25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/17604/20
адміністративне провадження № К/990/11050/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року та не виплаті позивачу компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року;
- зобов'язання відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на день виключення позивача із списків особового складу частини, з нею не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність відповіадча щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року та компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 16 червня 2017 року.
Не погоджуючись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року, відповідач 22 грудня 2022 року звернувся з апеляційною скаргою.
Одночасно скаржник подав клопотання, в якому просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, в обґрунтування клопотання зазначає, що про спірне рішення дізнались лише 14 грудня 2022 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки копію повного тексту оскаржуваного рішення скаржником не отримано.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року відмовлено Військовій частині у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року у цій справі.
Відмовляючи у відкритті провадження суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд апеляційної інстанції не вважав вказані обставини поважними причинами пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, оскільки рішення суду першої інстанції від 31 січня 2022 року оприлюднено шляхом публікації в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 вересня 2022 року, а апеляційна скарга подана лише 14 грудня 2022 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаржник вказує, що розгляд цієї справи проводився одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Повний текст рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року військова частина НОМЕР_1 на дату подачі апеляційної скарги та по теперішній час не отримала, оскільки судом його не надіслано. З повним текстом рішення суду від 31 січня 2022 року скаржник ознайомився з Єдиного державного реєстру судових рішень 14 грудня 2022 року.
На переконання скаржника строк звернення до суду з апеляційною скаргою пропущений з поважних причин.
Окрім того зазначив, що оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) не скасовує обов'язок суду вчасно надсилати копії судових рішень учасникам сплави. Такий висновок міститься в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20.
Також скаржник вказує, що через введення на території України воєнного стану він не міг звернутися до суду з апеляційною скаргою у строки, встановлені статтею 295 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Білак М.В., Соколов В.М. від 04 травня 2023 року відкрито касаційне провадження на увалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року призначено справу до розгляду.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Як свідчать матеріали справи та стверджує скаржник, судом першої інстанції розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, копію судового рішення від 31 січня 2022 року не направлено сторонам через недостатність фінансування для відправки поштової кореспонденції в Дніпропетровському окружному адміністративному (а.с. 75).
З огляду на наведені фактичні обставини, Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Відповідно до підпунктів 15.1, 15.15 пункту 15 частини першої розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Пунктом 16 частини першої цього розділу встановлено, що до дня реєстрації суб'єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб'єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Системний аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, щодо можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі. До того ж, до дня реєстрації суб'єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси, надсилання копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - «Положення про ЄСІТС»).
У газеті «Голос України» від 4 вересня 2021 року №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку.
З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, які передбачають, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, то підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно розпочали функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Тож, на час ухвалення судом першої інстанції рішення від 31 січня 2022 року названі підсистеми (модулі) ЄСІТС уже розпочали функціонування.
За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про те, що електронна адреса, яку суд першої інстанції використав для направлення копії рішення від 31 січня 2022 року, є офіційною електронною адресою Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 76).
Окрім зазначеного, матеріали справи не містять заяв (клопотань) Військової частини НОМЕР_1 про надсилання копій судових рішень на електрону пошту.
Зважаючи на наведене, а також враховуючи приписи статті 251 КАС України, належним способом врученням копії судового рішення скаржнику у цій справі є його надсилання у паперовій формі з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Указані обставини справи і процесуальні норми дозволяють Верховному Суду дійти висновку, що надсилання копії рішення суду від 31 січня 2022 року на електронну пошту Військової частини НОМЕР_1 було здійснене не у спосіб та порядок, встановлені процесуальним законом.
З огляду на це, з урахуванням положень частини 1 статті 120 КАС України, перебіг встановленого строку на апеляційне оскарження для апелянта розпочався з 14 грудня 2022 року, після ознайомлення з рішенням суду першої інстанції від 31 січня 2022 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень та закінчився 14 січня 2023 року.
Як свідчать матеріли справи, 22 грудня 2022 року відповідач через засоби поштового зв'язку звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 82).
Зважаючи на те, що апелянт скористався правом на апеляційне оскарження судового рішення після його ознайомлення, і в межах тридцятиденного строку звернувся з апеляційною скаргою, Верховний Суд вважає застосування апеляційним судом на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України наслідків пропуску строку звернення з апеляційною скаргою передчасними.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку, визначених цим Кодексом, надається право оскарження ухвалених судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного адміністративного суду скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 349, 353, 355 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасувати.
Справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді М.В. Білак
В.М. Соколов