Єдиний унікальний номер справи: 753/13329/18 Головуючий у суді першої інстанції: Червонописький В.С.
Номер провадження: 22-ц/824/5144/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
23 травня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
за участю секретаря - Качалаби О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Лілія Ігорівна, на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В Баришівський районний суд Київської області звернулась представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко Л.І. із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» , відповідач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, у якій просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правової допомоги у розмірі 16 000,00 грн.
Вимоги заяви обґрунтовувала тим, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну допомогу.
Вказала, що п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати (витрати на професійну допомогу) пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до Договору № 16/09/22 від 16 вересня 2022 року, Додатку № 1 та акту приймання-передачі наданих послуг від 07 вересня 2022 року, остаточний розмір витрат відповідача на професійну правову допомогу склав 16 000,00 грн.
Оскільки, відповідачем при поданні відзиву заявлено про розмір витрат на правову допомогу, рішення було прийняте без участі відповідача та його представника, а отримано 06 грудня 2022 року, тому строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, на подання заяви щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу, шляхом прийняття додаткового рішення відповідачем не пропущено.
Посилалась на те, що Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/20; від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зроблено висновок про те, що витрати за надану професійну допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних послуг та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Л.І. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Л.І., оскаржив її в апеляційному порядку.В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що відповідачем дотримано вимоги п. 8 ч. 3ст. 178 ЦПК України щодо визначення орієнтовного розрахунку суми судових витрат у відзиві на позов, а також дотримано строк та порядок подачі доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які відповідач має сплатити на виконання договору № 19/09/22.
Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду.
Зазначає, що суд першої інстанції, самостійно прийняв рішення про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, не врахувавши положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, а також, правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, згідно з якою, суд не вправі самостійно, без клопотання іншої сторони, вирішувати питання щодо не співмірності заявлених витрат.
У письмових поясненнях, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Стадніков Д.В., проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Л.І., залишити без задоволення, а ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог, апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Л.І.,, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
За редакцією ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вказано, що договір про надання правової допомоги представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2019 у справі № 9901/264/19.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року № 33210/07, № 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року № 37246/04).
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів понесення судових витрат, так як на підтвердження розміру понесених витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги в суді першої інстанції, ним подано до суду першої інстанції копію Договору № 19/09/22 про надання правової допомоги адвокатом (представництво) від 16 вересня 2022 року, копію розрахунку вартості правової допомоги (представництво); копію Акта приймання-передачі наданих послуг за договором № 19/09/22 про надання правової допомоги адвокатом (представництво) від 07 грудня 2022 року.
При цьому, апеляційний суд, вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
На думку колегії суддів, зазначені адвокатом Васильченко Л.І. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Також, колегія суддів враховує те, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16 листопада 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту № б/н від 23 лютого 2012 року, в розмірі 1 321,71 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи із принципу пропорційності судових витрат щодо задоволених вимог, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.
За правилами ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, так як висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Васильченко Лілія Ігорівна, задовольнити частково.
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васильченко Лілії Ігорівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар