10 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2023 року в справі за поданням органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання, -
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.01.2023 року задоволено подання начальника Білоцерківського РВ №1 філії ДУ Центр пробації у м. Києві та Київській області та направлено засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання у виді двох років обмеження волі призначеного вироком Білоцерківського міськарайонного суду Київської області від 29.12.2021 року, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що ОСОБА_7 систематично вчиняє правопорушення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому суд дійшов висновку, що засудженого ОСОБА_7 слід направити для відбування покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськарайонного суду Київської області від 29.12.2021 року у виді двох років обмеження волі.
На вказану ухвалу засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні подання начальника Білоцерківського РВ №1 філії ДУ Центр пробації у м. Києві та Київській області про його направлення для відбування покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2021 року.
В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що він не заперечує проти факту скоєння ним адміністративних правопорушень та зобов'язується виправитися і в майбутньому не допускати вчинення правопорушень та порушень обов'язків, покладених на нього судом.
Також вказує, що з ним проживає його малолітня донька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на його повному матеріальному забезпечені, і він належним чином здійснює виховання своєї доньки, піклується про її морально-психологічне та фізичне здоров'я, а також займається її особистим розвитком, а у разі відправлення його для відбування призначеного покарання його донька буде позбавлена батьківського піклування, що матиме негативні наслідки для її фізичного, морально-психологічного та духовного стану, що порушить її права як дитини.
При цьому зазначає, що він є єдиним піклувальником своєї малолітньої доньки, оскільки її мати з власної ініціативи передала йому дитину, так як вона є малозабезпеченою і не має можливості надати дитині належну турботу та матеріальне забезпечення.
Крім того, в період з 22.01.2021 по 28.10.2022 він перебував у шлюбі з ОСОБА_9 та має спільну дитину ОСОБА_10 , яка після розлучення залишилась проживати з матір'ю, однак частково перебуває на його утриманні і він щомісяця сплачує на її користь аліменти.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, перевіривши матеріали судового провадження №1-в/357/15/23 (справа №357/15408/21) та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.8 ч.1 ст. 537 КПК України суду надано право під час виконання вироків вирішувати питання про направлення звільненого від відбування покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного судом.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно з ч.2 ст. 78 КК України достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76 КК України або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком суду.
Приписами абз. 1 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року встановлено, що згідно ч.2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
На переконання колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали зазначені вимоги закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів судового провадження №1-в/357/15/23 (справа №357/15408/21), вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2021 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч.1, п. 2, 4 ч.3 ст. 76 КК України.
Як встановив суд першої інстанції засудженому ОСОБА_7 було належним чином роз'яснено порядок виконання покладених на нього вироком суду обов'язків та роз'яснені правові наслідки їх невиконання, однак незважаючи на це ОСОБА_7 допустив порушення порядку відбування покарання, а саме неодноразово вчинював адміністративні правопорушення, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, а саме: 18.02.2022 року за ч.1 ст. 178 КУпАП, 18.02.2022 року за ч.1 ст. 175-1 КУпАП, 18.02.2022 року за ч.1 ст. 44 КУпАП. У зв'язку з цим 15.06.2022 року ОСОБА_7 винесено офіційне застереження у формі попередження за вчинення правопорушень, проте, незважаючи на це ОСОБА_7 продовжив вчинювати правопорушення за що був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення, а саме: 19.07.2022 року за ч.4 ст. 126 КУпАП, 13.09.2022 року за ч.2 ст. 130 КУпАП, 14.09.2022 року за ч.2 ст. 130 КУпАП, 14.09.2022 року за ч.4 ст. 126 КУпАП.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що за вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2021 року, оскільки зазначені факти свідчать про небажання ОСОБА_7 стати на шлях виправлення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що він є єдиним піклувальником своєi малолітньої доньки, а також на його утриманні частково перебуває інша малолітня дитина і він щомісяця сплачує на її користь аліменти, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, твердження апелянта, що він є єдиним піклувальником своєї малолітньої доньки і в разі відправлення його для відбування призначеного покарання його донька буде позбавлена батьківського піклування, що матиме негативні наслідки, є неспроможними, оскільки її мати не позбавлена батьківських прав і, як зазначає ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, вона з власної ініціативи передала йому дитину, так як є малозабезпеченою.
За наведеним, колегія суддів вважає, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2023 року про скасування щодо ОСОБА_7 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного вироком суду покарання є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_7 , не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2023 року, якою задоволено подання начальника Білоцерківського РВ №1 філії ДУ Центр пробації у м. Києві та Київській області та направлено засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання у виді двох років обмеження волі призначеного вироком Білоцерківського міськарайонного суду Київської області від 29.12.2021 року, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ________________ ________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2