Справа № 11- 638/2010 Головуючий у 1 інстанції - Гольник Л.В.
Категорія: ст. 128 КК України Н.Т. Доповідач - Бурда К.І.
2010 року вересня місяця 08 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - Гавриша В.М.
суддів: Денисенко Л.М., Бурди К.І.
з участю прокурора: Антонова С.В.
неповнолітнього - ОСОБА_3
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6
законного представника потерпілої ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області від 24 червня 2010 року.
Цією постановою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1 жителю АДРЕСА_2, учню 6-а класу гімназії №28, не судимому,
,
застосовані примусові заходи виховного характеру терміном на 1 рік за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.128 КК України, як до особи, яка не досягла віку з якого можлива кримінальна відповідальність та передано його під нагляд батьків на підставі п.3 ч.2 ст.105 КК України.
Згідно постанови, 11 лютого 2010 року приблизно о 15.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи на подвір'ї АДРЕСА_3, не розрахувавши власних сил, декілька разів обхвачував неповнолітню ОСОБА_8 за тулуб, після чого, надавлюючи на неї з прискоренням ззаду звалював потерпілу на землю, вкриту снігом, та, підіймаючись, використовував тіло ОСОБА_8 як опору, надавлюючи їй на спину, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійних переломів 8-го та 9-го грудних хребців, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_3, вчиняючи суспільно-небезпечне діяння, не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча в даній ситуації та за своїми індивідуальними характеристиками повинен був і міг їх передбачати, а тому його дії правильно органами досудового слідства перекваліфіковані як діяння, передбачене ст.128 КК України, як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В апеляції представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_7 просить постанову суду скасувати, як таку, що прийнята в порушення норм процесуального закону, перекваліфікувати дії ОСОБА_3 зі ст.128 КК України на ч.1 ст.122 КК України та застосувати до нього більш суворий примусовий захід виховного характеру у вигляді направлення його до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення.
Заслухавши доповідача, представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_5 на підтримку апеляції та які просили скасувати постанову суду, а справу направити на додаткове розслідування, неповнолітнього ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_4, про залишення постанови суду без зміни, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.
Встановлене слідчим суспільно-небезпечне діяння вчинене ОСОБА_3, передбачене ст.128 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості і вчинене ним у віці дванадцяти років з якого ще не настала кримінальна відповідальність, тому слідчий правильно виніс мотивовану постанову, за згодою прокурора, про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.
Доводи апеляції, що суспільно-небезпечне діяння необхідно кваліфікувати за ст.122 КК України є безпідставними, оскільки ні слідчий, ні суд не знайшов доказів того, що ОСОБА_3 діяв умисно, як не заслуговують на увагу доводи апеляції про передачу його до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.105 КК України до спеціальних навчально-виховних установ направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків, чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру.
ОСОБА_3 має позитивні характеристики з місця проживання та навчання, виховується у повній сім'ї, взаємовідносини у родині доброзичливі, батьки прав не позбавлені , займаються вихованням дитини, обидва працюють і своєю поведінкою здатні позитивно впливати на сина, забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов родина орендує окрему двокімнатну квартиру. Неповнолітній має окрему кімнату і всі умови для навчання. Санітарний і матеріальний стан сім'ї задовільний.
Згідно запитів Полтавського обласного наркологічного та психоневрологічного диспансерів, Полтавської обласної психіатричної лікарні, ОСОБА_3 на обліку в цих закладах не перебував (а.с.82-84).
Тому районний суд правильно застосував щодо ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд батьків на підставі п.3 ч.2 ст.105 КК України.
Будь-яких даних, які б свідчили про допущені судом порушення кримінального чи кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постанови, не встановлено.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України
колегія суддів,
апеляційну скаргу представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області від 24 червня 2010 року щодо неповнолітнього ОСОБА_3 - без зміни.
Гавриш В.М. Денисенко Л.М. Бурда К.І.