15 травня 2023 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 756/2560/20
номер провадження 22-ц/824/1952/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Ральчук Н.В. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1
на рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року /суддя Яценко Н.О./
у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання неправомірними нарахування плати за послугу з централізованого опалення, зобов'язання зробити перерахунок, забезпечити прийняття показань та здійснити нарахування плати за послугу з централізованого опалення згідно показань, -
Позивач в лютому 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача з вимогою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.06.2020 року:
визнати неправомірними нарахування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно, обчислені згідно показань будинкового засобу обліку теплової енергії (вузла комерційного обліку) пропорційно опалювальній площі квартири АДРЕСА_1 , без врахування показань встановлених в ній квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку) із заводськими №№ 69103495, 69103496;
зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення з період з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно , обчислений згідно наданих нею показань квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку ) із заводськими №№ 69103495, 69103496;
зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» забезпечити прийняття показань встановлених у кв. АДРЕСА_1 квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку); зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснювати нарахування плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення, згідно показань встановлених у квартирі АДРЕСА_1 квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. / т. 1 а.с. 187-193/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що між сторонами 03.09.2018 р. укладено договір про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, за яким у відповідача виник обов'язок забезпечити взяття на абонентський облік квартирні засоби обліку. Договір є чинним, не скасований судом та є обов'язковим для виконання. У квартирі були встановлені вузли теплової енергії на опалення, які взяті на облік відповідачем та опломбовані, що підтверджується відповідними актами від 04.09.2018 р., що свідчить про їх встановлення у відповідності та з дотриманням всіх норм ДБН. Фактично, відповідач у листопаді 2019 р. допустив односторонню зміну умов договору, покладеного п. 8, абз. 2,3, п. 16 про надання послуг, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкових висновків, що у квартирі позивача можливим є встановлення приладів-розподілювачів, а не встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії.
Також заявляв клопотання про стягнення судових витрат в суді апеляційної інстанції на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. станом на 09.12.2021 р.
Представник КП «Київтеплоенерго» К. Панасюк звернулась з поясненнями щодо суті апеляційної скарги, яку просила залишити без задоволення. Вказувала, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньо будинкової системи опалення. Позивачем таких актів, складених уповноваженою на те організацією, що має відповідну ліцензію, на підтвердження можливості встановлення лічильника на квартиру, не надано. Наголошувала, що технічна можливість встановлення індивідуального лічильника відсутня.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.
Судом встановлено, що позивач зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
06.08.2018 року інженером-проектувальником ОСОБА_4 розроблений робочий проект обладнання вузла обліку теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1 , який погоджений ТОВ «Житлобуд-1» та розглянутий відповідачем, про що постановлені підписи уповноважених осіб на його титульному аркуші.
Розділом 3 робочого проекту передбачено, що для обліку теплової енергії на потреби опалення квартири АДРЕСА_1 встановлюється 2 вузла обліку теплоспоживання. В якості теплолічильників обрано UL TRAHEAT T350 (2 WR6) Ду 15 (з ультразвуковим перетворювачем витрати), який внесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 77-17).
Згідно п.6.1 розділу 6 робочого проекту, вузол обліку теплової енергії приймається в експлуатацію після монтажу, при повній відповідності з проектним рішенням.
Згідно п.6.4.1 п.6.4 розділу 6 робочого проекту, перед включенням вузла обліку в роботу, після закінчення монтажних робіт і прийняттям в експлуатацію, між споживачем теплової енергії та відповідачем укладається договір на використання та розрахунки за спожиту теплову енергію. При цьому у договорі повинні бути узгоджені умови сторін, які торкаються експлуатації вузла обліку, зняття показників обліку споживання теплової енергії та порядок розрахунків.
В свою чергу відповідно до п.пп.6.4.2 та 6.4 розділу 6 робочого проекту, звіт кількості теплоти проводиться по показникам теплообчислювача. При цьому розрахунок з відповідачем проводиться один раз на місяць по різниці показників теплолічильника за минулий та попередній місяць, з урахуванням коефіцієнта використання тепла місць загального користування будинку.
03.09.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню від 03.09.2018 № 024016001580100.
Вказані вузли теплової енергії на опалення були встановлені позивачем у її квартирі, взяті на облік відповідачем та опломбовані, що підтверджується актом прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення конкретного приміщення, акт прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 04.09.2018, яким засвідчено прийняття в експлуатацію засіб обліку UL TRAHEAT T350 (2 WR6) Ду 15, заводський номер НОМЕР_1 ; акт прийняття на комерційний облік вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення від 04.09.2018 року, яким засвідчено прийняття в експлуатацію засіб обліку UL TRAHEAT T350 (2 WR6) Ду 15, заводський номер НОМЕР_2 .
До жовтня 2019 року нарахування оплати за послуги з централізованого опалення квартири позивача здійснювалось з урахуванням показань приладу обліку теплової енергії, що встановлений у неї в квартирі. Проте, з листопада 2019 нарахування КП "Київтеплоенерго" оплати за послуги з централізованого опалення здійснювались з урахуванням показань будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі квартири.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо зміни порядку нарахування за послуги з централізованого опалення, суд першої інстанції виходив з такого.
Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.
У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії (далі - Порядок).
За приписами п. 6 Порядку технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям:
- окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності);
- принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі;
- під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб;
- можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.
Таким чином, власник квартири має право на встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії лише у випадку відповідності внутрішньобудинкової системи опалення усім чотирьом критеріям, передбаченим у п. 6 Порядку.
При цьому, як визначено у п. 4 Порядку, технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб'єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у п. 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім'я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з п. 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку.
У листі від 08 січня 2019 року "Щодо оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку комунальних послуг" Міністерство розвитку громад та територій України роз'яснило, що вузли розподільного обліку теплової енергії у будинку з вертикальною системою централізованого опалення не встановлюються.
Внутрішньобудинкова система опалення в будинку АДРЕСА_1 - підключена до теплових мереж за залежною схемою через елеваторні вузли змішування. В будинку встановлено два теплових лічильника на опалення : АКВА-МВТ, зав. № 17-051574 для кв. № 1-20 та ТЭРМ-02, зав. № 981648 для кв.21-230. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внутрішньобудинкова система опалення в будинку АДРЕСА_1 відповідає усім критеріям, що визначені у п. 6 Порядку, які надають технічну можливість встановлення вузлів розподільного обліку в квартирах вказаного будинку.
Відповідно до п. 12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт" за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосовувати вертикальну систему опалення з можливістю обладнання/дообладнання зазначеної системи відповідно запірно-регулювальною арматурою згідно з вимогами СНиП 2.04.05, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.5-39, а також можливістю влаштування приладів розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.
Наведене свідчить, що у квартирі позивача можливим є встановлення приладів-розподілювачів, а не встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії.
Відтак врахування КП "Київтеплоенерго" показань вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 неможливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановленого розподільного обліку теплової енергії нормативним вимогам, що, як наслідок, призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, розрахунки за надані позивачеві послуги з централізованого опалення здійснюються відповідачем з урахуванням показань будинкового засобу обліку пропорційно опалюваній площі квартири.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків, що дії відповідача КП "Київтеплоенерго" щодо неврахування показань вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 при розрахунку оплати за централізоване опалення є правомірним.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, сторонами не заперечується, що між сторонами 03.09.2018 р. укладено договір про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, за яким у відповідача виник обов'язок забезпечити взяття на абонентський облік квартирні засоби обліку. Договір є чинним, не скасований судом та є обов'язковим для виконання.
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що у квартирі були встановлені вузли теплової енергії на опалення, які взяті на облік відповідачем та опломбовані, що підтверджується відповідними актами від 04.09.2018 р.
Тобто, фактично, відповідач у листопаді 2019 р. допустив односторонню зміну умов договору, покладеного п. 8, абз. 2,3, п. 16 про надання послуг, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкових висновків, що у квартирі позивача можливим є встановлення приладів-розподілювачів, а не встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії.
Крім того, апеляційним судом зупинялось провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом справи 753/2748/20 у аналогічних правовідносинах.
Так, Верховним Судом викладено наступні висновки.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
За пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Стаття 6 Закону України «Про теплопостачання» передбачає, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.
Частина перша статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Згідно із частиною сьомою статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
На підставі частини четвертої статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов'язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.
Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
До прийняття порядку, яким мала бути встановлена процедура взяття на абонентський облік, а також здійснений перегляд інших нормативно-правових актів протягом 6 місяців з дня опублікування Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року), діяли Правила № 630.
Пункт 10 Правил № 630 передбачав, що справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мали права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Відповідно до пункту 29 Правил № 630 споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.
Статтею 32 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
За наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно із статтею 1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Частина перша статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає, що оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.
Відповідно до частини сьомої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються.
У такому разі для визначення обсягу теплової енергії, спожитої на потреби опалення, на всіх опалювальних приладах (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) особами, визначеними частинами другою і третьою цієї статті, повинні бути встановлені прилади - розподілювачі теплової енергії, крім випадків, коли це економічно недоцільно.
Модель приладу - розподілювача теплової енергії визначається власником (співвласниками) будівлі за погодженням з виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги.
Усі опалювальні прилади при застосуванні вузлів розподільного обліку теплової енергії або приладів - розподілювачів теплової енергії обладнуються автоматичними регуляторами температури повітря у приміщенні відповідно до будівельних норм.
Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
При цьому на час встановлення лічильника квартирного обліку теплової енергії діяв Порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року № 205, який набрав чинності 18 вересня 2018 року.
Так, у пункті 10 цього Порядку визначено, що за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов'язковим.
Вузол розподільного обліку теплової енергії встановлюється за межами приміщення у будівлі із забезпеченням доступу для зняття показань засобів вимірювальної техніки. При встановленні вузла розподільного обліку теплової енергії забезпечується захист від несанкціонованого втручання в його роботу.
Тобто, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії є обов'язковим.
Проте цим порядком не заборонено встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії і за межами приміщення за наявності відповідних умов.
Встановили, що влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії виконане на підставі робочого проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, погодженого КП «Київтеплоенерго», у даній справі також.
Постачальник послуг з центрального опалення вказаний лічильник квартирного обліку теплової енергії прийняв на комерційний облік.
Зауважень щодо встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії та взяття на облік у відповідача не було.
Отже, враховуючи те, що КП «Київтеплоенерго», яке є виконавцем послуг з централізованого опалення, всупереч положенням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Правил № 630, які були чинними на час встановленні позивачем лічильника теплової енергії, обмежило право споживача здійснювати оплату вартості фактично отриманої теплової енергії відповідно до даних встановленого індивідуального вузла розподільчого обліку теплової енергії.
Незважаючи на наявність у квартирі встановленого вузла розподільчого обліку теплової енергії, нарахування оплати за теплову енергію відповідач проводив на загальних підставах, без урахування його показників, а тому дії КП «Київтеплоенерго» є протиправними.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Претензії постачальника щодо технічної можливості встановлення засобу обліку теплової енергії передбаченому Порядку № 829, який прийнято після встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії та після прийняття його на комерційний облік лічильник теплової енергії позивача, а саме 12 та 10 жовтня 2018 року, прямо суперечить наведеній нормі Конституції України.
Здійснюючи нарахування позивачу вартості послуги з централізованого опалення в опалювальний сезон 2019-2020 року без урахування показників лічильника теплової енергії, відповідач обмежив право споживача на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отриманні послуги з постачання теплової енергії.
Водночас, зміна законодавства, яке регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.
Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.
На час виникнення спірних правовідносин щодо встановлення теплолічильника та його облікування Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правила № 630 визначали право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.
Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку № 829 та № 270, повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП «Київтеплоенерго».
Також, Порядок № 829 не передбачає необхідність приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами.
Цей порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку № 829.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновків про те, що жодних змін в договірні відносини між сторонами не вносилось, зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, там, де вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії, а отже дії відповідача щодо неврахування показників індивідуального лічильника носили незаконних характер.
Водночас, щодо вимог позивача зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» забезпечити прийняття показань встановлених у кв. АДРЕСА_1 квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку); зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснювати нарахування плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення, згідно показань встановлених у квартирі АДРЕСА_1 квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку), апеляційний суд вважає передчасними та такими, що встановлюють обов'язки сторін на майбутнє, що не є належним засобом захисту прав без фактичного встановлення щодо їх порушення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - визнанню неправомірними нарахування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно, обчислені згідно показань будинкового засобу обліку теплової енергії (вузла комерційного обліку) пропорційно опалювальній площі квартири АДРЕСА_1 , без врахування показань встановлених в ній квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку) із заводськими №№ 69103495, 69103496 та зобов'язанню Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення з період з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно , обчислений згідно наданих нею показань квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку ) із заводськими №№ 69103495, 69103496.
Крім того, представник позивача звернувся з вимогою про стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, долучивши відповідні докази її надання.
Колегія суддів, вивчивши доводи заяви, думку учасників, доходить висновку про її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вказаний порядок та строки заявником дотримані.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що правова допомога у справі надавалась згідно з договором від 15.05.2018 р. за №1505/18-04, актами від 13.05.2021 р., 26.05.2021 р., 27.09.2021 р.,19.10.2021 р., 03.11.2021 /т. 2 а.с. 57-72/
Вказана заява з додатками направлена стороні відповідача, жодних заперечень щодо розміру, необхідності або вартості наданих послуг зі сторони відповідача не надходило.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, а відтак, доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 15 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Позивач звільнена від сплати судового збору в порядку ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
Так, позивачем заявлено чотири позовних вимоги немайнового характеру, з яких задоволено дві, за які підлягав сплаті судовий збір станом на 2020 рік у розмірі 840, 80*2=1681, 60 грн, які підлягають стягненню за розгляд справи в суді першої інстанції та 150 % від яких, що становить 2 522, 40 грн підлягає стягненню в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року - скасувати.
Позов ОСОБА_3 до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання неправомірними нарахування плати за послугу з централізованого опалення, зобов'язання зробити перерахунок, забезпечити прийняття показань та здійснити нарахування плати за послугу з централізованого опалення згідно показань, - задовольнити частково.
Визнати неправомірними нарахування Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно, обчислені згідно показань будинкового засобу обліку теплової енергії (вузла комерційного обліку) пропорційно опалювальній площі квартири АДРЕСА_1 , без врахування показань встановлених в ній квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку) із заводськими №№ 69103495, 69103496.
Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати ОСОБА_3 за послугу з централізованого опалення з період з листопада 2019 року по квітень 2020 року включно , обчислений згідно наданих нею показань квартирних засобів обліку теплової енергії (вузлів розподільного обліку ) із заводськими №№ 69103495, 69103496.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» /код ЄДРПОУ 40538421, пл.. Франка, 5, м. Київ/ на користь держави 1681, 60 грн.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» /код ЄДРПОУ 40538421, пл.. Франка, 5, м. Київ/ на користь держави 2 522, 40 грн.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» /код ЄДРПОУ 40538421, пл. Франка, 5, м. Київ/ на користь ОСОБА_3 /РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 / витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: