15 травня 2023 року місто Київ
справа № 754/7809/20
провадження № 22-ц/824/701/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства "Банк Форвард" на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Грегуля О.В. від 31 травня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства "Банк Форвард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року АТ "Банк Форвард" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 21 травня 2012 року між ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард", та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № 97253684.
Відповідач користувалася кредитними коштами, однак свої зобов'язання належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 24 червня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом становить 57 056 грн. 17 коп.
Посилаючись на викладене, АТ "Банк Форвард" просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 57 056 грн. 17 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року у задоволенні позову АТ "Банк Форвард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, а будь-яких доказів щодо поважності його пропуску не надано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі АТ "Банк Форвард", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд помилково ототожнив кредитний договір № 94675963, строк якого було встановлено до 13 січня 2015 року, з договором про надання та використання платіжної картки № 97253684, оскільки у даному випадку стягується заборгованість за останнім. Банк направляв ОСОБА_1 заключний рахунок-виписку з вимогою повернути кредитні кошти 20 січня 2018 року та 5 лютого 2020 року, який було отримано відповідачем 10 лютого 2020 року. Умовами по карткам встановлено, що погашення заборгованості мало відбуватися не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення заключного рахунку-виписки, а тому звертаючись у червні 2020 року, позивачем не допущено пропуску позовної давності. Крім того, як вбачається із виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 , останній рух коштів датований 21 грудня 2017 року з призначенням платежу - видача кредиту у сумі 2 324 грн. 06 коп., що ще раз підтверджує факт відсутності пропуску строку позовної давності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її доводів, оскільки загальна сума сплачених ОСОБА_1 платежів за карткою значно перевищує нараховану Банком суму заборгованості, а отже виключає можливість задоволення позовних вимог АТ "Банк Форвард" як таких.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 січня 2012 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард", із підписаною заявою № 94675963 про надання кредиту в розмірі 20 000 грн. строком на 3 роки (до 13 січня 2015 року).
Відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
У пункті 3 заяви містилася пропозиція (оферта) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк пропозицію (оферту), викладену в заяві відповідача,
акцептував (прийняв) 21 травня 2012 року шляхом здійснення дій, які відповідно до пункту 4.2. заяви вважаються акцептом оферти клієнта, а саме - відкрив поточний рахунок за № НОМЕР_2 .
Відповідно до пункту 3 підписаної відповідачем заяви, договір про картку укладений на умовах, викладених в цій заяві, тарифах по карткам Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку. За пунктом 4.4. заяви, клієнт розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною договору про картку є Умови по карткам (діючі Тарифи по карткам Клієнт отримує у день отримання картки, а також діючі Тарифи та Умови по карткам, розміщені на офіційному сайті Банку в мережі інтернет, з якими клієнт може у будь-який час ознайомитись (пункт 2.13. Умов по Карткам)).
Станом на 24 червня 2020 року за відповідачем рахується заборгованість по платіжній картці в сумі 57 056 грн. 17 коп., яка складається із: заборгованості за договором в розмірі 53 319 грн. 44 коп., трьох процентів річних в розмірі 3 736 грн. 73 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частин 1, 2 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є
запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до частин 1, 2 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України).
Частиною 2 статі 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи убачається, що заява ОСОБА_1 від 13 січня 2012 року № 94675963 містить: оферту 1 про укладення з нею кредитного договору на умовах, викладених в цій заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів ПАТ "Банк Руский Стандарт"; оферту 2 про укладення з нею договору про надання та використання платіжної картки на умовах, викладених в цій заяві, Умовах надання та обслуговування платіжної картки ПАТ ПАТ "Банк Руский Стандарт" та Тарифах по карткам (а.с. 4-6).
Банк, отримавши пропозицію відповідача про укладення договору про надання та використання картки, у межах строку для відповіді, відповідно до вказаних у пропозиції ОСОБА_1 умов, вчинив дії щодо відкриття рахунку на її ім'я та випуску платіжної картки.
Таким чином, між ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард", та ОСОБА_1 укладено договір № 97253684 про надання та використання платіжної картки.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 94675963 з пропуском строку позовної давності.
Предметом спірних правовідносин є стягнення заборгованості за договором № 97253684 про надання та використання платіжної картки, а не про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з пунктом 3.3. заяви від 13 січня 2012 року відповідач просила для здійснення операцій за рахунком картки клієнта, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунках, встановити кредитний ліміт кредитної лінії під операції з карткою в межах 10 000 грн. та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувалася кредитними коштами в межах договору № 97253684 та частково їх повертала.
Так, згідно копій квитанції № 63264784 від 25 вересня 2020 року та № 64427258 від 8 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перерахувала позивачу грошові кошти в сумі 15 000 грн. за "КД 97253684" (а.с.69-70).
У позовній заяві АТ "Банк Форвард" вказувало, що розмір заборгованості відповідача станом на 24 червня 2020 року становить 57 056 грн. 17 коп., яка складається із: заборгованості за договором в розмірі 53 319 грн. 44 коп. та трьох процентів річних в розмірі 3 736 грн. 73 коп.
Разом з тим, матеріали справи взагалі не містять будь-якого розрахунку заборгованості відповідача, а тому неможливо встановити ані розмір наданого кредиту, ані його складові, ані період за який виник борг, ані порядок його нарахування.
Подана позивачем виписка по особовому рахунку угоди № 97253684від 21 травня 2012 року не містить необхідного обсягу інформації для визначення зазначених вище сум.
У заяві позичальника від 13 січня 2012 року не зазначено умови кредитування, розмір процентів, строк дії. У пункті 3.3. заяви зазначено про намір відповідача отримати кредитний ліміт в розмірі 10 000 грн., однак матеріали справи не містять відомостей про розмір встановленого Банком кредитного ліміту.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості, посилався на Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ "Банк Руский Стандарт"як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про розмір кредиту, термін його повернення, сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком докази не
можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що оскільки Умови, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, то це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статі 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статі 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у
відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ "Банк Руский Стандарт"дотрималося вимог, передбачених частиною 2 статті 11 "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність позовних вимог.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Банк Форвард"задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року скасувати і ухвалити в нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову акціонерного товариства "Банк Форвард"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: