СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/16695/22
пр. № 2/759/1212/23
24 травня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кириленко Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сініцина В.А.
представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
У листопаді 2022 року позивачка звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначає, що вона із 04.04.1991 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Крім неї у цій квартирі також зареєстрована її матір ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 .
Зазначена квартира була надана батьку позивачки ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користування, наразі квартира є неприватизованою. Позивачка зазначає, що у зв'язку з тим, що у Святошинській районній державній адміністрації та Державному архіві м. Києва не збереглись документи, на підставі яких сім'я позивачки була заселена у зазначену квартира, вона не має змогу приватизувати її у встановленому законом порядку.
Позивачка стверджує, що її мати - ОСОБА_3 не проживає у зазначеній квартирі із 1993 року, про що працівниками ЖЕД складались відповідні акти.
У зв'язку із вищевикладеним та тим, що відповідачка не приймає участі в оплаті житлово-комунальних послуг, не несе витрат в утриманні житла, позивачка просить визнати її такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2022 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням, викликом сторін (а.с. 30-31).
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день розгляду справи повідомлялась належним чином, відзиву чи заперечень на позовну заяву не подала, а тому суд вважає можливим слухати справу у її відсутність відповідно до ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, спірна квартира представляє собою однокімнатну квартиру в гуртожитку для тимчасового проживання жилою площею 17,6 кв.м. та згідно ордеру надана батькові позивачки - ОСОБА_6 на сімю з трьох осіб - нього, його дружину - відповідачку по справі та дочку - позивачку по справі (а.с. 48).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер та в спірній квартирі залишились зареєстрованими позивачка та відповідачка із 04.04.1991 року, а також діти позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7, 12, 1129).
Відповідно актів працівників ЖЕД № 8, підписані сусідами позивачки, відповідачка ОСОБА_3 у зазначеній квартирі фактично не проживає (а.с. 21, 22).
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 пояснили, що проживають по сусідству, знали батька позивачки і саму позивачку. Відповідачку в квартирі ніколи не бачили і не знають її, вважали, що позивачку виховує лише батько.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно з ч.1, 2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв'язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
У зв'язку з тим, що відповідачка в спірному житловому приміщенні тривалий час не проживає, не цікаться ним, залишила його добровільно, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати відповідачку такою, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки заявлені вимоги з підстав зазначених в позові є обґрунтованими та доведеними.
Питання розподілу судових витрат позивачкою не порушувалось.
Керуючись ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, ст. ст. 13, 76, 89, 141 280, 282, 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Кириленко