Справа №592/2908/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/236/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
Іменем України
13 червня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/2908/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.03.2023 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби або заставу у мінімальному розмірі, оскільки слідчим суддею не проаналізовані та не виконані вимоги ст. 177 КПК, повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 307 КК є необґрунтованим, стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б беззаперечно вказували на причетність ОСОБА_7 до інкримінованого правопорушення. Слідчий суддя під час розгляду клопотання передчасно зробив висновок про обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК, а також визначено надмірний розмір застави, що не відповідає вимогам ст. 182 КПК та не враховано, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, сталі соціальні зв'язки: проживає разом з матір'ю, неповнолітнім братом та сестрою, бабусею пенсійного віку та у вільний час від роботи піклується про своїх молодших брата та сестру, не перебуває на диспансерних обліках, має неофіційне місце роботи і планує продовжувати там працювати, має позитивні характеристики від сусідів за місцем мешкання, а також з навчального закладу, де здобув середню спеціальну освіту.
08.03.2023 до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим із прокурором Окружної прокуратури м. Суми, звернувся старший слідчий Сумського РУП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12023200480000621 від 06.03.2023 за ч. 2 ст. 307 КК відносно ОСОБА_7 у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини «РVР».
06.03.2023 до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, цього ж дня ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК та 07.03.2023 йому вручене повідомлення про підозру.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, то слідчий просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.03.2023 клопотання слідчого задоволено частково та відносно ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.05.2023 включно із визначенням застави у розмірі 107 360 грн. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував наявністю ризиків ухилення від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на іншого підозрюваного та можливістю вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, також у своїй заяві захисник зазначила про розгляд провадження і у відсутність підозрюваного ОСОБА_7 , який не виявив бажання приймати участь у розгляді апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд кримінального провадження у відсутності сторін, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглянувши клопотання ст. слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із застосуванням застави, а не обрання будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_7 обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, за який законом встановлене покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризиків.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88). Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у кримінальному провадженні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування.
Незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
При вирішенні вказаного вище питання, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ч. 1 ст. 178 КПК).
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені слідчим суддею за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи наведені вище обставини, існують реальні ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на іншого підозрюваного та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою із визначенням розміру застави не забезпечить належне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків і не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК ризикам.
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на іншого підозрюваного та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки «небезпека ризику переховування може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
ОСОБА_7 може переховуватись від слідства, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, а також фактичні обставини його учинення, зокрема. При цьому ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
ОСОБА_7 може незаконно впливати і на іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з метою уникнути покарання, оскільки вказаний підозрюваний є неповнолітнім, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК.
Ризик вчинити ОСОБА_7 інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, оскільки беручи до уваги те, що підозрюваний раніше судимий за аналогічний злочин (ч. 3 ст. 309 КК) і у період іспитового строку на шлях виправлення не став. Крім того, підозрюваний не має постійного місця роботи та стабільного джерела доходу.
Колегія суддів, вирішуючи питання про ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Твердження сторони захисту про необхідність застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на думку колегії суддів, також є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення слідчого судді належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об'єктивно свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання та реєстрації, сталі соціальні зв'язки: проживає разом з матір'ю, неповнолітнім братом та сестрою, бабусею пенсійного віку та у вільний від роботи час піклується про своїх молодших брата та сестру, не перебуває на диспансерних обліках, має неофіційне місце роботи і планує продовжувати там працювати, має позитивні характеристики від сусідів за місцем мешкання, а також з навчального закладу, де здобув середню спеціальну освіту, не є тими безумовними обставинами, які унеможливлюють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або ж знижують (зменшують) ймовірність реалізації ризиків, розглянутих вище. Дані про особу ОСОБА_7 повинні враховуватися тільки у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими КПК пов'язує можливість тримання особи під вартою, так як запобіжний захід спрямовується виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , хоча і шляхом певного обмеження його особистих прав.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя визначив надмірно великий розмір застави, оскільки відповідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті, що було дотримано слідчим суддею, так як були враховані обставини кримінального правопорушення та наявні ризики, а розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. При цьому колегією суддів не було встановлено жодних даних, які б свідчили про те, що вказаний в ухвалі суду розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.03.2023 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4