15 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 757/3979/22
Провадження № 51 - 3594 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу заступника начальника третього відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року задоволено заяву підозрюваної ОСОБА_5 про відвід слідчого групи слідчих другого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05 квітня 2014 року. Цією ухвалою відведено слідчого групи слідчих другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62022000000000052 щодо ОСОБА_5 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора другого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 10 квітня 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки ухвала слідчого судді з врахуванням допущених, на її думку, порушень закону мала бути переглянута в апеляційному порядку на підставі загальних положень КПК України. Також прокурор ОСОБА_4 посилається на висновки, сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду № 237/1459/17 від 23.05.2018 року, №243/6674/17-к від 23.05.2018 року та постановах Верховного Суду у справах № 751/3558/17 від 05.09.2018 року, 757/49263/15-к від 12.10.2017 року, 761/20985/18 від 16.05.2019 року, 757/27041/21-к від 05.07.2022 року, 757/61433/21-к від 29.08.2022 року, та, врахувавши їх, апеляційний суд мав переглянути ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії ухвал, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Положення частин першої та другої статті 309 КПК України узгоджуються з вказаним принципом та містять перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвала слідчого судді, якою задоволено заяву ОСОБА_5 про відвід слідчого, до вказаного переліку не включена.
За змістом частини третьої статті 309 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року про відвід слідчого групи слідчих другого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013- 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05 квітня 2014 року винесена в порядку ст. ст. 77, 80 КПК України і не підлягає оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження судових рішень, то вони не ґрунтуються на законі з огляду на наступне.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Слід звернути увагу й на те, що в загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження" (ст. 7 ч. 1 п. 17, ст. 24 КПК України), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5 - 347 кс 15, є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну чи касаційну скаргу.
Також колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, оскарження якого законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Безпідставними є і доводи касаційної скарги про те, що у вказаній справі необхідно застосувати висновки, сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду № 237/1459/17 від 23.05.2018 року, №243/6674/17-к від 23.05.2018 року, оскільки кримінальний процесуальний закон визначає можливість постановлення слідчим суддею ухвали про відвід слідчого в порядку ст. 77 КПК України, в той час як висновки у вищезазначених постановах сформульовані відносно ухвал слідчих суддів, постановлення яких не передбачено КПК України.
Позиції щодо застосування норм права зазначені в постановах Верховного Суду у справах № 751/3558/17 від 05.09.2018 року, № 757/49263/15-к від 12.10.2017 року, № 761/20985/18 від 16.05.2019 року, № 757/27041/21?к від 05.07.2022 року, № 757/61433/21-к від 29.08.2022 року також стосуються постановлення ухвал слідчих суддів не передбачених КПК України.
Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом вимог КПК України, положень Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними.
Пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене, Суд уважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити заступнику начальника третього відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3