08 червня 2023 р. Справа № 520/9461/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) по справі № 520/9461/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період:
- проходження строкової служби в лавах радянської армії з 16.05.1969 року по 15.06.1971року терміном 2 роки 29 днів;
- половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту імені Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1974 року по 01.07.1978року терміном 1 рік 11 місяців;
- перебування на посаді стажиста народного судді Червоногвардійського народного суду міста Макіївка терміном з 01 серпня 1978року по 13 листопада 1978 року терміном 3 місяця 12 днів;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при обчисленні розміру довічного грошового утримання зарахувати до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період проходження строкової служби в лавах радянської армії з 16.05.1969року по 15.06.1971року терміном 2 роки 29 днів; половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту імені Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1974 року по 01.07.1978року терміном 1 рік 11 місяців; термін перебування на посаді стажиста народного судді Червоногвардійського районного народного суду міста Макіївка терміном з 01 серпня 1978року по 13 листопада 1978 року терміном 3 місяця 12 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.02.2022року, у розмірі 90% від суддівської винагороди з урахуванням раніше виплаченого грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.23 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо зменшення ОСОБА_1 розміру відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 84 % при проведенні перерахунку раніше нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці та не зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ОСОБА_1 військової служби в лавах радянської армії та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті на стаціонарному відділенні.
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді, проходження військової служби в лавах радянської армії у період з 16.05.1969 по 15.06.1971 терміном 2 роки 29 днів та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті на стаціонарному відділенні у період з 01.09.1974 по 01.07.1978 - 1 рік 10 місяців.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 14.02.2022.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що перерахунок пенсії позивачу здійснено на підставі довідки ТУ ДСА в Донецькій області від 17.07.2020 № 04-519, без врахування періоду проходження строкової служби та навчання в у вищому учбовому закладі, з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 37 років 12 днів в розмірі 84 %, відповідно до ст.137, ч.3 ст.142 Закону України " Про судоустрій та статус суддів".
Посилаючись на ч. 6 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995, чинні на час призначення позивача суддею, вказав на безпідставність зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у юридичному вузі та період проходження строкової служби, враховуючи на їх відсутність , як складових стажу.
Позивач правом а подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 16.05.1969 по 15.06.1971 проходив службу в Збройних Силах, з 01.09.1974 по 01.07.1978 був студентом Харківського юридичного інституту, з 01.08.1978 по 12.11.1978 працював стажистом народного судді Червоногвардійського народного суду м. Макіївка, а з 13.11.1978 по 23.11.2015 суддею Київського районного суду м. Донецька, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 26-33).
Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VІІІ, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Отже, позивач є суддею у відставці, перебуває з 26.06.2017 на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
ТУ ДСА в Донецькій області видано довідку від 14.02.2022 № 04-679 про стаж роботи, що надав право виходу у відставку, у якій зазначено що стаж роботи ОСОБА_1 станом на 11.02.2021 становить 41 рік 03 місяці 21 день і до нього включено службу в Збройних Силах - 02 роки 29 днів, навчання в Харківському юридичному інституті - 01 рік 11 місяців, роботу на посаді стажиста народного судді - 03 місяці 12 днів. (а.с.18)
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Донецькій області від 14.02.2022 №04-679.
Проте, за наслідками розгляду заяви, відповідачем надано відповідь від 06.07.2022 №2000-0202-8/40545, у якій зазначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проведено з урахуванням статті 137, ч.3 статті 142 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 84% суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА в Донецькій області від 17.07.2020 №04-519, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 37 років 12 днів на виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/12812/2020 з 19.02.2020. (а.с.19-20)
При цьому, відповідачем при обчисленні стажу для визначення розміру щомісячного грошового утримання судді було враховано лише період роботи позивача на посаді судді Київського районного суду м. Донецька з 13.11.1978 по 23.11.2015 , що становить 37 років 12 днів.
Не погодившись із діями відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді проходження строкової служби, навчання в Харківському юридичному інституті, роботу на посаді стажиста народного судді Червоногвардійського народного суду, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що до стажу роботи позивача, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, пенсійний органі безпідставно не врахував період проходження строкової військової служби та половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Враховуючи, що стаж роботи позивача на посаді судді в загальному розмірі складає 41 рік та 9 днів, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.02.2022 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що посада "стажист народного судді" відсутня в штаті апарату Червоногвардійського районного народного суду м.Макіївки і доказів фактичного виконання позивачем обов'язків судді не надано.
Враховуючи, що позивачем рішення суду не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог, судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з ч.ч. 1-4 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
Отже чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 цієї статті.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у спорах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, від 18.05.2022 у справі 160/415/21, від 02.08.2022 у справі № 620/6361/20.
Вирішуючи питання щодо правильності розрахунку відповідачем стажу судді у відставці при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу з 14 лютого 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено та визнається відповідачем, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1978 року по 23.11.2015 обіймав посаду судді, звільнений у відставку, перебуває на обліку в пенсійному органі , до березня 2021 отримував довічне грошове утримання в розмірі 90 % від грошового забезпечення працюючого судді із розрахунку трудового стажу -37 років 10 днів. З квітня 2021 пенсійний орган виплачує довічне грошове утримання судді в розмірі 84%, без врахування періоду проходження строкової служби з 16.05.1969 по 15.06.1971, навчання у Харківському юридичному інституті (50%) з 01.09.1974 по 01.07.1978.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Абз.4 п. 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Судом встановлено, що стаж роботи позивача на посаді судді Київського районного суду м. Донецька становить 37 років 12 днів.
Також, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», яка діяла на час набрання чинності Законом № 2453-VI, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Судом встановлено, що факт проходження позивачем строкової служби та навчання у вищому юридичному навчальному закладі підтверджується належними доказами, а саме дипломом та військовим квитком, записами у трудовій книжці.
Таким чином, не включення відповідачем до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання є неправомірним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано період проходження позивачем строкової військової служби та половина строку навчання в Харківському юридичному інституті.
Отже, загальний стаж роботи судді Рассуждая Я.М., що дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить повних 41 років.
Зважаючи на те, що позивач має повних 41 рік стажу на посаді судді, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 підлягає перерахунку виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (1 рік стажу понад 20 років - збільшується на два відсотки заробітку).
Відповідно, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що відповідач застосовуючи 84% при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання діяв в межах та в спосіб визначений чинним законодавством, є помилковими.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/9461/22 в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова