Справа № 474/456/23
Провадження № 3/474/248/23
Провадження № 3/474/261/23
Іменем України
12.06.23р. смт Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисниці Вялової І.М., розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від військового коменданта тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 капітана ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр. України, одруженого, робітника підсобника інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти, військової частини НОМЕР_1 , солдата призваного за мобілізацією, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
встановив:
09.05.2023р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ОДМ/В № 337 від 08.05.2023р., згідно якого 07.05.2023р., близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану, під час виконання обов'язків військової служби, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку у Врадіївській ЦРЛ, останній відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Крім того 10.05.2023р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 089989 від 07.05.2023р., згідно якого 07.05.2023р., близько 15 год. 31 хв., по вул. Героїв Врадіївщини смт Врадіївка, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 143 від 07.05.2023р., виданим Врадіївським КНП.Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою від 11.05.2023р. справи про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, об'єднані в одну справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер 474/456/23.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 , якому роз'яснені судом положення ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, при обставинах вказаних у протоколах не визнав, та пояснив, що він не відмовлявся від проходження огляду, а хотів щоб у нього взяли кров на аналіз, оскільки не довіряв газовому аналізатору, так як у нього розрядилися батарейки.
Захисниця Вялова І.М., якій роз'яснено судом положення ст. 271 КУпАП, подала письмові пояснення, в яких просила закрити провадження у справі з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Так захисниця стверджує, що в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказано, що ОСОБА_1 порушив п.п. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху, тобто керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, хоча згідно висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння № 143 від 07.05.2023р. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням п. 2.5. Правил дорожнього руху. Тобто поліцейським не вірно зазначено суть адміністративного правопорушення, та як наслідок не вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 .
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, захисниця зазначила, що в протоколі вказано, що факт порушення підтверджується висновком № 143 від 07.05.2023р., хоча до матеріалів протоколу надано висновком № 144 від 07.05.2023р. Також ОСОБА_1 не роз'яснено його права, а у висновку не зазначено фах лікаря.
Розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухав пояснення ОСОБА_1 та захисниці Вялової І.М. вважаю встановленим таке.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 089989 від 07.05.2023р., слід зазначити таке.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, склад якого полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачалася відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Водночас слід врахувати, що оскільки адміністративне правопорушення, передбачене частиною ч. 1 ст. 130 КУпАП, відноситься до правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а тому в протоколах обов'язково, крім зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, також має бути зазначено пункти Правил дорожнього руху, які були порушені.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії серії ААБ № 089989 від 07.05.2023р. зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння чим порушив п.п. “а” п. 2.9 Правил дорожнього руху.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 089989 від 07.05.2023р., та в якому останній відмовився від підпису без будь-яких зауважень щодо його змісту, працівниками поліції надано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 143 від 07.05.2023р., згідно якого станом на 07.05.2023р., близько 16 год. 00 хв. у ОСОБА_1 виявляються ознаки алкогольного сп'яніння, однак останній відмовився від обстеження на стан алкогольного сп'яніння.
Так згідно п.п. “а” п. 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином враховуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 089989 від 07.05.2023р. слід дійти висновку, що пункт Правил дорожнього руху, який зазначений як порушений, не відповідає суті адміністративного правопорушення викладеного в протоколі.
Крім того, як вбачається з матеріалів судової справи та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 143 від 07.05.2023р., в порушення приписів п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015р., ОСОБА_1 до лікарні для проходження огляду доставив начальник патруля тимчасової військової комендатури смт Врадіївка сержант ОСОБА_3 , а не поліцейським.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОДМ/В № 337 від 08.05.2023р., слід зазначити таке.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння), вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду,за що передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України” № 1932-XII від 06.12.1991р. особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України “Про правовий режим воєнного стану” визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні у разі збройної агресії, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове командування, в межах повноважень видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Обов'язки військовослужбовців визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022р. № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 15.03.2022р. № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022р. № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 21.04.2022р. № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022р. № 341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 22.05.2022р. № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022р. № 573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 15.08.2022р. № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022р. № 757/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 16.11.2022р. № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023р. № 58/2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 07.02.2023р. № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023р. строком на 90 діб.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення додано, зокрема висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 143 від 07.05.2023р., згідно якого станом на 07.05.2023р., близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 відмовився від обстеження на стан алкогольного сп'яніння.
Даючи оцінку вказаному доказу слід зазначити таке.
Законодавець в ч. 3 ст. 172-20 КУпАП виділів три самостійні склади адміністративного правопорушення, а саме:
- розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
- поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані;
- відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає у тому, що він 07.05.2023р., близько 16 год. 00 хв., будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду під час дії правового режиму воєнного стану, під час виконання обов'язків військової служби, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку у Врадіївській ЦРЛ.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, в даному випадку, полягає у відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, якщо вони вчинені особою, в умовах особливого періоду.
Для встановлення вказаного складу обов'язково має бути підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Водночас допитаний в судовому свідок ОСОБА_4 дав суду показання, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газового аналізатора, однак вимагав взяти у нього кров на аналіз, однак лікар відмовив йому у цьому вказуючи, що необхідно продути газовий аналізатор.
За таких умов вважаю, що матеріали справи не містять допустимих доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, в спосіб, який визначений чинним законодавством. При чому слід зазначити, що відмова лікаря проводити огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, шляхом відібрання зразків біологічних матеріалів (крові) не може ставитися у вину останнього, а особи, які доставили ОСОБА_1 на проходження огляду мали належним чином відреагувати на факт відмови лікаря проводити огляд, а саме: з'ясувати причини відмови; з'ясувати можливість проведення огляду іншим лікарем; звернутися до керівництва лікарні зі скаргою на дії лікаря.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративних правопорушень.
З огляду на вищевикладене не вважаю за необхідне не давати оцінку іншим обставинам зазначеним у письмових поясненнях захисниці Вялової І.М. Також до уваги не беруться показання свідка ОСОБА_5 , оскільки останні не мають жодного значення для встановлення обставин вчинення чи не вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 24, 27, 36, 130, 172-20, 221, 247, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутню складу адміністративних правопорушень.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол