніпропетровська Т. Логвіненко від 06 та 07 жовтня 2022 року працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, близько 14:00 на автошляху АН08, між містами Кам'янське та Дніпро Дніпропетровської області, на блокпосту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » було зупинено та в рамках розслідування вищевказаного кримінального провадження проведено особистий обшук та обшук автомобіля, на якому пересувався ОСОБА_20 .
Під час проведення обшуку автомобіля було виявлено та вилучено: в підлокітнику - грошові кошти у сумі 20 000 гривень, у салоні - мобільний телефон марки «Realme X 2», посвідчення поліцейського на ім'я ОСОБА_1 та спеціальний жетон поліцейського.
Того ж дня, слідчим ТУ ДБР А. Омельченком за матеріалами кримінального провадження № 62022050010000805 Р. Жорника було затримано в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України як особу, підозрювану у вчиненні злочину та 16.10.2022 останньому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
З висновку службового розслідування також встановлено, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2022, яку додано у вкладку «прикріплені файли» ЄРДР користувачем Р. Жорником 30.09.2022, зокрема, вбачається, що підставою прийняття рішення про завершення досудового розслідування є письмова заява потерпілого ОСОБА_13 щодо не проведення подальшого досудового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень, оскільки претензій він ні до кого не має, від проведення судово-медичної експертизи відмовився.
Відповідно до мотивувальної частини вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що фактично слідчим, яким приймалось процесуальне рішення у кримінальному провадженні, шляхом винесення постанови, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст.110 КПК України, належним чином не викладений зміст обставин, які встановлені в ході досудового розслідування та які є підставами для прийняття цієї постанови, тобто постанова є необґрунтованою та немотивованою. Слідчим у постанові жодним чином не відображено про вжиті ним заходи, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України, щодо обов'язкового забезпечення проведення експертизи по встановленню тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. У зв'язку із чим, слідчим не підтверджено/спростовано безпосередній ступінь тяжкості отриманого громадянином ОСОБА_21 тілесного ушкодження, який дає підстави відносити кримінальне провадження до категорії проваджень приватного обвинувачення відповідно до ст. 477 КПК України. Відсутній зміст інших відомостей, які встановлені під час досудового розслідування, зокрема щодо обставин та механізму отримання громадянином ОСОБА_21 тілесного ушкодження, відсутні відомості щодо показань потерпілого та свідків, призначення та проведення судово-медичної експертизи щодо встановлення ступеня тяжкості отриманих громадянином ОСОБА_21 тілесних ушкоджень, слідчих експериментів, що вказує про відсутність проведення слідчих дій.
Таким чином, виходячи із вивчених під час службового розслідування відомостей ЄРДР та вище перелічених документів, дисциплінарна комісія дійшла висновків, що під час проведення досудового розслідування та прийняття процесуального рішення слідчим Р. Жорником у кримінальному провадженні № 12022052140000076 були порушені вимоги ст.ст. 2, 9, 28, 40, 91-93, 242 КПК України.
Під час службового розслідування Дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що Р. Жорник, будучи посадовою особою, під час розслідуванні кримінального провадження №12022052140000076, розпочатого 06.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, достеменно знаючи про обставини, які обтяжували відповідальність винної особи, не надав їм належну правову оцінку та не забезпечив прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень, у важкий для країни час (воєнний стан), з метою особистого збагачення, знехтував інтересами служби та довірою керівництва, отримавши обманним шляхом дозвіл на виїзд за сімейними обставинами, використав його з метою особистого збагачення, за викликом дисциплінарної комісії для надання пояснень не з'явився, чим порушив вимоги Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію» та Присягу поліцейського.
Позивачем під час судового розгляду не надано суду доказів, які б спростовували інформацію, яка наведена у вказаних вище письмових документах.
При цьому, будь-яких порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та прийняття спірних наказів, під час розгляду справи судом встановлено не було.
Посилання позивача на те, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування та позивачу не запропоновано надати пояснення в ході службового розслідування, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, що здійснені з невірними тлумаченням норм законодавства.
Крім того, матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що 21.10.2022 року позивач отримав виклик на засідання дисциплінарної комісії 24.10.2022 року для надання власних пояснень за фактом відкриття ТУ ДБР кримінального провадження від 24.09.2022 №62022050010000805 за ч.3 ст. від 24.09.2022 року та 28.11.2022 року позивач під особистий підпис був ознайомлений з матеріалами службового розслідування та йому була видана копія висновку.
Щодо посилання позивача на порушення строків службового розслідування та на те, що проведення службового розслідування протягом часу перебування позивача на лікарняному є часом, який не повинен бути зарахований до строку проведення розслідування, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Разом з цим , суд зазначає, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Своєю чергою, суб'єкт владних повноважень, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 640/9717/19.
Суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. В свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується з висновком службового розслідування та з тим, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено.
Поряд з цим, судом береться до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка поліцейського, а також тривалість служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №813/3020/16.
Суд також зауважує, що, дійсно, застосування певного виду дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів рішення.
У свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2019 у справі № 9901/986/18, дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Однак, наявність таких повноважень у відповідача не означає, що він, як орган державної влади, не повинен дотримуватись встановленому на законодавчому рівні механізму, тобто правової процедури здійснення його повноважень, також його рішення повинні відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.
Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень (у даному випадку - рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції) на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому, даючи юридичну оцінку правильності застосування дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру дисциплінарного проступку, обставин, за яких його вчинено, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Щодо дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, і вміняються позивачу як грубе порушення службової дисципліни, суд зазначає наступне.
За злочини у сфері службової та професійної діяльності, зокрема, прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища передбачено відповідальність відповідно до статті 368 Кримінального кодексу України.
Проте до суду не надано доказів того, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції - 18.11.2022 року та на час розгляду даного адміністративного позову досудове слідство щодо вчинення позивачем злочину, передбаченого ст.368 КК України, закінчено. Отже, на момент ухвалення рішення по даній справі обвинувального вироку стосовно позивача не постановлено. Відтак, в установлений законодавством спосіб вина позивача в скоєнні злочину не встановлена і не доведена. На переконання суду, повідомлення позивачу про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не можна розцінюватися, як доказ позапроцесуального спілкування, що призвело до суспільного резонансу через створення негативної думки, завдало шкоди репутації та авторитету діяльності Національної поліції України (дискредитація органів поліції), оскільки вина позивача в діях, що вміняються йому органом досудового слідства, не встановлена і не доведена обвинувальним вироком суду, вступившим в законну силу.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач дійшов до передчасного висновку щодо необхідності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення такого, як звільнення, тим більше, що матеріали службового розслідування та висновок, складений за його наслідками, а також накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції не містять жодної інформації щодо врахування таких обставин, як: тяжкість проступку, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та ставлення до виконання службових обов'язків (відсутність у позивача діючих дисциплінарних стягнень, його службова характеристика), рівень кваліфікації тощо.
До того ж, ані дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування, ані відповідач у наказах про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення його зі служби в поліції жодним чином не мотивували та не довели обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені законом.
Отже, на думку суду, до позивача застосовано не співрозмірний вид дисциплінарного стягнення.
Також судом була врахована службова характеристика майора поліції ОСОБА_1 , яка долучена до матеріалів справи, з якої, зокрема, вбачається, що позивач за період служби в Національній поліції України та займаній посаді зарекомендував себе з позитивного боку, як енергійний, грамотний, дисциплінований співробітник. До виконання службових обов'язків ставиться чесно та сумлінно, принциповий відносно правопорушників. Порушень службової дисципліни та законності не допускає. При виконанні поставлених завдань постійно проявляє ініціативу та наполегливість. Також, в характеристиці зазначено, що штат слідчого відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області укомплектований на 40%, що дає велике навантаження на 2х працюючих слідчих та на заступника начальника СВ ОСОБА_1 , оскільки в провадженні перебуває 190 кримінальних проваджень на 2052 кримінальних правопорушень, що в середньому складає 396 кримінальних правопорушень на заступника начальника СВ ОСОБА_22 та на кожного працюючого слідчого.
Суд наголошує на тому, що будь-які фактори, у тому числі, воєнний стан чи суспільний резонанс навколо певних подій, не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини цієї справи, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Донецькій області та про їх скасування, а, отже, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд також враховує, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме: на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції.
Приписами ст.77 Закону №580-VIII визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Отже, враховуючи, що незаконне звільнення позивача зі служби в поліції та з займаної посади відбулося відповідно до наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 18.11.2022р. №549 о/с саме з 18.11.2022р. - цей день і є днем звільнення та останнім днем служби на цій посаді у розумінні приписів ч.2, ч.3 ст.77 Закону №580-VIII, тому позивач підлягає поновленню на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції з першого робочого після 18.11.2022 року дня, а саме, 21.11.2022 року, а не з 18.11.2022 року, як помилково вважає та просить позивач.
Крім того, позивач безпідставно просив суд застосувати при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100), оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягає виключно Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016р. за №669/28799 (далі - Порядок №260), як спеціальний нормативно-правовий акт, що регулює ці питання.
Так, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Саме такий Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 і саме він підлягає застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку №260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 8 розділу III Порядку №260, виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, зі змісту приписів Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
За наведених обставин, підлягає задоволенню вимога в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача і до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення позивача на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції з 21.11.2022 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць відповідно до ст.371 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у цій справі є звільненим від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», отже, підстави для розподілу судових витрат у даному випадку відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 16.11.2022 № 1190 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області та покарання винних» в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 18.11.2022 №549 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області з 21.11.2022.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.11.2022 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області.
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника слідчого відділення поліції № 1 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області та стягнення з Головного управління Національної поліції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник