Справа №760/28624/21 2/760/2398/23
(заочне)
19 квітня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21 вересня 2006 року.
У липні 2008 року за вищевказаною адресою зареєстровано відповідача, однак відносини між сторонами не склалися, тому з 2009 року ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі.
Зазначає, що всі обов'язки по утриманню житлового приміщення позивач виконує самостійно. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням знятись з реєстраційного обліку, проте такі прохання були залишені без уваги.
Таким чином, будучи зареєстрованою у квартирі, відповідач за вказаною адресою не проживає та не несе витрати за комунальні послуги, не є членом сім'ї позивача, однак позивач змушений сплачувати за комунальні послуги також і за зареєстровану в квартирі відповідача.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2021 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
21 листопада 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи у його відсутність, в якій він зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, в порядку частини десятої статті 187 ЦПК України та направлення кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання, на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, що підтверджується конвертом, який повернувся на адресу суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», про поважність причин неявки суду не повідомила. Крім того, у встановлений судом строк, не скористалася своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.
Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи, що сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Судом установлено, що на момент звернення до суду єдиними власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування квартири від 21 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2276, та інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 19 жовтня 2022 року № 23667.
Згідно з витягом № 71170946 від 06 жовтня 2021 року з Реєстру територіальної громади м. Києва, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована з 24 липня 2008 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Актами про не проживання від 30 серпня 2021 року, від 05 жовтня 2022 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач фактично не проживає за місцем реєстрації.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
З огляду на викладене, підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю.
У постанові від 16 листопада 2016 року № 6-709цс16 Верховним Судом України висловлену правову позицію про те, що аналіз статті 391 ЦК України дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
На підставі викладеного, а також враховуючи встановлені обставини справи, до спірних правовідносин підлягають застосування положення статті 391 ЦК України.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач втратила право користування спірною квартирою.
Так, судом установлено, що спірна квартира належить на праві приватної власності позивачу, а відповідач не проживає в квартирі протягом тривалого часу (більше одного року), не бере участі в її утриманні та не є членом сім'ї власника житла.
Будь-яких доказів про те, що у відповідача існують перешкоди у користуванні спірною квартирою суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що позивач є власником вищевказаної квартири, відповідач в квартирі не проживає, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростувала, та реєстрація відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачу, як власнику, в повній мірі розпоряджатися своїм майном, користуватися квартирою, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 908 грн, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 383, 391 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л. М. Ішуніна