іменем України
15 червня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/3226/19
Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/10/23
Унікальний номер справи №740/3226/19
Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т. Г.
Апеляційне провадження №22-ц/4823/10/23
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Поклад Д.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
третя особа: ОСОБА_5
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Ковальової Т.Г. від 14 травня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Ніжин, у справі за позовом ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу,
У липні 2019 року ОСОБА_1 , (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулась з даним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним, в частині зазначення сторони покупця, договору купівлі-продажу квартири, та переведення права покупця за даним договором на позивача. В обґрунтування вимог заявленого позову позивач вказувала, що 24.12.2012 року у будинку АДРЕСА_1 , де вона постійно проживала, сталася пожежа. У вказаному будинку були зареєстровані позивач, її дочка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_6 , які фактично проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вказувала, що після пожежі частина будинку, в якій вона проживала, прийшла у непридатний для проживання стан, у зв'язку з чим позивач почала збирати кошти для придбання нового житла. Кошти їй виділила Ніжинська міська рада Чернігівської області, якій на відкриті карткові рахунки люди перераховували благодійну допомогу, і за допомогою людей були зібрані кошти для придбання нового житла. В подальшому, у зв'язку із незадовільним станом здоров'я та похилим віком, позивач надала дозвіл формально вписати в договір купівлі-продажу квартири, як покупця, свою дочку ОСОБА_3 , оскільки мала намір забезпечити житлом себе та свою дочку з онуком. 01.07.2013 року між ОСОБА_3 , як покупцем, та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , за яким продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв від продавця вказану квартиру, і оплатив її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором. Вартість квартири, згідно умов договору складала 158 202 грн. Позивач зазначала, що саме вона фактично є покупцем вищевказаної квартири, та здійснила оплату вартості квартири коштами, які належали їй особисто, та які були надані їй, як матеріальна допомога. Позивач стверджувала, що після укладення договору купівлі-продажу у придбаній квартирі почала проживати її дочка із неповнолітнім сином, та нести всі витрати по утриманню квартири, як власник. Позивач вказувала, що на час її звернення з даним позовом до суду, ОСОБА_3 розлучилась зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , який звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, в тому числі, і квартири АДРЕСА_3 , яку позивач придбала за власні кошти. Позивач зазначала, що у разі задоволення позову ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, вона може залишитись без житла, оскільки кімната АДРЕСА_4 , де проживає позивач, також є предметом поділу майна. За наведених обставин, на підставі статей: 203, 217, 235, 321, 328, 526, 655 ЦК України, позивач просила визнати частково недійсним, у частині зазначення сторони покупця, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01.07.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. за реєстровим №717, перевівши право покупця за даним договором на позивача - ОСОБА_1 .
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним, в частині покупця, договору купівлі-продажу, та переведення права покупця за даним договором на ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , просила скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову, визнавши частково недійсним, у частині покупця, договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01.07.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М., за реєстровим №717, перевівши право покупця на ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року підлягає скасуванню, у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказувала, що твердження ОСОБА_5 відносно того, що кошти, за які було придбано спірну квартиру, були спільним майном подружжя, доказами у справі не підтверджені. Апелянт зазначала, що до того часу, поки в неї був будинок, подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не планували придбання квартири та не мали коштів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції безпідставно застосовано статтю 218 ЦК України, та визнано недопустимими доказами показання свідків, оскільки вони доводять не факт оспорювання правочину, а факт того, що кошти було надано позивачу в якості допомоги. В доводах апеляційної скарги апелянт не погоджувалась із твердженням суду першої інстанції відносно того, що після придбання квартири позивач в ній не проживала, оскільки позивач проживала в даній квартирі з дочкою, а за іншою алресою проживала періодично. Апелянт також не погоджувалась із висновком суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав у спірній квартирі, оскільки він ніколи не був зареєстрованим у спірній квартирі. За доводами апелянта, наданими документами та показаннями свідків доведено ту обставину, що кошти на придбання спірної квартири належать позивачу, і у спільну власність подружжя вона їх не передавала. За наведених обставин, посилаючись на статтю 655 ЦК України, апелянт вказувала, що оскільки кошти за придбану квартиру належать їй, і саме вона оплатила придбання квартири, то і покупцем у договорі купівлі-продажу повинна бути позивач.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_5 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року, у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року.
Як вбачається із актового запису про смерть від 15.11.2021 року (а.с. 227, том 1), ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26.01.2022 року (а.с. 230-231, том 1) провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, третя особа: ОСОБА_5 , було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.04.2023 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, третя особа: ОСОБА_5 . Залучено до участі у даній цивільній справі правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду даної справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи (а.с.4,6,7,8, том 2), не з'явились.
Від правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У поданій заяві ОСОБА_2 повідомляє апеляційний суд, що він не підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року у справі №740/3226/19.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно акта про пожежу від 24.12.2012 року, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 24.12.2012 року сталася пожежа (а.с.11, том 1).
Як вбачається з листа виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 27.12.2012 року про надання благодійної допомоги (а.с.32, том 1), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звертались до виконавчого комітету міської ради з проханням надати їм допомогу для подолання наслідків пожежі.
З довідки філії-Чернігівського обласного управління АТ ”Ощадбанк” №1249 від 22.09.2014 року (а.с.23, том 1) вбачається, що в ТВБВ №10024/0281 м.Ніжина на ім'я ОСОБА_1 було відкрито рахунок в гривнях, по якому за період з 03.01.2013 року по 17.04.2013 року оборот грошових коштів становить 10 969,50 грн.
Згідно довідки ОСББ ”Успіх-2007” (а.с.25, том 1), за ініціативою правління ОСББ мешканцями будинку в грудні 2012 року - січні 2013 року було зібрано кошти на загальну суму 26 487 грн. для допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із втратою житла внаслідок пожежі.
Як вбачається з відповіді виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 25.01.2013 року на звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію (а.с.26, том 1), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26.12.2012 року були на прийомі у міського голови, де були дані доручення відповідним службам. 26.12.2012 року було відкрито рахунок в Ощадбанку для збору благодійних внесків, номер рахунку був оприлюднений в ЗМІ. Проходить збір коштів по місту (організації, школи, університет). Рішенням комісії по наданню матеріальної допомоги від 08.01.2013 року сім'ї ОСОБА_7 виділена матеріальна допомога в розмірі 5 000 грн., сім'ї ОСОБА_8 - 3 000 грн.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 28.01.2005 року перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 105 (а.с.16, том 1).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.08.2005 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18, том 1).
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.10.2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , розірвано (а.с.19, том 1).
З копії договору купівлі-продажу серії ВТІ №413039 від 01.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М., та зареєстрованого у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за №717, вбачається, що ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , житловою площею 27,9 кв.м, загальною площею 47,9 кв.м. Купівлю-продаж квартири вчинено сторонами за 158 202 грн., які сплачено покупцем продавцю готівкою до підписання цього договору (а.с.20-21, том 1). Згідно п.10 даного договору купівлі-продажу квартири від 01.07.2013 року, цей договір купівлі-продажу квартири вчинено за згодою чоловіка покупця ОСОБА_5 , засвідченою нотаріально на заяві приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. 01.07.2013 року за №716.
Як вбачається із копії вищевказаної заяви ОСОБА_5 (а.с.102, том 1), ОСОБА_5 , як чоловік ОСОБА_3 , дає свою згоду на укладання його дружиною ОСОБА_3 договору купівлі-продажу, за яким купити квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , за їх спільні кошти, придбані за період зареєстрованого шлюбу та на умовах йому відомих.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 5498629 від 01.07.2013 року (а.с.22, том 1).
Згідно паспортних даних ОСОБА_3 (а.с.17, том 1), 16.01.2014 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Як вбачається із оскаржуваного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції вказав, що будь-яких умов, за яких покупцем у договорі купівлі-продажу виступає ОСОБА_1 , наявність будь-яких домовленостей договір не містить, та не доведено це і іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом першої інстанції прийнято до уваги, що договір купівлі-продажу квартири від 01.07.2013 року було укладено в письмовій формі, та посвідчено нотаріально, сторони договору дійшли згоди щодо всіх його істотних умов. З тексту даного договору купівлі-продажу квартири вбачається, що у п.4 договору зазначено, що купівлю-продаж квартири вчинено сторонами за 158 202 грн., які сплачено покупцем - ОСОБА_3 продавцю - ОСОБА_4 готівкою до підписання даного договору, в п.п.3 п.8 договору вказано, що договір, що укладається, не має характеру фіктивного та удаваного правочину і спрямований на реальне настання правових наслідків, що в ньому обумовлені, пунктом 10 договору передбачено, що цей договір купівлі-продажу квартири вчинено за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_5 , засвідченою нотаріально на заяві приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. 01.07.2013 року за №716. Судом першої інстанції було встановлено, що придбана за спірним договором купівлі-продажу квартири була використана саме на задоволення потреб сім'ї відповідача ОСОБА_3 . У оскаржуваному рішенні від 14.05.2021 року суд першої інстанції зазначив, що належних, допустимих та достатніх доказів тієї обставини, що спірний договір купівлі-продажу квартири укладався для позивача, та що квартира передавалась саме їй, суду надано не було, при цьому, позивач в спірній квартирі не зареєстрована та не проживала. Судом першої інстанції вказано, що в спірній квартирі проживає ОСОБА_3 зі своїм сином та несе витрати по утриманню квартири, як її власник. За вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, що саме вона була покупцем квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , (померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ), відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року про відмову у задоволенні вимог заявленого позову, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду від 14.05.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказувала, що твердження ОСОБА_5 відносно того, що кошти, за які було придбано спірну квартиру, були спільним майном подружжя, доказами у справі не підтверджені. Апелянт зазначала, що до того часу, поки в неї був будинок, подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не планували придбання квартири та не мали коштів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що судом першої інстанції безпідставно застосовано статтю 218 ЦК України, та визнано недопустимими доказами показання свідків, оскільки вони доводять не факт оспорювання правочину, а факт того, що кошти було надано позивачу в якості допомоги. В доводах апеляційної скарги апелянт не погоджувалась із твердженням суду першої інстанції відносно того, що після придбання квартири позивач в ній не проживала, оскільки позивач проживала в даній квартирі з дочкою, а за іншою алресою проживала періодично. Апелянт також не погоджувалась із висновком суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав у спірній квартирі, оскільки він ніколи не був зареєстрованим у спірній квартирі. За доводами апелянта, наданими документами та показаннями свідків доведено ту обставину, що кошти на придбання спірної квартири належать позивачу, і у спільну власність подружжя вона їх не передавала. За наведених обставин, посилаючись на статтю 655 ЦК України, апелянт вказувала, що оскільки кошти за придбану квартиру належать їй, і саме вона оплатила придбання квартири, то і покупцем у договорі купівлі-продажу повинна бути позивач.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року, виходячи із наступного.
Приписами ч.1 статті 15 ЦК України регламентовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ч.1 статті 16 ЦК України, ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 статті 627 ЦК України).
Згідно приписів статті 202 ЦК України, правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Положеннями ч.1 статті 638 ЦК України регламентовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.
Крім того, покупець може домовитися з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.
Отже, предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п'ятої цієї статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Звертаючись з даним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, та переведення права покупця за даним договором на позивача, із посиланням на статті: 203, 217, 235, 321, 328, 526, 655 ЦК України, ОСОБА_1 вказувала, що вона фактично є дійсним покупцем спірної квартири, а не ОСОБА_3 , оскільки позивач здійснила оплату вартості квартири коштами, які належали їй особисто.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 31.03.2023 року у справі №589/3045/19, провадження №61-10291св22.
Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).
У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Відповідно до ч.1 статті 202, ч.3 статті 203 ЦК України, головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).
За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі висновки застосування норм матеріального права зробив Верховний Суд України у постановах від 14.11.2012 року у справі № 6-133цс12, від 07.09.2016 року у справі №6-1026цс16, які у подальшому підтримані Верховним Судом у постановах від 07.11.2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження №61-13992св18), від 21.08.2019 року у справі №303/292/17 (провадження №61-12404св18), від 30.03.2020 року у справі №524/3188/17 (провадження № 61-822св20).
Крім того, у пункті 43 постанови від 23.01.2019 року у справі № 522/14890/16 (провадження №14-498цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який саме правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм права, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 року у справі №346/2238/15-ц (провадження №61-14680сво20), відступаючи від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.07.2020 року у справі № 265/3310/17 (провадження №61-2308св19), зазначив про таке:
”Удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний ”маскувати” волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не ”приховують” сторону правочину. Положеннями ЦК України не допускається такої правової конструкції, як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням”.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції відносно того, що в ході судового розгляду даної справи позивачем не наведено належними та достатніми доказами наявності підстав для задоволення вимог заявленого позову про визнання частково недійсним, в частині покупця, договору купівлі-продажу квартири, та переведення права покупця за цим договором на ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Приписами ч.3 статті 638 ЦК України регламентовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.
Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.
Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
Відповідно до статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ч.3 статті 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.3,ч.4 статті 334 ЦК України).
Відповідно до ч.1 статті 202, ч.3 статті 203 ЦК України умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення, його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен встановити при вирішенні такого спору, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
З копії договору купівлі-продажу серії ВТІ №413039 від 01.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М., та зареєстрованого у реєстрі про реєстрацію нотаріальних дій за №717, вбачається, що ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , житловою площею 27,9 кв.м, загальною площею 47,9 кв.м. Купівлю-продаж квартири вчинено сторонами за 158 202 грн., які сплачено покупцем продавцю готівкою до підписання цього договору (а.с.20-21, том 1). Згідно п.10 даного договору купівлі-продажу квартири від 01.07.2013 року, цей договір купівлі-продажу квартири вчинено за згодою чоловіка покупця ОСОБА_5 , засвідченою нотаріально на заяві приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Бублик Т.М. 01.07.2013 року за № 716.
Як вбачається із копії вищевказаної заяви ОСОБА_5 (а.с.102, том 1), ОСОБА_5 , як чоловік ОСОБА_3 , дає свою згоду на укладання його дружиною ОСОБА_3 договору купівлі-продажу, за яким купити квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , за їх спільні кошти, придбані за період зареєстрованого шлюбу та на умовах йому відомих.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 5498629 від 01.07.2013 року (а.с.22, том 1).
Згідно паспортних даних ОСОБА_3 (а.с.17, том 1), 16.01.2014 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року щодо відсутності підстав для задоволення вимог заявленого позову. Оскільки, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, будь-яких умов, за яких покупцем у договорі купівлі-продажу квартири виступає ОСОБА_1 , наявність будь-яких домовленостей з даного приводу, даний договір в собі не містить. Суд першої інстанції при вирішенні даного спору по суті також прийняв до уваги ту обставину, що договір купівлі-продажу квартири було укладено у письмовій формі та посвідчено нотаріально, при цьому, сторони договору дійшли згоди щодо всіх його істотних умов. Встановивши, що придбане за спірним договором купівлі-продажу майно - квартира була використана саме на задоволення потреб сім'ї ОСОБА_3 , яка була зареєстрована у вказаній квартирі 16.01.2014 року (а.с.17-17,зворот), та несе всі витрати по утриманню даної квартири, як власник, а позивач у спірній квартирі не була зареєстрована, та в ній не проживала, і при цьому, належних, допустимих та достатніх доказів тієї обставини, що спірний договір купівлі-продажу квартири укладався з метою забезпечення житлом позивача, суду надано не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено тієї обставини, що саме вона була покупцем квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції необгрунтовано не прийнято до уваги показання свідків, які підтвердили обставини надання позивачу грошових коштів в якості допомоги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року, з огляду на наступне.
Виходячи із приписів статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів. Відповідно до приписів ч.1,ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 року у справі №917/549/20).
Як вбачається з листа виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 27.12.2012 року про надання благодійної допомоги (а.с.32, том 1), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звертались до виконавчого комітету міської ради з проханням надати їм допомогу для подолання наслідків пожежі.
З довідки філії-Чернігівського обласного управління АТ ”Ощадбанк” №1249 від 22.09.2014 року (а.с.23, том 1) вбачається, що в ТВБВ №10024/0281 м.Ніжина на ім'я ОСОБА_1 було відкрито рахунок в гривнях, по якому за період з 03.01.2013 року по 17.04.2013 року оборот грошових коштів становить 10 969,50 грн.
Згідно довідки ОСББ ”Успіх-2007” (а.с.25, том 1), за ініціативою правління ОСББ мешканцями будинку в грудні 2012 року - січні 2013 року було зібрано кошти на загальну суму 26 487 грн. для допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із втратою житла внаслідок пожежі.
Як вбачається з відповіді виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 25.01.2013 року на звернення ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію (а.с.26, том 1), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26.12.2012 року були на прийомі у міського голови, де були дані доручення відповідним службам. 26.12.2012 року було відкрито рахунок в Ощадбанку для збору благодійних внесків, номер рахунку був оприлюднений в ЗМІ. Проходить збір коштів по місту (організації, школи, університет). Рішенням комісії по наданню матеріальної допомоги від 08.01.2013 року сім'ї ОСОБА_7 виділена матеріальна допомога в розмірі 5 000 грн., сім'ї ОСОБА_8 - 3 000 грн.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту вищезазначених документів не вбачається, що передані ОСОБА_1 в якості матеріальної допомоги грошові кошти були спрямовані нею на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_5 , за договором купівлі-продажу квартири від 01.07.2013 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та що саме ОСОБА_1 є покупцем даної квартири.
Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо визнання вимог заявленого позову відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто, повинно мати місце не лише визнання позову, а і законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі №572/2515/15-ц, провадження №61-1051св17).
В ході розгляду даної справи судом першої інстанції не встановлено визначених Законом підстав для задоволення вимог заявленого позову.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14.05.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з'ясованих фактичних обставин справи, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені судом в ході розгляду даної справи.
За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.05.2021 року - залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 15.06.2023 року.
Головуючий: Судді: