Єдиний унікальний номер справи 333/1382/23
Номер провадження 2/333/1443/23
іменем України
01 травня 2023 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Корнієнко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запорожжя позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035) про захист прав споживачів, -
24 лютого 2023 року до Комунарського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «ОГС «Запоріжгаз»», в якій просить суд: зобов'язати АТ «ОГС «Запоріжгаз»» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , побутового споживача ОСОБА_1 та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 12 листопада 2021 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 12.11.2021 за № 8843 завіреного приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. На даний час в квартирі вона не проживає, але здійснює ремонтні роботи та проводить багато часу. ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, квартира обладнана газовою плитою для приготування їжі. Господарську діяльність з розподілу природного газу, на території м. Запоріжжя, здійснює Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», тобто відповідач. Між ОСОБА_1 та відповідачем 14.02.2022 року укладено договір сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача №62AN690-2354-22. Як споживач послуг відповідача, 17.01.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про встановлення індивідуального газового лічильника за кошти суб'єкта господарювання, у зв'язку з тим, що у квартирі вона не проживає і не прописана, але згідно рахунків на оплату послуг відповідачем щомісячно нараховується кількість спожитого природного газу у відповідності із встановленими нормами споживання природного газу населення у разі відсутності газового лічильника. 3 причин уникнення виникнення заборгованості позивачем щомісячно сплачуються рахунки за послуги якими вона не користується, або користується не в повній мірі, що порушує її права як споживача. 07.02.2023 року ОСОБА_1 отримала лист-відповідь від відповідача яким в її прохані було відмовлено, та запропоновано припинити розподіл природного можливість газу на об'єкт споживача, що уможливлює взагалі користуватись газовим приладом в квартирі. Вважає, що дії відповідача щодо невизнання за ним права забезпечення індивідуальним безкоштовним газовим лічильником, порушує її законні права як побутового споживача природного газу. Просить суд зобов'язати відповідача здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника у квартирі.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27 лютого 2023 року залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
03 березня 2023 року від позивач надійшла позовна заява після усунення недоліків.
Ухвалою суду Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03 березня 2023 року відкрито спрощене провадження по справі, з виклику сторін, надано термін відповідача для подання відзиву на позовну заяву.
27 березня 2023 року на адресу суду від представника відповідача Швайковського А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» не визнає викладені у позовній заяві вимоги позивача, заперечує проти них, вважає що вони не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на приписах законодавства.
На виконання вимог ст. 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» № 2467- V1 від 08.07.2010 р. (який був чинний до 01.10.2015 р.) з 01 липня 2015 р. здійснено відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу. 3 01.11.2016 введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329- VІІІ (далі - Закон), яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України. Статтею 4 Закону визначено, що Державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До компетенції Регулятора на ринку природного газу належить крім іншого затвердження кодексу систем забезпечення дотримання операторами газотранспортних газорозподільних систем, а також іншими суб'єктами ринку природного газу (крім споживачів) їхніх обов'язків згідно з цим Законом та іншими відповідними актами законодавства; затвердження та моніторинг виконання планів розвитку газотранспортних та газорозподільних систем; Моніторинг виконання функцій та обов'язків суб'єктами ринку природного газу відповідно до положень цього Закону та інших актів законодавства щодо доступу до газотранспортних і газорозподільних систем. Регулятор має право: видавати обов'язкові для виконання суб'єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення, накладати санкції на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів), які газорозподільних порушили свої обов'язки відповідно до цього Закону та інших актів законодавства; розглядати скарги / вирішувати спори відповідно до статті 58 цього Закону У відповідності до підпункту 32 п. 1 ст. 1 Закону, Регулятор це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
У відповідності до пп. 33 п. 1 ст. 1 Закону ринок природного газу це сукупність правовідносин, що виникають зокрема у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його розподілу У відповідності до пп. 35 п.1 ст. 1 Закону розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
За приписами пп. 17 п. 1 ст. 1 Закону оператор газорозподільної системи це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
У відповідності до п. 2 ст. 37 Закону оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
У відповідності до статті 38 Закону права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу, За пп. 11 п. ст. 1, п. 1 ст. 41 Закону кодекс газорозподільних систем це правила експлуатації та доступу до газорозподільної системи, що затверджуються Регулятором.
За приписами статті 40 Закону розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону визначено, що - споживач це фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (пп.37 цієї статті); - побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пп. 23 цієї статті);
- суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач (пп. 39 цієї статті).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем Пунктом 3 гл. 1 розд. 1 Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється зокрема, на операторів газорозподільних систем, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
В контексті вказаного з 01 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» (далі АТ «ЗАПОРІЖГАЗ». Товариство, Відповідач) на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно- технологічного управління. АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» здійснює діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу в межах ліцензійної території. Пунктом 1 та 2 гл. 1 розд. VI Кодексу ГРМ передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - визначеному цим розділом типовий договір розподілу природного газу), в порядку.
Абзацом 2, 3 п. 1 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ передбачено, що Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт *Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається,
У відповідності до п. 3 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу с публічним та укладається з урахуванням статей 633. 634. 641. 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п. 4 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ).
Пунктом 5 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) Оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) або додатка 2 (для споживачів, що не є побутовими) до типового договору розподілу природного газу Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити: 1) присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, 2) величину приєднаної потужності об'єкта споживача; 3) перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності) Згідно з вимогами цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до ГРМ.
Пунктом 7 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) в вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Згідно з вимогами цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до ГРМ. У відповідності до вказаного АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» було сформовано та надано заяву- приєднання до умов договору розподілу природного газу споживачу позивачу, який отримував технічний доступ до ГРМ, об'єкт якого знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 20, отже об'єкти якого в установленому законодавством порядку були підключені до газорозподільної Відповідно до персоніфікованих даних заяви-приєднання, споживачу позивачу, як суб'єкту ринку природного газу було присвоєно персональний ЕІС-код, а облік постачання (розподілу) природного газу на об'єкт споживача позивача здійснювався розрахунковим методом. За вказаним вбачається, що факт підписання заяви-приєднання та оплати споживачем спожитого газу підтверджує споживання газу останнім, а отже є діями, які засвідчують бажання споживача укласти договір розподілу природного газу, що у підсумку є фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору розподілу природного газу) на умовах, що зокрема визначені в персоніфікованих даних відповідної заяви-приєднання.
Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533 V1 від 16.06.2011 р.
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного природного газу власного видобутку. за використанням ресурсів.
За приписами п.п. 2, 3 ст. 1 цього Закону комерційний (приладовий) облік природного газу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, а лічильник газу це засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжї до 1 січня 2018 року, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням. Враховуючи вищезазначене, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані в термін до 01.01.2018 року для зазначеної групи населення забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу.
У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 3 цього Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. За приписами статті 4 цього Закону виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу. За вказаним вбачається, що приписами даних норм не закріплено за суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, обов'язку з встановлення споживачам категорії населення саме індивідуальних лічильників газу, відповідно саме в квартирах та приватних будинках таких споживачів і що це є виключно єдиним заходом, яким забезпечується населення даної категорії лічильниками газу. Поряд з цим під лічильником газу в розумінні цього Закону слід вважати будь-який засіб Вимірювальної техніки без обмеження за критерієм їх функціонального призначення індивідуальний або загальнобудинковий (на групу споживачів). У відповідності до вищезазначеного, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані були в термін до 01.01.2018 року для вищевказаної категорії населення, а саме, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі, забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних або загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік природного газу такими споживачами.
Вказані приписи Закону кореспондуються з нормами Кодексу ГРМ. Так, розділ Х Кодексу ГРМ визначає особливості приладового обліку природного газу. Зокрема п. 10 гл. 2 цього розділу визначено, що установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». При цьому особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках передбачено Кодексом ГРМ в його главі 5 розділу XI, де визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ (п. 1 цієї глави).
Пунктом 2 цієї глави передбачено, що у разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі - Тимчасове положення).
Крім того, слід звернути увагу на пункт 4 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» № 329 - 19 від 01.11.2016р., який зазначає, що споживач зобов'язаний, зокрема: 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу.
У свою чергу положення Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та Кодексу ГРМ в частині забезпечення комерційного обліку природного газу у правовідносинах 3 розподілу природного газу споживачам категорії населення кореспондуються з положеннями Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку. Так згідно з пунктом 4 Тимчасового положення, рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.
Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти, фінансування робіт з забезпечення лічильниками газу даної категорії населення, виконання яких запроваджується Оператором ГРМ здійснюється за рахунок коштів таких Операторів ГРМ, що передбачені структурою тарифу на послуги розподілу природного газу. 3 метою недопущення зростання тарифу на розподіл природного газу, Відповідачем з 01.10.2015 року проводяться заходи щодо забезпечення споживачів природного газу лічильниками газу, зокрема в частині запровадження масштабного встановлення будинкових лічильників, що до речі потребує в 5 разів менше коштів. Так, ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» було розроблено План розвитку газорозподільної системи ПАТ ЗАПОРІЖГАЗ» на 2016 - 2025 роки, який було подано до НКРЕКП на затвердження Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 393 (зі змінами) затверджено План розвитку газорозподільної системи ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на 2016-2025 роки та джерела їх фінансування. Розділом 1 даного Плану становить Інвестиційна програма ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на 2017 рік, якою передбачено забезпечення населення лічильниках газу до 01.01.2018 року. З урахуванням технічних та економічних чинників визначено заходи з забезпечення лічильниками у спосіб або встановлення індивідуальних або загальнобудинкових лічильників.
Відповідно до цієї Інвестиційної програми було передбачено встановлення єдиного будинкового вузла обліку (загальнобудинкового лічильника) для забезпечення споживачів категорії населення, незабезпечених лічильниками, що мешкають, зокрема, в багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 . В контексті вищевикладеного встановлення індивідуальних лічильників газу, є заходом забезпечення лічильниками газу споживачів категорії населення, поряд з заходом за яким забезпечення лічильниками здійснюється шляхом встановленням загальнобудинкових лічильників газу.
В залежності від наявності тих чи інших технічних та економічних чинників Оператор ГРМ у відповідності до своїх повноважень приймає рішення та визначає потребу у запровадженні того чи іншого способу забезпечення лічильниками, дії з чого становлять запровадження заходів передбачених Інвестиційною програмою Плану розвитку газорозподільної ПАТ системи «ЗАПОРІЖГАЗ». При цьому реалізація Оператором ГРМ визначених ним заходів з встановлення лічильників ,що становить зміст Інвестиційної програми Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» забезпечено заходами регуляторного впливу на споживача і не передбачає права споживача від них відмовитись або впливати на них. Наголошуємо, що у Законі була відсутня деталізація, що вузол обліку природного газу чи лічильник газу не може бути загальнобудинковим, адже зазначено, що за допомогою лічильника газу має бути визначено обсяг спожитого газу населенням, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких газ використовується тільки для приготування їжі. Таким чином, комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу може здійснюватись відповідно до загальнобудинкового вузла обліку у разі відсутності у споживача індивідуального вузла обліку.
Відповідно до п. 1 гл. 5 розд. ІХ Кодексу ГРС, балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Опратора ГРМ.
Відповідно до законодавства, що було чинним на момент коли було заплановано встановлення будинкового вузла обліку природного газу, АТ "Запоріжгаз" мав підстави для встановлення будинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_3 . Також зазначаємо, що 19.01.2018 р. набрали чинності зміни до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Так змінами до Закону було доповнено статтю 2 закону новою частиною другою. Згідно з якою з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб'єкти Господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирного будинку".
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Слід зазначити, що споживачу, як власнику квартири або будинку, надано право на встановлення індивідуального (квартирного лічильника) окремо на квартиру або будинок але за ініціативи останнього за його власні кошти у випадку його незгоди розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку. Фінансування споживачем таких заходів може бути здійснено з будь-яких джерел не заборонених законом, а роботи з встановлення лічильника газу не відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватись будь-якими суб'єктами господарювання, як мають відповідні дозволи.
При цьому реалізація такого права ніяким чином не пов'язана з її фінансуванням з боку Оператора ГРМ і не пов'язана з заходами передбаченими Інвестиційною програмою Плану розвитку газорозподільної системи АТ «ЗАПОРІЖГАЗ». Така позиція АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» повністю відповідає та ґрунтується, поряд з вимогами законодавства, на умовах договору розподілу природного газу укладеного між ним та Позивачем формі яка відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2498.
Зміст умов даного договору становить певний обсяг прав та обов'язків для кожної з сторін договору. Цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, а його умови однакові для всіх споживачів України, вони розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем (п. п. 1.1. 1.2 Договору). Слід зазначити, що умовами даного договору надання послуг з розподілу не пов'язано з наявністю обов'язку у Оператора ГРМ встановити споживачу в його квартирі лічильник газу за кошти Оператора ГРМ, яким буде забезпечено персоніфікований (індивідуальний) облік розподіленого споживачеві газу. Відповідно умовами договору не передбачено і права у споживача вимагати у Оператора ГРМ запровадження заходів з забезпечення комерційного обліку розподіленого йому газу у такий спосіб.
Напроти цього в п. 5.5. Договору передбачено право Оператора ГРМ якщо об'єкт Споживача розміщений в багатоквартирному будинку (гуртожитку), що обладнаний загальнобудинковим лічильником газу чи на групу будинків (гуртожитків), здійснювати визначення об'єму розподіленого та спожитого природного газу за Споживачем здійснюється з урахуванням Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620, що відповідно забезпечується правом Оператора на встановлення саме за рішенням останнього загальнобудинкових лічильників Крім вказаного така правова позиція Відповідача повністю відповідає та обумовлена позицією.
Регулятора у питанні забезпечення обліку природного газу у населення, яку було надано в роз'ясненнях Регулятора у відповідь споживачам, які звернулись з таким питанням, в якій Регулятор наголошує, що встановлення індивідуальних лічильників природного газу, передбачено лише там, де не заплановано встановлення будинкових лічильників природного газу, та що споживач може встановити лічильник газу за рахунок, як власних коштів так і коштів з джерел незаборонених законом, а виконання робіт з встановлення лічильника може бути замовлено споживачем у будь-якого суб'єкта господарювання, що має відповідний дозвіл на виконання таких робот і що такі роботи не відносяться до конкурентного ринку.
У підсумку вбачається про відсутність, на законодавчому рівні та у відповідності до умов договору розподілу природного газу, у Позивача права вимагати від Відповідача забезпечити йому встановлення лічильника природного газу в його квартирі за рахунок коштів Відповідача та відповідно, що невиконання таких вимог Позивача з боку Відповідача не є протиправними. За вказаних обставин відсутність права унеможливлює його порушення, як слід факт цього вказує на відсутність спору між сторонами та відповідно на відсутність предмету позову. Статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Із системного аналізу діючого на момент виникнення правовідносин законодавства у сфері розподілу природного газу вбачається обов'язок суб'єктів господарювання, що здійснюються розподіл природного газу на відповідній території, в частині забезпечення встановлення до 01.01.2018 року для групи населення, визначеної статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильниками природного газу, має виконуватись через встановлення як індивідуальних, так і загальнобудинкових лічильників, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.
За таких обставин вважають, що АТ «Запоріжгаз» не порушено норм чинного законодавства, що передбачено ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» № 3533-1 від 16.06.2011 р., не порушено умови Типового договору розподілу природного газу укладеного ним з позивачем, а отже відсутні підстави щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача.
Інших заяв по суті спору, клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Позивач у судове не з'явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, заперечує, щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити на підставі заперечень, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 12 листопада 2021 року та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 284521139 від 12 листопада 2021 року, в якій на даний час проводить ремонтні роботи, є побутовими споживачем зі споживання природного газу, її квартира обладнана газовою плитою для приготування їжі.
14 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» було укладено договір № 62AN690-2354-22 сервісного (технічного) обслуговування побутового споживача.
На території м.Запоріжжя господарську діяльність з розподілу природного газу здійснює Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», яке є правонаступником ПАТ «Запоріжгаз», кваліфікується як Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ).
За рахунок Оператора ГРМ у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_3 було встановлено загальнобудинковий лічильник, за яким здійснюється нарахування споживачам за спожитий природний газ.
На звернення позивача про встановлення індивідуального газового лічильника АТ «Запоріжгаз» надав лист-відповідь №69-Лв-1372-0123, в якому позивачу відмовлено в задоволенні заяви.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У ч.1 ст.626, 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема, захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Згідно з ч.1 ст.5 цього Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
За змістом ст.21 Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення (п.2 ч.1 ст.21).
Відповідно до п.3, п.4, п.7 ч.1 ст.21 вказаного Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., який втратив чинність з 01.05.2019р., а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017р., який введено в дію з 01.05.2019р., правовідносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, мають ознаки зобов'язання, в силу яких виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а споживач - оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Постановою НКРЕКП №2492 від 30.09.2015р. затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).
Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Згідно з пп.1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015р. за № 2498, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно з п.2.1 Типового договору оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором..
Відповідно до ч.2, 3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу», приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у ч.1 ст.2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Згідно з п.10 гл. 2 розділу Х Кодексу ГРС установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» №3533-VI від 16.06.2011р., фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.
Побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
Пп. «а» п.1 ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (в редакції, чинній на момент встановлення ЗВОГ в будинку позивача) передбачено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
На час виникнення спірних правовідносин, а саме звернення позивача до відповідача з заявою про встановлення індивідуального газового лічильника та на час розгляду справи, пп. «а» п.1 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2023 року. З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що ПАТ «Запоріжгаз», правонаступником якого є АТ «Запоріжгаз», є Оператором ГРМ, тобто виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням, а позивач - споживачем природного газу.
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, позивач приєднався до Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ.
Відповідно до умов Типового договору АТ «Запоріжгаз», як Оператор ГРМ, взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних об'ємах (обсягах), а позивач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Наведеними вище спеціальними законами у сфері регулювання ринку природного газу обов'язок із встановлення лічильників газу (незалежно від виду - квартирних чи загально будинкових) покладений на суб'єктів господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. При цьому, законом також чітко визначені джерела фінансування робіт з оснащення лічильниками газу (незалежно від виду - квартирних чи загально будинкових) населення: кошти суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, кошти відповідного бюджету, інші джерела, не заборонені законодавством. Отже, законом не передбачено покладення на споживача обов'язку фінансувати витрати зі встановлення лічильника газу у багатоквартирному будинку, в якому розташована його квартира, або ж у його квартирі.
Судом встановлено, що фактичною підставою відмови позивачу у встановленні індивідуального газового лічильника за рахунок Оператора ГРМ є встановлення в багатоквартирному будинку, в якому мешкає позивач, загально будинкового лічильника газу, що сторонами не оспорюється.
При цьому, як встановлено судом, ЗВОГ був встановлений за ініціативою ПАТ «Запоріжгаз», правонаступником якого є АТ «Запоріжгаз», доказів про наявність попередньої згоди споживачів (власників квартир), у т.ч. позивача, на встановлення загально будинкового лічильника газу у багатоквартирному будинку, в якому мешкає позивач, суду не надано.
В той же час, для встановлення загально будинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки мав у договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
АТ «Запоріжгаз» не погоджується з вимогою позивача як побутового споживача щодо встановлення індивідуального квартирного лічильника газу, посилаючись зокрема, на те, що встановлення індивідуальних лічильників за рахунок газорозподільних підприємств там, де встановлено будинковий лічильник природного газу, не передбачено.
Проте, в Законі України «Про забезпечення комерційного обліку газу» відсутні будь-які положення, які б передбачали встановлення для однієї категорії споживачів виключно індивідуальних газових лічильників, а для іншої категорії споживачів загально будинкових приладів обліку газу, а тому суд вважає, що відповідно до цього Закону Оператор ГРМ не вправі одноособово вирішувати питання, який саме газовий лічильник має бути встановлений для споживача - індивідуальний чи загально будинковий.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року (справа №214/2435/17, провадження №14-347цс18) дійшла висновку, що відмова відповідача (газорозподільної організації) встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. Волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
Зміст ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про наявність безумовного обов'язку відповідних суб'єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов'язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб'єктів господарювання.
Ст.6 Закону визначає обов'язок газорозподільної організації встановити квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Отже, на відповідача АТ «Запоріжгаз» покладений обов'язок встановлення лічильників газу побутовим споживачам, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов'язку на споживачів є неправомірним.
Право позивача на забезпечення індивідуальним лічильником газу встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, а тому суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде зобов'язання відповідача АТ «Запоріжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі позивача, оскільки відповідач відмовляється це зробити.
На думку суду, такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та характеру порушення, ґрунтується на вимогах закону та дозволяє забезпечити ефективне і реальне поновлення порушених прав позивача.
Крім того, таке вирішення спору буде відповідати державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату ним саме того об'єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.
Доводи відповідача про те, що позивач забезпечена згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» лічильником газу, а саме встановленим загально будинковим приладом обліку газу, відхиляються судом, оскільки відмова відповідача встановити індивідуальний газовий лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує її права. З урахуванням вимог ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», волевиявлення позивача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.
На підставі викладеного, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу немайнового характеру за ставкою, яка діяла на час звернення позивача до суду в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.15,16,526,626, 629 ЦК України, ст.4,5,21 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р.,Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017р., ст.5, 6 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.18 Закону України «Про ринок природного газу», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,247, 259,263-265, 352-354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035) про захист прав споживачів - задовольнити.
Зобов'язати АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЗАПОРІЖГАЗ» (ЄДРПОУ 03345716, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд.7) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Повний текст рішення буде складено та підписано 01 травня 2023 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов