25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 280/5097/22
адміністративне провадження № К/990/17573/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вишняков Дмитро Олександрович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №280/5097/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 - інспектору-криміналісту слідчого відділення Хортицького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області - додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за січень-липень та вересень-листопад 2020-го року; січень-червень та серпень-грудень 2021-го року; січень-липень 2022-го року пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах;
зобов'язати відповідача встановити та виплатити ОСОБА_1 - інспектору-криміналісту слідчого відділення Хортицького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області - додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 за січень-липень та вересень-листопад 2020-го року; січень-червень та серпень-грудень 2021-го року; січень-липень 2022-го року пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі №280/5097/22 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України від 29.04.2020р. №375 за період з березня 2021р. по липень 2022р. включно, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах; зобов'язано ГУ НП в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України від 29.04.2020р. №375 за період з березня 2021р. по липень 2022р. включно, пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з ГУ НП в Запорізькій області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500грн; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області - задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі №280/5097/22 - скасовано. ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляції інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вишняков Д.О., звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 та вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої та другої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020р. «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» у взаємодії з висновками Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини, статтею 43 Конституції України, статтями 55 Статуту Організації Об'єднаних Націй, статтями 23 - 25 Загальної декларації прав людини, статтею 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Європейською соціальною хартією.
Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також, у разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Вказані скаржником положення є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо необхідності формування висновку Верховного Суду щодо цих норм у справі.
Суд роз'яснює скаржнику, що посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, доведення необхідності формування відповідного висновку Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження, скаржником зазначено підпункти «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вишняков Дмитро Олександрович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі №280/5097/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяО.А. Губська