Головуючий у І інстанції Кордюкова Ж.І.
Провадження № 22-ц/824/6477/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
04 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року про призначення експертизи у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,до ОСОБА_1 , треті особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна, ОСОБА_6 , про визнання заповіту недійсним,
У червні 2022 року ОСОБА_2 , яка діє як законний представник неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна О.С., ОСОБА_6 , про визнання заповіту недійсним.
07 лютого 2023 року у підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Зарубіна Т.М. підтримала подане 03.02.2023 року письмове клопотання про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи, проведення якої представник просила доручити Державній установі «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», яка знаходиться адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 103. На вирішення експертів представник позивача просила суд поставити питання:
- чи міг ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 18.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною, за реєстровими№368, №369?
- чи міг ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням похилого віку та захворювань виразити свою волю на укладання заповіту 18.03.2020 та визначити особу, яка підписала за нього заповіт та призначити свідків для посвідчення заповіту?
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року по справі призначено посмертну судово-психіатричнуекспертизу, на вирішення якої поставлено питання:
- чи міг ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 18.03.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною за реєстровим №368, №369?
Проведення експертизи доручено Державній установі «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», яка знаходиться адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, б. 103.
Встановленострок для проведення експертизи тривалістю три місяці.
Відмовлено в задоволенні решти вимог клопотання.
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, покладенона позивача ОСОБА_8 .
Попередженоексперта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст.ст. 384, 385 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Зарубіної Т.М. про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції є упередженим на користь представників позивачів, оскільки, на думку скаржника, явно перейняв на себе обов'язок позивачів збирання доказів для обґрунтування позову.
Так, суд першої інстанції систематично задовольняв заяви представника позивачів про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК, що є грубим порушенням норм ЦПК, оскільки витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК може заявлятися виключно разом з поданням позовної заяви, коли позивач вчасно обґрунтував неможливість подання конкретних доказів при зверненні до суду.
Таким чином, суд упереджено задовольняв заяви представників позивачів в порядку ст. 84 ЦПК про витребування будь-яких доказів, оскільки на даній стадії позивачі можуть просити суд витребувати якусь інформацію лише через подання заяви про забезпечення доказів в порядку ст. 116 ЦПК.
На думку апелянта, суд першої інстанції явно затягує розгляд справи, порушує принцип рівності сторін, проводить однобічний розгляд справи, чим порушує його право на справедливий суд.
Апелянт у скарзі посилався на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, такою, що винесена з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки було порушено порядок призначення експертизи, його не було повідомлено про розгляд клопотання про призначення цієї експертизи, копії клопотання з додатками скаржнику вручено не було, думку відповідача суд не з'ясовував. Ухвала не містить належних обґрунтувань та підстав для призначення експертизи, не містить пояснень та заперечень відповідача щодо проведення такої експертизи. Таким чином, суд першої інстанції допустив грубе порушення його конституційних та процесуальних прав на справедливий суд, оскільки порушив принцип рівності сторін, позбавивши ОСОБА_1 права обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять його у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом, що є порушенням вищезазначеної практики ЄСПЛ.
В обґрунтування ухвали зазначено, що на час складання оспорюваного заповіту ОСОБА_7 за станом здоров'я був прикутий до ліжка, не говорив, не рухався, не міг себе обслуговувати, не міг керувати своїми діями.Однак, на підтвердження таких відомостей матеріали справи не містять жодної медичної документації ОСОБА_7 . Тобто, призначаючи експертизу, суд керувався лише припущеннями та неправдивими відомостями, наданими представником позивачів.
Крім цього, суд першої інстанції взагалі не повідомив апелянта, що 07.02.2023 року мав відбутися розгляд клопотання про призначення цієї експертизи. Суд не з'ясував його думку, як відповідача, з цього приводу та не надав йому можливість узгодити питання для експерта та експертну установу, в якій може бути проведена експертиза.
Відтак, апелянт вважає, що розгляд клопотання про призначення експертизи проведено з грубим порушення ЦПК, оскільки про розгляд його не було повідомлено, вирішення цього питання відбулося без його участі, без врахування його думки та пояснень, що є грубим порушенням ст. 103 ЦПК, а відповідно є порушенням процесуальних прав відповідача, права на справедливий суд, порушено принцип рівності сторін процесу, оскільки суд прямо позбавив ОСОБА_1 процесуального права виразити свою думку щодо призначення такої безпідставної експертизи.
Вбачається, що в ухвалі взагалі не вказано, на основі яких фактичних обставин, доказів та документів суд прийшов до висновку про необхідність призначення такої експертизи. Ухвала взагалі не містить конкретного переліку документів, особливо медичних, на підставі яких буде проводитися експертиза. І сторонам для ознайомлення та перевірки справжності такі документи не надавалися.
Згідно ст. 107 ЦПК при призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
В порушення положень ст. 107 ЦПК думки ОСОБА_1 з цього приводу суд першої інстанції не з'ясовував.
Крім цього, в ухвалі зазначено, що представник позивачів просила зобов'язати відповідача ОСОБА_1 та третю особу ОСОБА_6 , надати для проведення експертизи медичну документацію ОСОБА_7 , оскільки вона знаходилась у пацієнта.
На думку скаржника, це свідчить про те, що на момент задоволення клопотання матеріали справи взагалі не містили ніякої медичної документації ОСОБА_7 з відповідними діагнозами, які могли б викликати сумніви у здатності ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій станом на день посвідчення заповіту, та відповідно, на підставі якої можна було б провести відповідну експертизу. Невизначення в ухвалі матеріалів, які слід надати експерту, та неузгодження їх із відповідачем, є прямим порушенням ст. 103, 104, 107 ЦПК.
З огляду на вищевикладені відомості, що не були враховані судом при винесенні оскаржуваної ухвали, чітко вбачається, що суд, задовольняючи клопотання, належним чином не обґрунтував підстав для призначення експертизи. В ухвалі не вказано, у зв'язку з чим в суду виникли сумніви, що ОСОБА_7 не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту. Саме лише цитування бездоказових пояснень представника позивача та норм закону не є правовою підставою для призначення такої експертизи.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Зарубіної Т.М., остання просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Зарубіна Т.М. заперечила проти задоволення скарги ОСОБА_1 та просила залишити ухвалу суду про призначення експертизи без змін, як законну та обґрунтовану.
12 квітня 2023 року від приватного нотаріуса Саваріної О.С. надійшло клопотання про розгляд справи 04 травня 2023 року без її участі.
Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення обставин справи, які безпосередньо стосуються предмету доказування та мають значення для ухвалення по справі законного рішення, необхідним є з'ясування психічного стану заповідача в момент складання заповіту, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 102-113 ЦПК України, Законом України «Просудову експертизу» та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року №1950/5).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).
Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Згідно ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року«Про судову практику у справах про спадкування» для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який би давав підстави припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
Таким чином, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, зважаючи на те, що сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_9 про призначення по справі посмертної судово-психіатричноїекспертизи, без проведення якої неможливо встановити факти та перевірити обставини, що входять до предмету доказування в даній справі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість ухвали суду та не зазначення у ній підстав для призначення експертизи, колегією суддів відхиляються, оскільки за своїм змістом ухвала відповідає вимогам, встановленим ст. 104 ЦПК України, і судом в ухвалі зазначено про необхідність встановлення у справі психічного стану заповідача ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час складання заповіту 18.03.2020 року, що згідно вимог ст. 105 ЦПК України є обов'язковою підставою для призначення експертизи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є визнання недійсним заповіту.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був дідусем неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, в тому числі і на нерухоме майно, а неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мають право на спадщину після смерті свого діда за правом представлення у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 їх батька ОСОБА_10 .
Позивач вказувала, що оскаржуваний заповіт не відповідає волі заповідача, так як заповідач на час складання заповіту майже 7 років через два перенесені інсульти був прикутий до ліжка, не говорив, не рухався, не міг себе обслуговувати, та, відповідно, не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними за станом свого здоров'я. При цьому, при зверненні до суду позивач посилалась як на правову підставу позовних вимог, на ст.ст. 202, 203, 215, 225, 231, 1222-1224, 1254, 1261, 1248, 1234, 1247, 1257 ЦК України.
Таким чином, до предмету доказування по даній справі входить той факт, що заповідач на час складання заповіту не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними за станом здоров'я, для чого необхідним є встановлення психічного стану заповідача.
Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги про те, що судом було порушено порядок призначення експертизи у зв'язку із розглядом клопотання про її призначення за відсутності відповідача ОСОБА_1 та нез'ясування його думки з приводу призначення експертизи.
З матеріалів справи вбачається, що суд виніс оскаржувану ухвалу у відкритому судовому засіданні 07.02.2023 року, у присутності представника позивача, яка з'явилася в судове засідання. Інші учасники процесу, хоча і були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились, поважності причин відсутності в підготовчому судовому засіданні не надали. Таким чином, суд був позбавлений можливості з'ясувати думку відповідача, оскільки останній не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Необґрунтованими є і доводи скарги про те, що на момент задоволення клопотання у справі була відсутня будь-яка медична документація ОСОБА_7 , оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується факт перебування ОСОБА_7 у сімейного лікаря на спостереженні як хронічно хворого пацієнта та факт неодноразового лікування на стаціонарі в КМКЛ №4, а саме: відповіддю Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №4» від 31.10.2022 року №0757 підтверджується, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно знаходився на лікуванні в КНП «КМКЛ №4» з 08.02.2013 р. по 16.02.2013 р., з 20.05.2013 р. по 01.06.2013 р., з 21.04.2014 р. по 26.05.2014 р. та з 11.05.2018 р. по 30.05.2018 р.; відповіддю сімейного лікаря ОСОБА_11 від 01.11.2022 р. підтверджується, що заповідач ОСОБА_7 знаходився у сімейного лікаря на спостереженні, як хронічно хворий та був направлений на встановлення інвалідності.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, а наведені в ній аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції в частині призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року про призначення експертизи - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: