Справа № 683/1499/23
3/683/676/2023
17 травня 2023 року м. Старокостянтинів
Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Кутасевич О.Г., за участі секретаря судового засідання Свідерської К.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, водія в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 306857 від 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 по вул. І.Франка, 20 в м. Старокостянтинові Хмельницької області на порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом “Renault Trafic”, державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проведений у встановленому законом порядку із застосуванням Drager Alcotest 6810 (результат 1,47 проміле).
Заслухавши особу, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Частиною першою ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнає та заперечує сам факт керування ним транспортним засобом 26 квітня 2023 року. Зазначив, що вказаного дня його племінниця попросила забрати її чоловіка, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак він відмовився та пояснив, що теж вживав алкогольні напої. Оскільки племінниця мала права керування транспортним засобом, вона попросила у нього його автомобіль та поїхати разом із нею за чоловіком. Рухаючисьпо вул. І.Франка, 20 в м. Старокостянтинові Хмельницької області в автомобілі перестало працювати дальнє світло, тому водій зупинила автомобіль і він сів за кермо, щоб перевірити справність приборів та включив аварійну світлову сигналізацію, в цей час до них під'їхали працівники поліції.
ОСОБА_1 звертав увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування ним транспортним засобом, а тому просив провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Такі його пояснення дослідженими судом доказами не спростовані.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису події, долученого до протоколу про адміністративне правопорушенні щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП убачається, що патрульний автомобіль під'їхав до автомобіля “Renault Trafic”, державний номерний знак НОМЕР_2 , який не рухався, а стояв з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 , який є власником автомобіля від”їхав на узбіччя дороги. Указаним відеозаписом також зафіксовано, що в автомобілі, окрім ОСОБА_1 , також перебували жінка та чоловік у військовій формі в стані алкогольного сп'яніння. При цьому жінка будь-яких пояснень працівникам поліції не давала з метою відвернення їх уваги від військовослужбовця в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, судом встановлено, що у працівників поліції не було достатніх підстав вважати, що саме ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки він не був зупинений під час керування, що у свою чергу потягло за собою порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що передбачений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за № 1452/735 та ст. 266 КУпАП.
Так, 20.02.2019 року Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рамках справи №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому станіне не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) суд за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей не може взяти на себе функції сторони обвинувачення та самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки це буде порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу ( за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке по суті, судом підтримується).
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б достовірно підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.33, 247, 266, 283-285 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: