Справа № 369/12118/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/5370/2023
20 квітня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності та стягнення грошових коштів,
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивача.
Померлий перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, однак тривалий час з 01.07.2014 року до моменту смерті пенсію не отримував.
Після смерті батька, позивач звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича, яким була зареєстрована спадкова справа 14/2021 року.
Позивач вказує, що нотаріусом було здійснено запит до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області стосовно недоодержаної пенсії померлим ОСОБА_2 , на який була отримана відповідь про не включення до складу спадщини недоодержаної пенсії пенсіонерів з числа військовослужбовців. З чим позивач не погоджується.
На підставі вище вказаного, позивач просив суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману ОСОБА_2 пенсію з 01.07.2014 року по 31.08.2020 року та зобов'язати Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_2 пенсію, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію з 01.07.2014 року по 31.08.2020 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року позов задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотриману ОСОБА_2 пенсію з 01.07.2014 року по 31.08.2020 року; зобов'язано Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію з 01.07.2014 року по 31.08.2020 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області направило апеляційну скаргу, в якій зазначило, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
В судове засідання 20.04.2023 року сторона по справі не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення до суду не надали.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , батько позивача.
Померлий перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Після смерті батька, позивач звернувся до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича, яким була зареєстрована спадкова справа 14/2021 року.
Нотаріусом було здійснено запит до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області стосовно недоодержаної пенсії померлим ОСОБА_2 , на який була отримана відповідь про не включення до складу спадщини недоодержаної пенсії пенсіонерів з числа військовослужбовців.
З наявної у матеріалах справи відповіді Головного управління Пенсійного фонду України від 03.03.2021 року на заяву адвоката Ракицької І.М., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 від 12.02.2021 року, вбачається, що позивач звернувся до Головного управління із вимогою виплатити недоотриману пенсію померлого ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах шестимісячного терміну з дня смерті останнього.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що пенсія, яка була призначена та нарахована, але не виплачена ОСОБА_2 , увійшла до складу спадщини, відтак позовні вимоги про визнання права власності та стягнення грошових коштів підлягають до задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв?язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
В своїй апеляційній скарзі відповідач також зазначав про те, що в даному випадку спір виник з публічно-правових відносин, відтак такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими твердженнями апелянта.
З посиланням на аналіз статтей 1218, 1219, 1227 ЦК України, в межах конкретного змісту правовідносин, які склалися в тій справі, Велика Палата Верховного Суду визнала, що на спір про право спадкоємця успадковувати пенсію, яка була нарахована, але не виплачена пенсіонерові, поширюється юрисдикція цивільних судів (постанова від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16-ц (провадження №14-95цс19)).
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько