15 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 609/1008/22
Провадження № 51 - 3573 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2023 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Шумського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2023 року накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 6125810100:02:003:0463, що перебуває у власності Шумської міської ради, та заборонено вчинення із нею будь-яких реєстраційних дій та дій з поділу, об'єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вищезазначеної ділянки.
Ухвалою слідчого судді Шумського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_4 про зняття арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 6125810100:02:003:0463, що перебуває у власності Шумської міської ради.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шумського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
У касаційній скарзі порушується питання про скасування ухвали Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2023 року. ОСОБА_4 вважає, що ухвала слідчого судді від 27 квітня 2023 року мала бути переглянута в апеляційному порядку, у зв'язку із чим рішення суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є помилковим.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії ухвал, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 ст. 129 ч. 1 п. 8Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Відповідно до положень з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Водночас оскарження ухвал слідчого судді, які постановлені в порядку ст. 174 КПК, зокрема, щодо відмови у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Положення частин першої та другої статті 309 КПК України узгоджуються з вказаним принципом та містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Ухвала слідчого судді, винесена в порядку ст. 174 КПК України, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, до вказаного переліку не включена.
За змістом частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Шумського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Наведене узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в ухвалі від 19 лютого 2019 року у справі
№ 569/17036/18 (провадження № 51-598кмо18), відповідно до якого, в аспекті положень ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Посилання у касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 243/6674/17-к, № 237/1459/17 і постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 липня 2022 року у провадженні № 51 - 3781 км 21 та необхідність застосування правових висновків, сформульованих в цих постановах, є безпідставними, оскільки в них сформульовані висновки щодо ухвал слідчих суддів, що не передбачені кримінальними процесуальними нормами. В даному ж випадку ухвала слідчого судді, постановлена в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.
Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом вимог КПК України є безпідставними.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та наданого до неї судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п.п. 1, 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 08 травня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3