24 травня 2023 року Справа № 280/1645/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та дискримінаційною позначку в Особливостях Протокола - Розпорядження № 923020802035 від 28.07.2022 року - “Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм.” та скасувати Протокол. Розпорядження № 923020802035 від 28.07.2022 року стосовно розрахунку поточної пенсії позивачці та розрахунку суми боргу за період з 01.01.2017 року по 28.07.2022 року в порядку та у способі не відповідному до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме без врахування надбавки за понаднормовий стаж та без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 та ст. 27 та ч.2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 в редакції дійсної на момент нарахування;
визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність відповідача стосовно розрахунку поточної пенсії позивачці та розрахунку суми боргу за період з 01.01.2017 року по момент фактичної виплати в порядку та у спосіб не відповідному до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме без врахування надбавки за понаднормовий стаж та без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст. 27, абз.2 ч.1 ст.28 та ч.2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 в редакції дійсної на момент нарахування;
зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплату поточної пенсії та пенсії з 01.01.2017 року, з урахуванням понаднормового стажу 11 років позивачки відповідно до абз.2 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.27 та ч.2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 в редакції дійсної на момент нарахування до виплати, з компенсацією втрати частини доходів на момент фактичної виплати, за винятком виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення суду відповідачем поновлено виплату пенсії позивачу з 01.01.2017 та прийнято рішення про перерахунок пенсії. Однак, при здійсненні перерахунку, протиправно розраховано поточну пенсію в розмірі 1322,31 грн, визначеному на дату припинення її виплати, та нараховано суму заборгованості з виплати пенсії в сумі 89917,08 грн за кожний місяць вказаного періоду без урахування доплати за 11 років понаднормового стажу відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) та автоматичного перерахунку відповідно до ст. 28, ч. 3 ст. 42 Закону №1058. Відтак, позивач вважає бездіяльність та рішення відповідача протиправними та дискримінаційними, і такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки на думку позивача, його пенсія за минулий період повинна бути нарахована та виплачена у розмірі, визначеному відповідно до діючого законодавства на дату нарахування її до виплати, у тому числі з урахуванням діючих норм стосовно автоматичних перерахунків.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідачем виконане судове рішення по справі № №280/6861/23 в межах покладених зобов'язань та з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Ухвалою суду від 22.03.2023 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06.04.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , перед виїздом за кордон проживала за адресою: АДРЕСА_2 . 11.07.2016 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 280/6861/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.01.2017.
Представником позивача було подано заяву від 06.09.2022 року про добровільне виконання судового рішення по справі №280/6861/21 від 11.10.2021.
На виконання рішення суду та за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ прийнято рішення №923020802035 від 05.08.2022 року про призначення пенсії за віком з 01.01.2017. Згідно з вказаним рішенням умовами призначення пенсії є Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача склав 31 рік 0 місяці 18 днів. Особливості: не підлягають МП, признач за ріш.суду в тверд.розм.-з 01.01.2017 по довічно.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 14.09.2022 № 0800-0210-8/38208 повідомило позивача, що за інформацією відділу опрацювання пенсійної документації № 1 Управління з питань виплати пенсій, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 № 280/6861/21, ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.01.2017 року в місячному розмірі 1322,31 грн. Зазначеним відділом нараховано суму боргу за період з 01.01.2017 по 31.08.2022 в загальному розмірі 89917,08 грн. Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Оскільки згідно з вищезазначеним рішенням Запорізького окружного суду ОСОБА_1 проживає в Ізраїлі, проводити виплату поновленої пенсії за фактичним місцем проживання в Україні, тобто поштою, немає законних підстав. Тому, у вересні 2022 ОСОБА_1 призупинена виплата пенсії до з'ясування. Заява про виплату пенсії ОСОБА_1 через установу банку до Пенсійного фонду не надходила. Враховуючи викладене, пенсію на виконання рішення суду від 11.10.2021 року № 280/6861/21 поновлено, борг нарахований, проте відсутня заява про виплату через уповноважений банк. У разі подання ОСОБА_1 заяви, оформленої згідно з пунктом 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами), Головним управлінням буде розглянуто можливість виплати нарахованої на виконання рішення суду суми.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення та здійснені розрахунки пенсії позивача протиправним, останній звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши надані учасниками справи заяви по суті та докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Приписами ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Нормами ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003), який згідно ч. 1 ст. 5 цього закону регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у ст.1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Окремим положенням ч.2 ст.5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За приписами ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV від 09.07.2003, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина друга статті 28 Закону № 1058-ІV).
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Також, слід зазначити, що у відповідності до п. 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:
мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;
збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Як свідчать матеріали справи, позивач має 31 рік загального стажу роботи, в зв'язку з чим на позивача розповсюджуються приписи статті 28 Закону з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень.
Судом з матеріалів справи встановлено, що при розрахунку пенсії за віком позивача пенсійний орган не врахував вказаних вище норм Закону та Конституції України не застосувавши мінімальний розмір пенсії та призначивши її в твердому розмірі за наявності стажу роботи позивача 31 років, що є безпідставним.
Крім того, відповідно до абз.3 ч.2 ст.27 Закону розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Частинами 1 та 2 ст.42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Водночас, ГУПФУ всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
Крім того, при поновленні позивачу пенсії з 01.01.2017 відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм.», що призвело до порушення прав позивача на належний розрахунок пенсії, оскільки Закон України №1058 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії (на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 280/6861/21) позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків, а тому, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду про зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії позивачу є безпідставними.
Таким чином, перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Відтак, відповідачем допущені протиправні діяння щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Твердження відповідача, що будь-які зобов'язання щодо проведення подальших перерахунків пенсійної виплати на органи Пенсійного фонду судом згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 280/6861/21 не покладалося, є необґрунтованими і такими, що суперечать Конституції України та Закону №1058-IV від 09.07.2003, так як відповідач зобов'язаний проводити автоматичні перерахунки пенсії.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову в частині визнання протиправним та скасувати рішення відповідача № 923020802035 від 28.07.2022 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу за період з 01.01.2017, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням наявного понаднормового стажу, за винятком вже виплачених сум.
Суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження рішення відповідача № 923020802035 від 28.07.2022, правом на оскарження якого він скористався у позові, у зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позову в частині оскаржуваної бездіяльності щодо протиправного розрахунку поточної пенсії та розрахунку суми боргу з 01.01.2017 року в порядку та спосіб не відповідному до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 01.01.2017 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV, то суд зазначає таке.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, суд доходить висновку, що оскільки не проведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.
Таким чином, у вказаній частині позов підлягає задоволенню, шляхом зобов'язання відповідача провести виплату поновленої пенсії позивачу з 01.01.2017 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2021 №460/8138/20.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 923020802035 від 28.07.2022 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2017, з урахуванням встановленого законодавством мінімального розміру пенсії, підвищень та індексації відповідно до статей 28, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням наявного понаднормового стажу та з проведенням компенсації втрати частини доходу, за винятком вже виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )сплачену суму судового збору в розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69015, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2Б, код ЄДРПОУ 41248629).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 24.05.2023.
Суддя О.В. Конишева