25 травня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 680/596/22
Провадження № 22-ц/4820/825/23
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2023 року (суддя Олійник А.О.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у вказаному будинку, однак з моменту реєстрації та по даний час не проживає, його місцезнаходження невідоме, про що свідчать довідки, видані Новоушицькою селищною радою.
Вважає, що його права, як власника є порушеними, а тому в силу вимог ст. 41 Конституції України, статей 319, 391, 405 ЦК України, ст. 72 ЖК УРСР, та оскільки між сторонами відсутні жодні домовленості щодо їхнього проживання в будинку, який належить позивачу, просив суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2023 року у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що звертаючись до суду із позовом, позивач ОСОБА_1 у повній мірі не обґрунтував обставини справи, зокрема не зазначив коли, за яких обставин та в якості кого відповідач ОСОБА_2 набув право на користування житловим будинком.
Суд зазначив, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення. Водночас підставою для визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
За висновками суду долучена позивачем довідка за №230 від 01 серпня 2022 року про те, що відповідач за зареєстрованою адресою не проживає, та відсутність інших доказів не дає можливості суду в достатній мірі встановити обставини, які є підставою для визнання відповідача таким, що втратив право на користування житлом, адже позивачем не підтверджено: дату реєстрації відповідача у житловому будинку, підстави набуття такого права, наявності чи відсутності поважних причин непроживання, періоду непроживання.
Клопотань, в тому числі про долучення/витребування доказів, виклик свідків, на підтвердження обставин позову, позивач не заявляв.
Отже, позивач не надав достатніх доказів, які б свідчили про те, що відповідач втратив право на користування житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що відповідач у будинку АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає з моменту реєстрації і його місцезнаходження невідоме. Суд безпідставно залишив поза увагою довідку №230 від 01.08.2022, видану Новоушицькою ОТГ.
Крім того, між сторонами відсутні жодні домовленості щодо проживання відповідача у будинку, який належить позивачу.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Хмельницького апеляційного суду не надходило.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 7, 8).
Державна реєстрація права власності проведена 11 листопада 2015 року.
З довідки № 229 від 01 серпня 2022 року про склад сім'ї та довідки №230 від 01 серпня 2022 року, вбачається, що у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_2 , зареєстрований але з моменту реєстрації не проживає (а. с. 9, 10).
На підтвердження відсутності відповідача ОСОБА_2 у житловому будинку позивача по АДРЕСА_1 останнім надано суду лише довідку № 229 від 01 серпня 2022 року, згідно якої відповідач зареєстрований за вказаною адресою та довідку №230 від 01 серпня 2022 року, видану старостою ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_2 з моменту реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 не проживає.
Так, відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.1 ст. 321 ЦК України).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав, що «за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
Нормами статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Водночас згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідно зазначити, що достатньо доказів тоді, коли суд може дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, та вирішити справу по суті. Крім того, такі обставини повинні входити до предмету доказування.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 77-84, 89, 243, 263 ЦПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
З огляду на те, що на позивача покладається обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності заявлених вимог, а ОСОБА_1 не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, а саме позивачем не підтверджено дату реєстрації відповідача в спірному житловому будинку, підстави набуття ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, сам період непроживання в спірному будинку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Долучена позивачем як доказ лише довідка № 229 від 01 серпня 2022 року, згідно якої відповідач зареєстрований за вказаною адресою, та довідка №230 від 01 серпня 2022 року, видана старостою ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_2 з моменту реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 не проживає, вищезазначених даних не містить.
Інших доказів позивачем суду першої інстанції не надано, позивач в судове засідання не з'являвся, направивши заяву про слухання справи за його відсутності.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами відсутні жодні домовленості щодо проживання відповідача у будинку, який належить позивачу, висновків суду першої інстанції не спростовують є безпідставними, а тому їх слід відхилити.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2023 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк