14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 185/7162/22
провадження № 51-3292ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року щодо останнього,
встановив:
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також вироком вирішено питання про залишення запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили без змін, про початок обчислення строку відбування покарання, питання щодо процесуальних витрат, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, 15 липня 2022 року о 13:11 обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, з метою реалізації своєї злочинної змови, спрямованої на таємне викрадення будь-якого чужого майна з приміщення АЗС «WOG», з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, прийшли до АЗС «WOG», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богуслав, вул. Лінійна, 2-а, вхід до якої є вільним, де в торгівельному залі на відкритому стелажі побачили майно яке належить ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ»: плитки шоколаду «Millenium» молочний пористий в кількості 16 шт. вагою по 90 г кожна, та плитки шоколаду «Millenium» білий пористий в кількості 11 шт. вагою по 90 г кожна. Обвинувачений ОСОБА_6 , діючи повторно, та обвинувачений ОСОБА_5 , переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, заволоділи вищевказаними майном. З місця вчинення кримінального правопорушення обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим спричинили матеріальну шкоду ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на суму 725 грн 40 коп.
Крім того, 19 липня 2022 року о 10:02 обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, з метою реалізації своєї злочинної змови, спрямованої на таємне викрадення будь-якого чужого майна з приміщення АЗС «WOG», з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, прийшли до АЗС «WOG», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богуслав, вул. Лінійна, 2-а, вхід до якої є вільним, де на відкритому стелажі побачили майно яке належить ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ»: упаковку з цукерками «Raffaello» кокосова стружка вагою 150 г, упаковки з цукерками «Ferrero Rocher» молочний шоколад вагою по 200 г кожна у кількості 9 шт. та упаковки з цукерками «Raffaello Астуччіо» вагою по 80 г кожна у кількості 5 шт., переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, заволоділи вищевказаним майном. З місця вчинення кримінального правопорушення обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим спричинили матеріальну шкоду ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на суму 2051 грн 74 коп.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 залишено без задоволення, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - без змін.
Судові рішення щодо ОСОБА_6 в касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає про порушення судом першої інстанції приписів ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стосовно дослідження як доказів інвентаризаційних відомостей № 3419203799 від 15 липня 2022 року та № 3419203800 від 19 липня 2022 року з точки зору їх належності, достовірності, допустимості та в сукупності з іншими доказами - достатності для доведення вчинення засудженим ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, в порушення положень ч. 3 ст. 404 КПК, за клопотанням сторони захисту повторно не дослідив вищевказаних інвентаризаційних відомостей, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує про обов'язок суду апеляційної інстанції самостійно повторно дослідити докази у кримінальному провадженні на спростування чи підтвердження доводів апеляційної скарги сторони захисту, в обґрунтування чого посилається на правовий висновок, викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20, а також в інших постановах Касаційного кримінального суду, де, на його переконання, предметом перегляду були подібні правовідносини.
Також, з посиланням на правову позицію, відображену в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 235/6552/15-к та ряд інших постанов Верховного Суду з аналогічними позиціями, захисник зазначає про недотримання судом апеляційної інстанції положень статей 23, 86, 94 КПК щодо визнання доказами інвентаризаційних відомостей № 3419203799 від 15 липня 2022 року та № 3419203800 від 19 липня 2022 року, оскільки вони не досліджувались апеляційним судом безпосередньо.
Зазначає, що окрім інвентаризаційних відомостей № 3419203799 від 15 липня 2022 року та № 3419203800 від 19 липня 2022 року, відсутні інші докази на підтвердження факту крадіжки засудженим товарів та вартості викраденого майна.
Крім того, як про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, захисник зазначає про відсутність технічного носія з відеозаписом підготовчого судового засідання 08 вересня 2022 року, що, на його переконання, унеможливлює перевірку виконання судовим розпорядником приписів ст. 345 КПК щодо вручення обвинуваченому пам'ятки про його права й обов'язки, отже свідчить про порушення права на захист. В обґрунтування зазначених доводів захисник посилається на правові позиції, відображені в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 353/627/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 444/797/18.
Також у змісті касаційної скарги наведені твердження щодо неузгодженості показань свідків з показаннями засуджених, що, за доводами захисника, залишилось поза увагою апеляційного суду при перегляді вироку місцевого суду.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З огляду на наведене положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розгляду, перевірка доказів на предмет їх належності та достовірності не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, і перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Як убачається зі змісту доданого до касаційної скарги вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, зроблено на підставі з'ясування обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу, та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Так, винуватість засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину була встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом.
Зокрема за показаннями засудженого ОСОБА_6 , який свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав частково, суду пояснив, що інкриміновані кримінальні правопорушення вчиняв самостійно, ніякої змови з ОСОБА_5 на викрадення майна в нього не було.
Засуджений ОСОБА_5 , який свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав, показав, що 17 липня 2022 року першим з приміщення АЗС вийшов обвинувачений ОСОБА_6 , не розрахувавшись за солодощі, і йому невідомо чому обвинувачений ОСОБА_6 не заплатив за взятий товар. Він, в свою чергу, не повернувся до АЗС та не сплатив за викрадений обвинуваченим ОСОБА_6 шоколад, оскільки злякався. 19 липня 2022 року зайшовши до приміщення торгівельного залу АЗС, ОСОБА_6 почав складати в рюкзак солодощі, а він також взяв дві упаковки з шоколадом. Поки він затримався в магазині, ОСОБА_6 вже покинув приміщення АЗС та не розрахувався за взятий з полиць товар. Він також вийшов з магазину та не заплатив за взяті солодощі, бо розгубився. Коли вони вдвох прийшли до нього додому, обвинувачений ОСОБА_6 поклав в холодильник взяті ним солодощі та обіцяв, що пізніше їх забере. Ніякої домовленості на вчинення крадіжки з обвинуваченим ОСОБА_6 не було, з приміщення АЗС він нічого не викрадав, окрім двох упаковок шоколаду, які не зазначені в обвинувальному акті. Сплатив за викрадений обвинуваченим ОСОБА_6 товар, бо в нього є така можливість.
Крім того, суд оцінив показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також письмові докази, зокрема: інвентаризаційну відомість від 19 липня 2022 року, протокол огляду місця події від 19 липня 2022 року з фототаблицею, протокол огляду від 19 липня 2022 року, протоколи затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, від 19 липня 2022 року, висновки експерта за результатами судової товарознавчої експертизи від 29 липня 2022 року та від 31 серпня 2022 року, інвентаризаційну відомість від 15 липня 2022 року, протоколи огляду місця події від 21 липня 2022 року з фототаблицею, висновок експерта за результатами судової товарознавчої експертизи від 28 липня 2022 року та інші документи.
Судом встановлено, що відеозаписами з камер внутрішнього відеоспостереження АЗС «WOG» за 15 липня 2022 року та 19 липня 2022 року, зафіксований момент таємного викрадення чужого майна саме групою осіб. Так, 15 липня 2022 року обвинувачені вдвох зайшли до приміщення АЗС, ніяких намірів придбавати каву в них не було, останні не підходили до оператора та не замовляли каву. Скориставшись наявністю покупців на АЗС у зв'язку з воєнним станом та дефіцитом пального, обвинувачені разом цілеспрямовано підійшли до полиць з товаром, звідки таємно викрали солодощі. Обвинувачений ОСОБА_6 , ховаючись від оточуючих, складав упаковки з шоколадом в пакет, який тримав обвинувачений ОСОБА_5 . Обвинувачені діяли спільно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, покинули приміщення торгівельного залу, не розплатившись за товар, та вдвох направились в одному напрямку. 19 липня 2022 року аналогічним способом обвинувачені вдвох зайшли в приміщення торгівельного залу АЗС, ніякого наміру придбавати пиво в них не було, оскільки вони до полиць з алкогольною продукцією не підходили. Обвинувачений ОСОБА_6 складав солодощі в рюкзак, при цьому обвинувачений ОСОБА_5 , побачивши ці протиправні дій, підійшов до іншої полиці з товаром, звідки таємно викрав солодощі, заховавши їх в сумку. Після обвинувачені спільно покинули приміщення АЗС та направились в одному напрямку.
Суд дійшов висновку, що наведені докази, окрім показань обвинувачених, мають характер логічних, послідовних та об'єктивних, тому і покладені в основу вироку. Зазначені докази винуватості обвинувачених є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки повністю підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, встановленому Конституцією України та КПК.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень самостійно без попередньої змови з обвинуваченим ОСОБА_5 та показання обвинуваченого ОСОБА_5 , який заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованих за ч. 4 ст.185 КК кримінальних правопорушень, місцевим судом спростовані на підставі показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , відеозаписів з камер внутрішнього відеоспостереження АЗС «WOG» за 15 липня 2022 року та 19 липня 2022 року та протоколів їх огляду, протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_5 , а також речовими доказами, а саме двома запакованими упаковками цукерок Ferrero Rocher та однією запакованою упаковкою цукерок Raffaello, які були викрадені 19 липня 2022 року з АЗС «WOG» та вилучені при затриманні обвинуваченого ОСОБА_5 .
Суд апеляційної інстанції, на підставі приписів статей 404, 405 КПК, переглядав вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2022 року за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 , а також прокурора.
Зі змісту оскарженої ухвали апеляційного суду вбачається, що захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та прокурор в суді апеляційної інстанції не оспорювали кваліфікації дій та обґрунтованість визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 винуватими у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, а їх доводи стосувалися невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також обрахування початку строку відбування обвинуваченими покарання.
Доводи апеляційних скарг засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 , відображені в тексті оскарженого судового рішення, аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 .
З долученої копії оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що під час перегляду вироку місцевого суду він дотримався вимог закону, передбачених статтями 404, 405 та 419 КПК, дав належну оцінку доводам, викладеним у апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 , та із зазначенням належних мотивів постановленого рішення залишив вирок суду першої інстанції без змін, де навів переконливі відповіді на всі доводи сторони захисту.
Згідно з положеннями ст. 419 цього Кодексу в ухвалі апеляційного суду, за наслідками перегляду в межах і в порядку, визначених приписами статей 404, 405 КПК, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться мотиви, що спростовують її доводи.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону апеляційним судом дотримані.
Здійснивши перегляд в межах, визначених ст. 404 КПК, і в порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, свій висновок апеляційний суд зробив на підставі аналізу та належної правової оцінки дотримання місцевим судом правил, встановлених статтями 23, 86, 94 вказаного Кодексу, дійшов обґрунтованого висновку про повноту, всебічність та об'єктивність дослідження обставин кримінального провадження місцевим судом.
За правилами ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Отже, у ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, таку перевірку здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК.
У цьому провадженні таких обставин апеляційний суд не встановив, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що наявність підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції не зобов'язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.
У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а апеляційний суд погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони захисту з оцінкою показань свідків та письмових доказів у справі не є підставою для повторного дослідження цих доказів.
Своя (інша) оцінка цим доказам, відмінна від тієї, яку було надано місцевим судом, судом апеляційної інстанції не надавалася, з огляду на що нерелевантним є посилання захисника на правову позицію, відображену в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 235/6552/15-к та ряд інших постанов Верховного Суду з аналогічними позиціями.
Посилання на правовий висновок, викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20, на обґрунтування доводів про недотримання приписів ч. 3 ст. 404 КПК, є нерелевантним, адже у провадженні, яке було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, йдеться про інші правовідносини, де об'єднана палата зазначила, що за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку та за наявності обґрунтованих доводів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, установлених під час судового розгляду, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні та оцінені у їх сукупності і взаємозв'язку, навів відповідні мотиви про те, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції повно і без порушень. Доводи касаційної скарги не спростовують правильності і обґрунтованості такого висновку.
Апеляційний суд дослідив версією обвинуваченого ОСОБА_5 , за якою 15 липня 2022 року він разом зі ОСОБА_6 зайшли до АЗС випити кави, де ОСОБА_6 попрохав його потримати пакет, в який той поклав плитки з шоколадом, та він не знав, що обвинувачений не мав наміру за них не розраховуватися, після того як він дізнався про злочинні дії ОСОБА_6 , до АЗС щоб сплатити за товар він не повертався.
19 липня 2022 року він знову разом зі ОСОБА_6 зайшли до приміщення торгівельного залу АЗС, де обвинувачений ОСОБА_6 почав складати в рюкзак солодощі, й він також взяв дві упаковки шоколадок, після чого вони покинули приміщення АЗС не розрахувавшись за товар. При цьому, як на причину таких дій обвинувачений ОСОБА_5 вказав власну розгубленість.
На обґрунтоване переконання апеляційного суду, версія подій, висловлена ОСОБА_5 , є нічим іншим, як перекручуванням фактичних обставин з метою ухилення від відповідальності за вчинене. В оскарженій ухвалі апеляційного суду наведені переконливі мотиви, за якими цей суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо оцінки показань обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стосовно їх співучасті під час інкримінованих подій, двічі необізнаності обвинуваченого ОСОБА_5 про справжні наміри обвинуваченого ОСОБА_6 , направлені на таємне викрадення товару, під час відвідування АЗС 15 та 19 липня 2022 року, як таких що є неправдивими та неспроможними.
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість як доказів інвентаризаційних відомостей від 15 липня 2022 року та від 19 липня 2022 року та дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, адже судом встановлено, що указані відомості були складені одразу після вчинення злочинів, й у них відображено найменування, порядковий номер, дата складення, назва магазину, найменування товару, його ринкова вартість та кількість, а також засвідчена печаткою підприємства.
Обґрунтованих доводів про те, що взяті судом до уваги інвентаризаційні відомості не відповідають ознакам, визначеним приписами ст. 99 КПК стосовно документу, як процесуального джерела доказів, касаційна скарга не містить. Колегія суддів відхиляє також доводи касаційної скарги, де захисник заперечує належність як доказів інвентаризаційних відомостей №3419203799 від 15 липня 2022 року та №3419203800 від 19 липня 2022 року, які фактично зводяться до заперечення достовірності відображених там відомостей, позаяк за приписами ст. 433 КПК перевірка доказів на предмет достовірності знаходиться поза межами суду касаційної інстанції. Обґрунтованість висновку апеляційного суду про дотримання правил оцінки цих доказів, з огляду на приписи статей 84, 94 КПК, які не вимагають того, щоб обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, потребували би доказування певним видом доказів, не спростовується доводами касаційної скарги. Крім того, стороною захисту в суді першої інстанцій не ставилася під сумнів відображена в інвентаризаційних відомостях інформація і не ставилось питання про її перевірку іншими доказами.
Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано взяв до уваги, що факт крадіжки солодощів у великій кількості не заперечували і обвинувачені та, як пояснив обвинувачений ОСОБА_5 , матеріальні збитки ним були відшкодовані в повному обсязі.
Також суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторони захисту щодо відсутності в матеріалах провадження відеозапису судового засідання від 08 вересня 2022 року та обґрунтовано відхилив їх, спираючись на висновок щодо застосування норми права, передбаченої п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК, висловлений в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 219/828/18.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з такою оцінкою суду апеляційної інстанції.
За ч. 5 ст. 27 КПК під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Як убачається зі змісту оскаржених судових рішень та касаційної скарги захисника, фіксація підготовчого судового засідання 08 вересня 2022 року здійснювалася на цифровий носій за допомогою системи технічної фіксації судових процесів «Акорд».
Перелік рішень, які можуть бути прийняті у підготовчому судовому засіданні, визначений ч. 3 ст. 314 КПК. До них відноситься затвердження угоди або відмова в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направлення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Отже в підготовчому судовому засіданні не досліджуються докази та не встановлюються обставини кримінального провадження, з огляду на що, за відсутності належного обґрунтування зі сторони захисту, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутність відеозапису судового засідання від 08 вересня 2022 року не є тим порушенням вимог КПК, яке б перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Що ж стосується тверджень захисника в касаційній скарзі про те, що відсутність відеозапису судового засідання від 08 вересня 2022 року унеможливлює перевірку виконання судовим розпорядником приписів ст. 345 КПК щодо вручення обвинуваченому пам'ятки про його права й обов'язки, отже свідчить про порушення права на захист, то колегія суддів касаційного суду їх відхиляє як необґрунтовані.
З оскарженого судового рішення вбачається, що засуджений ОСОБА_5 був забезпечений правовою допомогою захисника на всіх етапах судового розгляду, проте він або його захисники не ставили перед судами попередніх інстанцій питання про не роз'яснення засудженому його процесуальних прав та обов'язків, про порушення його прав під час підготовчого судового засідання, про невручення йому пам'ятки з процесуальними правами та обов'язками, з огляду на що, відповідно до приписів статей 22, 26 КПК, такі обставини не перевірялися судами попередніх інстанцій.
Колегія суддів враховує, що у касаційній скарзі захисник також не стверджує про те, що засудженому ОСОБА_5 пам'ятка про права та обов'язки не вручалася або він з нею не ознайомився, натомість ставить під сумнів можливість перевірити факт її вручення з огляду на відсутність в матеріалах кримінального провадження технічного носія з відеозаписом підготовчого судового засідання 08 вересня 2022 року.
При цьому, виходячи з приписів ст. 345 КПК, після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх. Водночас, про недотримання приписів ст. 345 КПК в касаційній скарзі сторони захисту також не йдеться, як не йдеться і про те, що наявного в справі звукозапису підготовчого засідання недостатньо для перевірки дотримання вказаних вище приписів закону за відповідними питаннями суду та відповідями обвинувачених.
Посилання захисника в обґрунтування зазначених вище доводів на правові позиції, відображені в постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 353/627/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 444/797/18 є нерелевантним, оскільки в цих судових рішеннях йдеться про інші аспекти реалізації права на захист, де судом не виконано вимоги ст. 345 КПК через те, що він не перевірив вручення обвинуваченому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки і головуючий не з'ясував чи зрозумілий їх зміст і у разі необхідності не роз'яснив їх, що суд касаційної інстанції встановив із журналу та звукозапису судового засідання, при цьому одного факту вручення пам'ятки за висновками Верховного Суду було визнано недостатнім для належної реалізації права на захист. Про обставини, що відповідають предмету оцінки касаційним судом у вказаних вище провадженнях, в касаційній скарзі не йдеться.
З огляду на викладене вище, доводи касаційної скарги, в контексті реалізації приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 412 КПК, не містять належного обґрунтування до безумовного скасування оскаржених судових рішень через порушення права на захист.
В частині оцінки дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, колегія суддів також враховує, що приписи пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зобов'язують суд обґрунтовувати своє рішення, не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент, а питання про те, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання належного обґрунтування може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цьому кримінальному провадженні відповідні стандарти вмотивування судового рішення судом апеляційної інстанції дотримано.
Доводи сторони захисту, де захисник відстоює власну версію на підставі особистої оцінки доказів на предмет їх достовірності, відмінної від тієї, що надана судами попередніх інстанцій, не можуть бути предметом касаційного розгляду за приписами ст. 433 КПК
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає безумовних підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень з мотивів, зазначених у касаційній скарзі захисника, та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року щодо останнього.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3