Справа № 11-655/2010року Головуючий у 1-й інстанції Бурбак В.М.
Категорія : ч.1 ст.286 Н.Т. Доповідач ап. інст.: Куліш В.М.
Іменем України
2010 року вересня місяця 1 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді Куліша В.М.
суддів: Ландаря О.В., Захожая О.і.
при секретарі Гончаренко Н.В.
з участю прокурора Рибачук Г.А.
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу
за апеляціями заступника прокурора м. Полтави, потерпілого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_6, 12 липня 1980
року народження, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 з середньою освітою, не одружений, працюючий водієм ПП «Карпов», відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості,
• засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1 рік.
На підставі ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_6 покладено обов'язки періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 засуджений за вчинення злочину за таких обставин.
1 травня 2009 року, ОСОБА_6 керував належним ПП «Карпов» мікроавтобусом ГАЗ-322132 державний номерний знак НОМЕР_1. Близько 23 години, рухаючись у м. Полтаві по вулиці Жовтневій по відрізку дороги від вулиці Червоноармійської до перехрестя вулиці Ляхова, де розташований нерегульований пішохідний перехід, він в порушення п.12,3 Правил дорожнього руху в Україні, виявивши що вулицю переходить група людей у тому числі і потерпілий ОСОБА_5, не знизив швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи об'їзду пішохода, що мав перевагу на пішохідному переході щодо транспортного засобу, продовжив рух, при цьому збив останнього.
Унаслідок травмування транспортним засобом під керуванням засудженого, потерпілому ОСОБА_5 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, переломів стінки лівої верхнє-щелепної порожнини з переходом на нижню стінку лівої орбіти, кісток носа, гематоми м'яких тканин, крововиливів, рубців шкіри голови.
В апеляціях:
- прокурор, який приймав участь у розгляді справи, вважаючи призначене засудженому покарання занадто м'яким, прохав скасувати вирок районного суду та постановити - новий, застосувавши до винуватого реальне відбуття покарання у виді обмеження волі.
- потерпілий ОСОБА_5 прохав скасувати вирок суду у зв'язку з безпідставним застосуванням ст.75 КК України та несправедливим через м'якість призначення додаткової міри покарання а також через безпідставне залишення без розгляду цивільного позову.
- засуджений ОСОБА_6 просив змінити вирок, виключивши застосування до нього додаткової міри покарання, урахувавши, що професія водія є єдиним джерелом його існування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора Рибачук Г.А. на підтримання поданої апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_3 які прохали задовольнити апеляцію з вище наведених мотивів, провівши часткове судове слідство та перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області знаходить, що апеляції прокурора та потерпілого підлягають задоволенню частково а апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який він засуджений, доведено матеріалами справи, що досліджувалися судом у судовому засіданні, та докази з якої приведені у вироку. Зокрема, сам засуджений як на досудовому слідстві так і у судовому засіданні детально розповів про обставини вчинення інкримінованого йому злочину, що стосуються порушення ним правил дорожнього руху, при управлінні належним ПП «Карпов» мікроавтобусом ГАЗ-322132 та вчинення дорожньо-транспортної пригоди у якій одержав тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_5. Не заперечував цього у поданій апеляції та у засіданні апеляційної інстанції і сам засуджений.
Його винність підтверджується і висновком судової авто-технічної експертизи згідно з яким убачається, що керуючи автомобілем, засуджений ОСОБА_6 допустив порушення п.12,3 Правил дорожнього руху в Україні, що стало причиною автоаварії з його участю (а.с. 101-104); -протоколом огляду місця пригоди (а.с.8-15); висновками судово-медичної експертизи про те, що внаслідок одержаних в автомобільній аварії травм потерпілому ОСОБА_5 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с.83), а також іншими доказами приведеними у вироку та дослідженими судом.
За таких обставин дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України .
У той же час призначаючи засудженому міру покарання, місцевий суд хоча й прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та, застосував щодо нього положення ст.75 КК України, - не достатньо урахував обставини вчиненого злочину, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного, дані про особу засудженого, а тому безпідставно призначив щодо нього додаткове покарання на мінімальний строк. З приведених вище мотивів не підлягає задоволення апеляція засудженого щодо звільнення його від додаткової міри покарання.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів може бути додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк вказаний у санкції закону, а тому в цій частині вирок місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового вироку апеляційним судом.
Що стосується апеляції потерпілого ОСОБА_5 про розгляд цивільного позову, то з огляду на те, що суд першої інстанції не розглядав по суті, хоча й заявлений потерпілим цивільний позов, тому за таких обставин він не може бути предметом перегляду в апеляційній інстанції.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365,366.378 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -
Присудила:
Апеляцію заступника прокурора м. Полтави та потерпілого ОСОБА_5 частково задовольнити. Апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2010 року стосовно ОСОБА_7 у частині призначення йому додаткового покарання скасувати.
Постановити новий вирок за яким призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст.286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки, та звільненим на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1 (один) рік
В іншій частині вирок Октябрського районного суду м. Полтави щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у місячний термін до Верховного Суду України через Апеляційний суд Полтавської області засудженим та іншими учасниками процесу - з часу його проголошення.
Судді:
Куліш В.М Ландар О.В. Захожай О.І.