Постанова
Іменем України
03 лютого 2010 року Справа № 2-22/4385-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Зенкової Ірини Олександрівни, довіреність № 41 від 01.01.10;
відповідача: Гаврилюк Лариси Андріївни, довіреність № 24 від 04.01.10;
третьої особи: не з'явився, Міністерство транспорту та зв'язку України;
третьої особи: не з'явився, Департамент розвитку та координації систем транспорту та зв'язку України;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 02.12.2009 у справі № 2-22/4385-2008
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, Дніпропетровськ,49602); (вул. Павленка, 34, м. Сімферополь, 95006)
до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, м. Керч,98312)
3-тя особа: Міністерство транспорту та зв'язку України (пр. Перемоги, 14,Київ,01135)
в особі Департаменту розвитку та координації систем транспорту та зв'язку України (пр. Перемоги, 14,Київ,01001)
про стягнення 1741374,74 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2009 у справі № 2-22/4385-2008 у позові відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з документальної недоведеності посилань позивача відносно кількості вагонів, які, на думку залізниці, повинен був обробляти порт. Обсяги вантажів, які доставлялися залізницею, фактично, всупереч умовам договору, не були у повному обсязі узгоджені із відповідачем у спірний період. Наявні у справі відомості вказують на значну поставку вагонів понад запланованої кількості. Крім того, суд встановив, що в періоди дії конвенційних обмежень на відправки вантажів, портом були відправлені 349 вагонів з вантажами, тоді як відвантаження вагонів в адресу порту повинне було бути припинено. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що надходження вагонів з вантажами поза узгодженими змінно-добовими планами і в періоди дії конвенційних обмежень приводило до збільшення кількості нерозвантажених вагонів на станції Керч-Порт і порушенню ритмічності обробки вантажів, що поступали по основних планах перевезення і планах додаткового завезення. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача.
Суд також прийняв до уваги положення пункту 1 статті 22 розд. 5 Угоди про міжнародне залізничне сполучення та зазначив, що за наслідки перевезення неузгодженої кількості вантажу має нести відповідальність залізниця, а не порт.
Крім того, в рішенні суду є посилання на пункт 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах повинен нараховуватись лише за час їх знаходження на станції призначення, оскільки тільки за умови прибуття на станцію призначення вин вважається таким, що прибув на адресу вантажоодержувача, тоді як обставини у даній справі свідчать про затримку вагонів на підходах (станціях підходу) до станції призначення.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач наводить умови пункту 7.1 договору від 15.06.2004 № ПР/МД-4м/2-04/НЮ-3679дч та пункту 8 Правил зберігання вантажів, на підставі яких заявник апеляційної скарги вважає, що ним було правомірно нараховано збір за зберігання вантажів у вагонах. При цьому, позивач зазначає, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Також, позивач наводить підстави, за якими вважає, що порт спроможний вивантажувати не менше 192 вагонів.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав суду відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Придніпровська залізниця" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладені: договір про порядок надання послуг залізничного транспорту та перевезення вантажів та надання додаткових послуг № ПР/4ТХ-02-451/НЮ-1417п від 14.11.2002 (з доповненнями від 18.07.2003, 22.03.2004, 09.04.2004, 25.06.2004, протокол розбіжностей від 05.06.2004) та договір на обробку вагонів № ПР/МД-м4/2-04/НЮ-3679дч від 05.03.2005 з протоколом узгодження розбіжностей від 30.07.2004.
Спірний період у справі стосується січня - лютого 2008 року, в якому на адресу порту масово надходив вантаж у вагонах і контейнерах: вугілля, кокс.
Позивач зазначає, що у зв'язку з масовим надходженням вантажу на адресу порту та незабезпеченням відповідачем вивантаження в об'ємах, що щодоби поступають на Кримську дирекцію залізничних перевезень Придніпровської залізниці, навантажені вагони та контейнери простоювали як на станції призначення Керч-Порт, так і на входах - ст. Керч, Владиславівка.
В обґрунтування своїх вимог залізниця посилається на статтю 46 Статуту Залізниць України та пункт 8 Правил зберігання вантажів, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, прикордонних, припортових станціях тощо).
У відповідності з пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 113 від 25.02.1999 (у редакції, що діяла в період січень - березень 2008 року) у разі затримки вагонів на станції з причин, залежних від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (години та хвилини) початку та закінчення затримки вагонів та їх номера. Пунктом 10 цих же Правил передбачено, що облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, який складається станцією. Всі вказані в цьому акті відомості передаються в Повідомленні про затримку вагонів в інформаційно-обчислювальний центр залізниці і на станцію призначення.
Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з пунктом 7.1. договору № ПР/МД-м4/2-04/НЮ-3679дч від 05.03.2005 з протоколом погодження розбіжностей від 30.07.2004 вагони, які з вини порту недозаявлені до добової норми вивантаження і простоюють на станції Керч - Порт та на підходах до неї в "кинутих" потягах в очікуванні подачі в порт, оформлюються актами загальної форми з покладанням на порт відповідальності за користування вагонами і контейнерами, зберігання і охорону вантажу в них.
Відповідно до пункту 3.2 договору про порядок оплати послуг залізничного транспорту за перевезення вантажів і надані додаткові послуги № ПР/4ТХ-02-451/НЮ-1417п від 14.11.2002 у міру виконання перевезення і надання послуг портом вноситься збір за зберігання вантажу.
У матеріалах справи є завірені копії актів про затримку вагонів формою ГУ-23А (том 1, а. с. 69 - 88, том 3, а. с. 1 - 36), наказів про затримку вагонів (том 3, а. с. 9 - 34) і повідомлень про затримку вагонів (том 1, а. с. 133 - 148, том 3, а. с. 10 - 35).
Всі затримані на цих станціях вагони слідували до станції призначення Керч-Порт, і були затримані з однієї причини - у зв'язку з неможливістю їх прийому вантажовласником - ДП "Керченський морський торговий порт".
Судом встановлено, що загальна кількість вагонів з вантажами, затриманих залізницею на станціях Керч, Джанкой і Владіславовка за період січень - березень 2008 року складає 1284 вагони, зокрема: на станції Керч - 149 вагонів, на станції Джанкой - 516 вагонів, на станції Владіславівка - 619 вагонів.
В актах про затримку вагонів форми ГУ-23А вказані час прибуття вагонів на станцію та час їх відправлення. Встановлено, що за період січень - березень 2008 року на станціях Керч, Джанкой і Владіславівка залізницею було затримано 1284 навантажених вагону, з них на термін від 2-х до 9 діб - 1077 вагонів, які слідували в адресу ДП "Керченський морський торговий порт".
За зберігання вантажу у вагонах і контейнерах, що простоюють на станції призначення Керч-Порт і на підходах, - ст. Джанкой, Владіславівка, Керч з вини порту, залізницею нарахований збір за зберігання вантажу в сумі 649551,36 грн.
Судова колегія вважає, що для правомірного вирішення спору по суті необхідно встановити наявність вини порту у затримці вагонів, оскільки пункт 8 Правил зберігання вантажів передбачає наявність вини одержувача, як обов'язкову умову для його відповідальності.
Відповідно до пункту 3 Правил планування перевезень вантажів на підставі заявок відправників на перевезення експортних вантажів Укрзалізниця складає проект місячного плану перевезень, узгоджує його з портами та доводить його до залізниць (пункти 3.2-3.5 Правил).
Згідно з пунктом 1 Правил прийняття вантажів до перевезення (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644) вантажі для перевезень приймаються при наявності місячного плану, оформленого відповідно до Правил планування перевезення вантажів. Згідно з пунктом 14 цих Правил, прийом до перевезення вантажів через морські порти здійснюється на підставі Правил і Угоди про міжнародне залізничне сполучення.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 статті 3 розділу 1 Угоди про міжнародне залізничне сполучення від 03.04.1993, кожна залізниця, що є учасником Угоди, зобов'язана перевозити усі вантажі на умовах Угоди, якщо перевезення передбачене у плані перевезень вантажів залізниці відправлення. Пункт 1 статті 22 розд. 5 Угоди передбачає, що залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення на усьому шляху прямування вантажу до видачі його на станції призначення.
Пунктом 1.13 Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав (Угода держав - учасниць від 24.05.1996) встановлено, що вантажні поїзди мають бути підведені до міждержавного передаточного стику згідно з затвердженими: графіком руху, планом формування, порядком направлення вагонопотоків і узгодженим добовим планом роботи між залізницями, що розроблені на підставі місячного обсягу перевезень вантажів (плану перевезень). Пункт 1.25 цих Правил надає право залізниці відмовити в прийомі вагонів з вантажами, що надані понад узгоджені розміри добового плану.
Договором № ПР/МД-4м/2-04/НЮ від 15.06.2004 з протоколом розгляду розбіжностей від 30.07.2004, протоколом узгодження розбіжностей від 21.02.2005 та рішенням суду щодо врегулювання розбіжностей від 08-22.02.2005, укладеним між портом і залізницею, визначено, що місячне планування роботи порту і станції з перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів здійснюється відповідно до Правил планування перевезень вантажів з урахуванням переробної спроможності згідно з Єдиним технологічним процесом (надалі - ЄТП) роботи станції і порту, зайнятості складських ємностей, підходу суден і наявності вагонів, призначених на фронти розвантаження (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 1 договору "добова норма вивантаження" - узгоджена Залізницею та Портом кількість вагонів, які Залізниця повинна подати в Порт під вивантаження, а Порт вивантажити з урахуванням добової переробної спроможності згідно з ЄТП роботи станції і порту. Ця норма встановлюється щоденно змінно-добовим планом роботи станції і Порту в залежності від наявної кількості вагонів в порту, на припортовій станції та на підходах до неї.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що залізниця зобов'язується контролювати ритмічність відвантаження і завозу вантажів відповідно до узгоджених портом обсягів.
Згідно з п. 4.4 договору, норма вивантаження на кожну добу встановлюється змінно-добовим планом, який складається на підставі узгоджених обсягів завозу вантажів на місяць, додатково підтвердженого завозу та перехідних залишків минулого місяця, виходячи із наявності вагонів в порту, на станції та на підходах до неї, рівномірно протягом доби у розмірі не більше переробної спроможності вантажних фронтів з урахуванням роду вантажу відповідно до ЄТП роботи станції і порту.
Проте, вбачається, що приймання залізницею до перевезення у січні 2008 року вантажів здійснювалось без узгодження з портом (більш 6000 тонн вугілля зі станції Грачи Півн. Кавк. залізниці та маршрут 50 вагонів - 3400 тонн окатишів зі станції Котел Півд.-Східної залізниці). При цьому, загальна кількість вагонів, що не надійшла по основному плану за січень - березень 2008 року склала 5754 вагони. Це підтверджується пунктом 3 дослідження висновку судового експерта № 118/08 від 01.09.2009.
В порушення умов договору № ПР/МД-4м/2-04/НЮ від 15.06.2004 (п. 1, 4.1, 4.4) позивачем у січні-березні 2008 року подана взагалі неузгоджена портом кількість вагонів -3989. Судова колегія приймає до уваги доводи відповідача про те, що вказаний вантаж порт не замовляв, не очікував і вимушений був підготувати складські площі для його вивантаження, на що був потрібен певний час. Відповідно, під цей неузгоджений до завозу вантаж у порт, також не планувались заходи суден, у зв'язку з чим вантаж тривалий час займав складські площі порту, що в свою чергу обмежувало можливості порту з перевалки запланованих обсягів вантажів.
Таким чином, порушення вищенаведених умов договору стало однією з причин несвоєчасного вивантаження і затримки вагонів з вантажами, які надходили до порту відповідно до узгодженого плану.
Укрзалізниця визнала ці факти порушень у листі від 23.07.2008 № ЦДП-14/19.
У матеріалах справи є листи від 10.01.2008 № ко/110, від 22.01.2008 № ко/350, від 01.02.2008 № ко/584, від 04.02.2008 № ко/600, які вказують на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу порушень з боку позивача умов договору - завозу у порт неузгоджених обсягів вантажів, згущених відвантажень без попередньої згоди порту.
Позивач наполягає на тому, що порт зобов'язаний щодоби вивантажувати вагони у кількості, яка не перевищує переробну спроможність вантажних фронтів, а саме 192 вагони.
Однак, таке посилання колегією суддів вважається неспроможним, так як згідно з ЄТП визначена переробна спроможність навантажувально-розвантажувальних фронтів порту - окремо по кожній колії, причалу, а не загалом по порту.
Відповідно до п. 3.1, п. 4.1 Договору № ПР/МД-4м/2-04/НЮ від 15.06.2004 місячне планування роботи порту та станції здійснюється згідно з Правилами планування перевезень з урахуванням переробної спроможності станції и порту, зайнятості складських площ порту, підходу суден, наявності вагонів, назначених на фронти вивантаження.
Однак позивач складає показники по всіх фронтах вивантаження і при щодобовому плануванні керується сумарним показником, стверджуючи, що порт зобов'язаний при будь-яких умовах щодоби вивантажувати 192 вагони.
Вказана позиція ГП "Придніпровська залізниця" не підтверджується представленою Технологічною картою вантажного фронту ДП "Керченський морський торговий порт" і узгодженими планами перевезення вантажів на експорт через порти України.
Згідно листу Головного управління перевезень Укрзалізниці № ЦДП-14/19 від 23.07.2008 (том 3, а. с. 125) відвантаження вантажів із станцій управління в Росії в адресу відповідача без плану в січні - березні 2008 року мали місце. Відвантаження українських вантажів без відмітки порту в АС "МЕСПЛАН" здійснювалось на підставі п. 7.3.1.8.1 Правил планування перевезень вантажів в частині коректування узгоджених планів; на підставі заявок ванатжовласників залізниці в межах узгоджених портом об'ємів завезення замінили вантажовідправників і пересувного складу з робочого парка на власний.
ДП "Керченський морський торговий порт була надана довідка по відправках вагонів призначенням ст. Керч-Порт в адресу ДП "Керченський морський торговий порт", прийнятих залізницею до перевезення без узгодження з портом за період січень - березень 2008 року з розшифровками вантажовласників.
У період з січня по березень 2008 року позивачем було прийняте до перевезення та доставлено до ДП "Керченський морський торговий порт" без узгодження з портом 3989 вагонів (включаючи вагони, що поступили в період дії конвенцій), зокрема в січні 2008 року - 979 вагонів, в лютому 2008 року - 822 вагони, в березні 2008 року - 2188 вагонів.
Обставини справи вказують на те, що для вирішення ситуації, яка склалася в спірний період, залізниця скористалася правом оголошення конвенції, наданим їй статтею 29 Статуту залізниць України, а саме заборонялося вантаження із станцій ВАТ "РЖД" на адресу ГП "Керченський морський торговий порт".
Проте, в періоди дії конвенційних обмежень на відправку вантажів за період січень-березень 2008 року в адресу ДП "Керченський морський торговий порт" було відправлено 349 вагонів з вантажами, тому числі: в січні 2008 року - 212 вагонів, в лютому 2008 року - 25 вагонів, в березні 2008 року - 112 вагонів.
Як вже зазначалось, вантажі в міжнародному сполученні приймаються до перевезення по накладній СМГС, яка є договором на перевезення, і такий договір укладає Залізниця. Тобто, згідно з пунктом 1 статті 22 розд. 5 Угоди, за наслідки перевезення неузгодженої кількості вантажу має нести відповідальність залізниця, а не порт.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на телеграми Укрзалізниці, якими вводилися конвенції про заборону відвантажень вантажів в адресу ГП "Керченський морський торговий порт", в яких указувалися причини заборон, такі як: накопичення в порту вагонів із змерзлим вугіллям, відправлених із станцій ВАТ "РЖД", несприятливі метеорологічні умови, перешкоджали своєчасному підходу судів під вантаження, відсутність вільних складських площ у зв'язку з невчасним вивозом вантажів.
Надходження вагонів з вантажами поза узгодженими змінно-добовими планами і в періоди дії конвенційних обмежень приводило до збільшення кількості нерозвантажених вагонів на станції Керч-Порт і порушенню ритмічності обробки вантажів, що поступали по основних планах перевезення і планах додаткового завезення.
На підставі вищенаведеного, вбачається, що вина порту у затримки вагонів не доведена, і навпаки, затримка виникала внаслідок порушення позивачем умов договору і вказаних нормативних актів.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 129 Статуту залізниць в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форма ГУ-23), який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. В даному пункті Правил не зазначено, що акт ГУ-23 має складатися при затримці вагонів лише на станції призначення. Отже, за вимогами пункту 8 Правил, акт загальної форми ГУ-23 за підписами представників станції і вантажовласника (в даному випадку вантажоодержувача, яким є порт) має складатися як при затримці вагонів на станції призначення, так і на підходах до неї.
Позивач у якості доказу затримки вагонів на станціях Керч, Владиславівка, Джанкой надав лише акти форми ГУ-23А., які не можуть прийматися судом як допустимі докази у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки акти форми ГУ-23А є лише документами обліку часу користування вагонами, не відповідають вимогам частині 4 статті 129 Статуту Залізниць, пункту 8 Правил користування. Отже, вищезазначені акти форми ГУ-23А не повинні бути підставою для матеріальної відповідальності порту.
Позивач у заяві про збільшення позовних вимог просить додатково стягнути з порту 1091823,38 грн. - збір за зберігання вантажів у вагонах, що простоювали у березні-квітні 2008 року на станції призначення Керч-Порт та на підходах до станцій Керч, Владиславівка, Джанкой.
Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Виходячи зі змісту статті 46 Статуту, нарахування збору за зберігання вантажів повинно здійснюватися лише за умови його зберігання на станції призначення, оскільки цією статтею на одержувача покладено зобов'язання прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Стаття Статуту не встановлює право залізниці нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах на підходах до станції призначення. Вантаж, який перебуває на так званих станціях підходу, не є таким, що прибув на ці станції на адресу вантажоодержувача.
Згідно з пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затв. наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у термін, встановлений статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Зі змісту цього пункту вбачається, що збір за зберігання вантажів у вагонах повинен нараховуватись лише за час їх знаходження на станції призначення, оскільки тільки за умови прибуття на станцію призначення він вважається таким, що прибув на адресу вантажоодержувача.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, Статут по відношенню до Правил має перевагу, оскільки затверджений постановою КМ України, тобто є нормативно-правовим актом вищого органу виконавчої влади.
Нарахування збору за зберігання вантажів на станціях Керч, Владиславівка, Джанкой є неправомірним, оскільки відсутнє правове визначення поняття „підходи до станції призначення", чи „станції підходу" і, таким чином, неможливо у даному випадку вважати, що вагони прибули до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт".
Отже, при відсутності вини відповідача, норми матеріального права вказані позивачем в обґрунтування позову застосуванню не підлягають, у зв'язку з чим у позові правомірно відмовлено місцевим господарським судом.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2009 у справі № 2-22/4385-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар