Справа № 726/1228/23
Провадження № 1-кп/726/87/23
Категорія 93
09.06.2023 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023262020001125 від 25.03.2023 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця за національністю, громадянина України, уродженця м. Чернівці, із середньою освітою, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 08.09.2020 Садгірським районним судом м. Чернівці за ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком 80 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , -
ОСОБА_3 , 05.03.2023, в період часу з 16:40 по 16:55, перебуваючи в ТОВ «Метро кеш енд кері Україна», що по вул. О. Вільшини, 1-Д м. Чернівці, в умовах воєнного стану, введеного згідно указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, з корисливих мотивів та метою особистого збагачення, повторно, протиправно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно для працівників та відвідувачів магазину, умисно, шляхом вільного доступу з прилавку магазину, викрав товарно-матеріальні цінності згідно висновку експерта № CE-19/126/-23/3272/ TB від 18.04.2023 вартість яких становить: презерватив ТМ «Durex», найменування «Invisible Extra Lube» 12 шт/1уп., у кількості 2 упаковки, становить 612 гривень 91 копійки.
Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «Метро кеш енд кері Україна» майнової шкоди на загальну суму 612 гривень 91 копійки.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст. 185 КК України - визнав повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені прокурором у пред'явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному аткі, відповідають дійсності. Так, дійсно 05.03.2023 викрав у магазині «Метро» презервативи, при обставинах, вказаних у обвинуваченні. Шкодує про вчинене. Усвідомив протиправність своїх дій, а тому більше не вчинятиме правопорушень.Просив суворо не карати.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонувала порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Просила допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження що стосуються речових доказів, процесуальних витрат та даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Щодо міри покарання, просила суд призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, яке слід відбувати реально. Також у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 не відбуто покарання у вигляді громадських робіт, призначене за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.09.2020, просила на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання за цим вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.09.2020, та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 2 (двох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі. Строк покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 , зарахувавши йому у строк покарання за вироком суду, строк його попереднього ув'язнення. До набрання вироком законної сили, залишити в силі раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вирішити питання речових доказів та процесуальних витрат, які стягнути із обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 не заперечив щодо запропонованого прокурором порядку дослідження доказів. Щодо міри покарання своєму підзахисному просив суд призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. При цьому просив врахувати те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, усвідомив протиправність вчиненого, визнав свою вину та співпрацював із органами досудового розслідування. Вчинив кримінальне правопорушення через те, що немає змоги знайти роботу та отримати засоби для існування.
Представник потерпілого ОСОБА_6 до суду не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у справі, скерував 05.06.2023 заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, у зв'язку із неможливістю прибути до суду.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред'явленого йому обвинувачення, в присутності захисника погодився із ним, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу та документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Покази обвинуваченого, надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останнім змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , які він надав суду вільно, без примусу та тиску, в присутності захисника, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, доведена повністю, а останній вчинив вказане кримінальне правопорушення за обставин наведених у вироку.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кваліфіковано вірно за ч. 4 ст. 185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за кваліфікуючими ознаками: вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, що у відповідності до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів; дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, та повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності.
Також суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 враховує і те, що обвинувачений має місце проживання, за яким він зареєстрований та проживає. Крім того, ОСОБА_3 зареєстрований 18.06.2019 в ОКНП «ЧОНД» з діагнозом синдрому залежності до опіоїдів, через вживання амфетамінів зі шкодою для здоров'я, а також перебував з 2000 року на обліку в диспансерному відділенні Чернівецької обласної психіатричної лікарні, із діагнозом: наслідки перенесеного органічного ураження ЦНС з емоційно вольовою нестійкістю. Разом із тим, згідно даних висновку судово-психіатричного експерта № 505 від 09.05.2023 ОСОБА_3 на даний час виявляє ознаки психічного розладу у формі розладів особистості і та поведінки внаслідок ураження ЦНС, він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час вчинення інкримінованого діяння, ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв та за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом, на даний час, ОСОБА_3 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (а.м.к.п. 100, 102-104, 107, 115, 119, 137-138).
Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд враховує визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, визначених ст. 67 КК України, прокурором в обвинувальному акті не заявлено та судом не встановлено.
При цьому суд враховує і те, що вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану та повторно, знайшло своє відображення у відповідній кваліфікації дій обвинуваченого, що зумовлює необхідність призначення покарання у визначених частиною статті межах, а тому повторно такі обставини не можуть бути взяті до уваги, як обставини, що обтяжують покарання при призначення судом покарання.
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.
Таким чином, виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищезазначені положення ст. 69 КК України, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, керуючись суддівським розсудом, зважаючи на обставини кримінального провадження: наявність одного епізоду злочинної діяльності, викрадення лише двох упаковок презервативів та їх вартість; враховуючи, що потерпілий немає претензій до обвинуваченого та у вирішенні питання покарання поклався на розсуд суду; за наявності встановлених кількох обставин, що пом'якшують покарання та при цьому істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; з урахуванням особи винного, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції частини статті Особливої частини КК України - ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
При цьому, прокурор у судовому засіданні також вважала за можливе, в даному випадку, застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, вказуючи про недоцільність призначення мінімального покарання, визначеного санкцією ч.4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Разом із тим, беручи до уваги те, що обвинувачений не вперше притягується до кримінальної відповідальності, знову вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності, а тому в даному конкретному випадку, суд, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а тому не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_3 положень ст.75 КК України та можливості звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.
Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, вважає, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, таке саме покарання у виді реального позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме як його особі, так і характеру вчиненого ним кримінального правопорушення, буде достатнім для досягнення, передбачених ст. 50 КК України, цілей покарання.
Таке покарання на думку суду є адекватним вчиненим обвинуваченим діям, відповідає загальнопревентивній дії, є справедливим та в міру суворим до обставин вчиненого кримінального правопорушення та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Окрім того, згідно долучених матеріалів, обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений 08.09.2020 вироком Садгірського районного суду м. Чернівці за ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт, строком 80 годин, які станом на сьогодні ОСОБА_3 не відбув, згідно даних відповіді на запит із Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації».
Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити з урахуванням положень ч.1 ст. 71 КК України, оскільки останній після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення.
Статтею 73 КПК України визначено порядок обчислення строків покарання. Строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах.
Обчислення строків покарання у днях допускається у разі: 1) заміни покарання іншим; 2) складання остаточного покарання (здійснюється, як уже зазначалось, під час призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків); 3) зарахування попереднього ув'язнення у порядку застосування ч. 5 ст. 72 КК.
Отже, суд, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком, вважає за необхідне, з урахуванням вимог ст.72 КК України, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.09.2020 у вигляді громадських робіт, строком 80 годин.
Відповідно до ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт. Таким чином за правилами ст.72 КК України невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі становить 10 днів.
Під час досудового розслідуваннящодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 гривень 00 копійок, згідно ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці ОСОБА_7 від 02.05.2023 у справі № 725/3181/23.
Враховуючи мету та підстави його застосування, наявність ризиків, з врахуванням призначеного обвинуваченому покарання, яке слід відбувати реально, суд вважає за необхідне залишити в силі обраний запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання його під вартою до набрання вироком суду законної сили.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Витрати на залучення експертів, проведення судової експертизи № CE-19/126/-23/3272/ TB від 18.04.2023, у розмірі 717 грн. 00 коп. (а.м.к.п. 62), слід покласти на ОСОБА_3 , у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.
Інші процесуальні витрати, у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, за цим виоком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 08.09.2020, у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт, що, на підставі ст. 72 КК України, відповідає 10 (десяти) дням позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців 10 (десять) днів.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його взяття під варту, а саме з 12:00 02 травня 2023 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк призначеного покарання, час перебування його під вартою у період з 02 травня 2023 року до вступу вироку з законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обрану у вигляді тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 717 (сімсот сімнадцять) гривень 00 копійок.
Після набрання вироком законної сили, речові докази:
- DVD диск із відео файлами відеоспостереження в приміщені та зовні ТЦ «Метро», що по провулку О. Вільшини, 1Д в м. Чернівці, який згідно постанови від 27.03.2023 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-куртку чорного кольору та шапку сірого кольору, що визнані речовим доказом у кримінальному провадженні та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, згідно квитанції № 5484 від 24.04.2023 - повернути за належністю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1