Єдиний унікальний номер справи 752/13675/20
Провадження №22-ц/824/5960/2023
20 квітня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариство «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позову зазначив, що 12.11.2018 року між нею та АТ «Альфа-Банк» укладено договір про надання особистого кредиту № 500812355 у розмірі 20 362, 91 грн., процентна ставка за користування кредитом 32, 00 % річних.
Зазначений договір, на її думку, не відповідає нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про третейські суди».
В порушення Закону України «Про захист прав споживачів», працівники банку не ознайомили її з умовами кредитування, текст договору був занадто дрібним у зв'язку з чим не було можливості детально ознайомитися із його змістом, довелося підписати текст, не читаючи його. Крім того, можливість передачі спору за зазначеним кредитним договором на вирішення третейського суду суперечить ст. 5, п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди». З огляду на викладене вище, просила визнати недійсним кредитний договір № 500812355, що укладений 12.11.2018 року між нею та АТ «Альфа-Банк».
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року позов задоволено; визнано недійсним кредитний договір № 500812355, що укладений 12.11.2018 року між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Альфа-Банк»; стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840, 80 грн.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
В судове засідання 20.04.2023 року сторони по справі не з'явились, про розгляд справи належним чином повідомлялися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 12.11.2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 500812355.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 , зазначала, що кредитний договір є недійсним, тому що суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме - працівники банку не ознайомили її з умовами кредитування, текст договору був занадто дрібним у зв'язку з чим не було можливості детально ознайомитися із його змістом, довелося підписати текст, не читаючи його. Таким чином її введено в оману.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що текст оскаржуваного договору дійсно є занадто дрібним, що унеможливлює його прочитання, відтак відповідачем було порушено правила ст.. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
12.11.2018 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом надання банку підписаної ним оферти уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб було укладено угоду про надання кредиту.
Твердження про те, що розмір тексту кредитного договору унеможливлює його прочитання нівелюється насамперед тим, що суд в жодному разі не міг визначити чи справді позичальник не міг його прочитати, чи були відомі позичальнику зазначені в кредитному договорі істотні умови кредитування, чи передбачена чинним законодавством вимога конкретного розміру та виду шрифту для таких договорів та взагалі чи є розмір шрифту тексту кредитного договору підставою для визнання його недійсним в повному обсязі, оскільки позивач з умовами договору погодився повністю, що випливає з тексту договору, а також в подальшому позичальник уклав інші додаткові угоди.
Окрім того, у пункті 12 оферти, яка була підписана особисто ОСОБА_1 зазначається, що підписанням такої оферти на укладення угоди про надання кредиту ОСОБА_1 беззаперечно підтверджує, що попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та зазначення абсолютного подорожчання кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості видів та предмету супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами ЗУ «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які їй роз'ясненні, зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення та з якими вона цілком згодна. Позичальник підтвердила, що вона ознайомлена з умовами договору про комплексне банківське обслуговування, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, зокрема його положень, що регулюють умови та порядок надання кредиту фізичним особам, здійснення договірного списання тощо, які оприлюднені на інтернет сторінці банку за електронною адресою банку alfabank.com.ua та які їй роз'яснені та зрозумілі, та з якими вона цілком згодна.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Висновок суду першої інстанції про неможливість ознайомлення позивача з текстом спірного договору у зв'язку з дрібним шрифтом не підтверджується жодними доказами, як от наприклад медичний висновок, дослідження щодо того, що розмір тексту спірного договору не може бути прочитано позивачем у зв'язку з особливостями її зору. Крім того, дана обставина спростовується сукупністю дій позивача, таких як подання оферти на укладення кредитного договору, отримання акцепту від банку, укладення з банком додаткової угоди. З комплексу дій позивача вбачається її розуміння суті правовідносин між сторонами. Крім того, відповідачем було надано до суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 було ознайомлено з усіма правилами і умовами спірного договору перед його укладенням.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про порушення банком правил ст.. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», відтак, вимоги апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Щодо посилань позивача на порушення банком норм встановлених п. 14 ч. 1ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» стосовно можливості банку подати заяву до Третейського суду.
В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що передбачений умова кредитного договору п. 12 про третейське застереження не відповідає ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо змісту правочину. Окрім того, вказаний пункт договору не узгоджується із положеннями п. 14 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди» від 11.05.2004 року, зокрема про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, не підлягають розгляду третейськими судами, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, оспорюваний п. 12 кредитного договору щодо третейського застереження є недійсним.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими твердженнями позивача.
По-перше, відповідно до ст.. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З вищевикладеної норми вбачається, що з наведеної нею мотивації позивач могла б ставити вимогу про визнання договору недійсним лише в частині щодо третейського застереження, а не всього договору в цілому.
По-друге, навіть в частині третейського застереження підстав для визнання спірного договору недійсним колегія суддів апеляційного суду не вбачає, оскільки відповідно до положень ЗУ «Про третейські суди» до компетенції третейського суду не відноситься питання захисту прав споживачів, тобто судові справи, в яких ініціатором спору є споживач, та які направлені на захист його прав як споживача у цих правовідносинах. Всі інші спори, що випливають з оскаржуваного договору, однак не пов'язані з питанням захисту права споживача, можуть бути розглянуті в третейському суді, відтак підстав для задоволення позову в цій частині апеляційний суд не вбачає.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні позову, судові витрати необхідно покласти на позивача. Тому з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 261, 20 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько