Іменем України
01 вересня 2010 року справа № 5020-1/091-10/244-4/166
За позовом Федерального державного унітарного підприємства
“13 судноремонтний завод Чорноморського флоту”
Міністерства оборони Російської Федерації
(вул. Килен-балка, м. Севастополь, 99004)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспорт Індастріал Сервіс-Південь” (ТОВ “ТІС-Південь”) (вул. Істоміна, буд. 29, кв. 26, м. Севастополь, 99029)
про стягнення 30 783,98 грн., у тому числі: 19 445,50 грн. основного боргу, 6 488,15 грн. пені, 3 963,33 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 887,00 грн.,
Суддя Погребняк О.С.
Представники сторін:
від позивача (ФДУП "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" МО РФ) - Біла І.О. - представник, довіреність №31-26 від 23.06.2010;
від відповідача (ТОВ "ТІС-Південь") -не з'явився.
Федеральне державне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тис-Південь” про стягнення 30 783,98 грн., у тому числі: 19 445,50 грн. основного боргу, 6 488,15 грн. пені, 3 963,33 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 887,00 грн.
Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №13/18/130-10/08 від 27.10.2008 на виконання робіт з докуванням при ремонті шхуни “Нова” в частині його своєчасної та повної оплати виконаних робіт.
Ухвалою суду від 05.07.2010 позовну заяву було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-1/091. Справу призначено до розгляду в засіданні на 26.07.2010.
У судовому засіданні 26.07.2010 розгляд справи відкладено на 16.08.2010.
Розпорядженням голови суду від 10.08.2010 №75 справа передана до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою суду від 11.08.2010 справу прийнято до провадження суддею Юріною О.М.
Розпорядженням голови суду від 27.08.2010 №084, у зв'язку з відбуттям судді Юріної О.М. в щорічну відпустку, в цілях забезпечення дотримання строків вирішення спорів, встановлених Господарським процесуальним кодексом України та відповідно до Інструкції з діловодства у господарських судах України справа №5020-1/091-10/244 передана до провадження судді Погребняка О.С.
Ухвалою суду від 31.08.2010 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 01.09.2010.
У судове засідання 31.08.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином на своєчасно, про причини неявки не сповістив.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІС-Південь” (ТОВ “Транспорт Індастріал Сервіс -Південь”) є 99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, будинок 29, кв. 26.
Поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом на вказану адресу, поверталась до суду з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з «закінченням терміну зберігання».
В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
27 жовтня 2008 року між Федеральним державним унітарним підприємством “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транспорт Індастріал Сервіс-Південь” (ТОВ ТІС-Південь”) (Замовник) був укладений договір №13/18/130-10/08 на виконання робіт з докуванням при ремонті шхуни “Нова” (надалі -Договір, арк.с. 9-13).
За даним Договором Замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати ремонтні роботи на шхуні “Нова” з використанням своєї робочої сили, матеріалів, обладнання, у встановлений договором строк, у повній відповідності з переліком робіт (який є Додатком №1 до цього договору), а Замовник, в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити роботи в строк, обумовлений договором (пункти 1.1-1.2 Договору).
Відповідно до пунктів 2,6, 2,7 Договору, Виконавець оформлює Акт докового огляду проявом трьох діб після постановки судна в док, Замовник зобов'язується надати Виконавцю для ремонту попередній перелік робіт, необхідну технічну документацію для постановки об'єкта в док та проведення ремонтних робіт, забезпечити фронт робіт, прийняти та оплатити роботи відповідно до затвердженої ремонтної відомості, у порядку, визначеному договором.
Строк ремонту судна становить 25 діб з моменту підписання Акту приймання-передачі судна в ремонт між Замовником та Судновласником, за винятком державних свят України (пункт 3.1 Договору).
По закінченню ремонту судна між виконавцем та замовником підписується акт прийому-передачі, який свідчить про закінчення ремонтних робіт з боку виконавця (пункт 3.2).
У випадку зміни узгодженого обсягу робіт та виникнення додаткових робіт сторони оформлюють додаткову угоду з уточненням обсягів робіт, вартості та строків ремонту (пункт 3.5 Договору).
Відповідно до розділу 4 Договору, орієнтовна вартість робіт, відповідно до Додатку 1, складає 131485,00 грн. Остаточна вартість ремонтних робіт визначається узгодженою сторонами виконавчою відомістю. При зміні вартості договору оформлюється Додаткова угода до Договору.
Замовник здійснює оплату на підставі виставлених рахунків:
30% від орієнтовної вартості за договором -передплата протягом 3 банківських днів після підписання Акту прийму судна в ремонт;
30% від орієнтовної вартості за Договором - протягом 3 банківських днів після підписання Сторонами Акту про проведення дефектування робіт, відповідно до додатку;
20% від орієнтовної вартості за Договором -протягом 3-х банківських днів після підписання передаточного акту;
остаточний розрахунок -решта суми від остаточної узгодженої вартості виконаних робіт протягом 30 діб після підписання передаточного акту.
Замовник здійснює розрахунок банківським платіжним дорученням, шляхом переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою платежу вважається день фактичного надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Згідно із статтею 6.8 Договору, замовник за несвоєчасну сплату, як визначено умовами цього Договору, сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більш 2-х облікових ставок НБУ.
За пунктом 7.3 Договору, спірні питання, що виникають між Замовником та Виконавцем при виконанні умов договору, вирішуються на підставі діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 9.1, Договір набирає сили з моменту підписання та діє до виконання усіх зобов'язань за договором.
27 березня 2009 року сторонами була підписана додаткова угода до договору №1, яка є невід'ємною частиною Договору №13\18\130-10\08 від 27.10.2008, згідно з умовами якої, був встановлений строк закінчення ремонту судна -30.03.2009, а також відповідно до пунктів 3.5 та 4.2 Договору після уточнення виконаного обсягу робіт, розглянув виконавчу відомість, сторонами була встановлена остаточна вартість ремонту шхуни «Нова» у сумі 338443,00 грн. (арк.с. 13).
29.04.2009 сторонами підписана та узгоджена додаткова угода №2, відповідно до якої сторонами був визначений остаточний розрахунок ремонту шхуни «Нова»- 278997,50 грн. (арк.с. 14).
Актом від 29.10.2008 сторони підтвердили прийняття судна виконавцем (Федеральним державним унітарним підприємством “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації) для здійснення ремонтних робіт (арк.с. 15).
30 березня 2009 року сторонами підписаний акт №3/ІІІ прийому-здачі виконаних робіт шхуни «Нова», відповідно до якого сторонами підтверджено факт здійснення виконавцем робіт в повному обсязі, вартість проведених робіт склала 338443,00 грн. (арк.с. 16). Зазначеним актом сторони підтвердили те, що претензій один до одного не мають. Акт підписаний представниками сторін та завірений печатками останніх (арк.с. 16).
28.11.2008 був складений Акт дефектування №ДА 686-3.2008 (арк.с. 1824).
Відповідно до умов Договору позивачем виставлявся рахунок № 228 від 18.11.2008 на суму 39445,50 грн. (арк.с.17).
Однак, сума в розмірі 19445,50 грн. залишилася несплаченою.
Листами № 31-15/389 від 23.03.2010 та № 25 від 19.05.2010 позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії з вимогами оплатити суму боргу за договором, а також суму пені за несвоєчасне здійснення розрахунків між сторонами (арк.с.25), а також суму боргу, суму пені та інфляційні витрати та 3% річних (арк.с. 26).
Однак, сума боргу відповідачем своєчасно сплачена на була.
Невиконання відповідачем умов Договору в частині його оплати і стало причиною для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання Договору про проведення ремонтних робіт.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати виконаних за вказаним Договором робіт, а також пені, суми 3% річних та інфляційних витрат. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), а також Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, які регулюють загальні положення про зобов'язання (в тому числі про договір про надання послуг), питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Фактично між сторонами був укладений договір підряду.
Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується факт виконання зобов'язань за Договором з боку позивача в повному обсязі.
Однак, відповідачем вартість виконаних робіт не була сплачена повністю, сума його заборгованості перед позивачем склала 19445, 50 грн.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати не виконав.
Отже, наявна заборгованість в сумі 19445,50 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.
За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19445,50 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6488,15 грн. Суд вважає вимоги позивача в цій частині позову такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд зазначає, що він здійснений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме, посилаючись на пункт 4.4 Договору, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за період, тривалістю більш ніж 6 місяців, що суперечить вимогам ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, суд обмежує період стягнення пені шестимісячним строком.
Таким чином, судом зроблений власний розрахунок суми пені:
0,12*2*19445,5 грн. (сума боргу) /365 днів у році *183 днів прострочення = 2339,85 грн.(сума пені).
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 2339,85 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 3963,99 грн. та 3% річних у сумі 887,00 грн. за період з 22.11.2008.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат (арк.с. 26), зроблений позивачем, вважає його таким, що здійснений з дотриманням вимог законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 887,00 грн. та інфляційних витрат в розмірі 3963,99 грн. підлягають задоволенню.
При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 19445,50 грн., сума пені -2339,85 грн.; 3% річних - 887,00 грн інфляційні витрати -3963,99 грн. а всього 26636,34 грн.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспорт Індастріал Сервіс-Південь” (вул. Істоміна, буд. 29, кв. 26, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 31709891) на користь Федерального державного унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Килен-балка, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 22288616) суму основного боргу 19445,50 грн., суму пені -2339,85 грн.; 3% річних -887,00 грн., інфляційні витрати -3963,99 грн. а всього 26636,34 грн. (двадцять шість тисяч шістсот тридцять шість грн., 34 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспорт Індастріал Сервіс-Південь” (вул. Істоміна, буд. 29, кв. 26, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 31709891) на користь Федерального державного унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Килен-балка, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 22288616) витрати по сплаті державного мита в сумі 266,36 грн. (двісті шістдесят шість грн. 36 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204,21 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. В іншої частині позовних вимог -відмовити.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 06.09.2010